Постанова 4854 № 420/4172/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 жовтня 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/4172/20 Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: 13:03 год., м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 15.07.2020 року; Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Димерлія О.О. Танасогло Т.М. За участю: секретаря - Іщенка В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 липня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУЦАЛЕК" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУЦАЛЕК" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби від 19.03.2020 року UA500020/2020/000032/2 про коригування митної вартості товарів. В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем митної вартості товарів та неможливість її визначення за ціною контракту зроблені в результаті неналежного аналізу поданих до митного оформлення документів. Під час митного оформлення товару позивачем надано всі матеріали, передбачені митним законодавством, та які підтверджують митну вартість товарів за основним методом. Зазначені обставини беззаперечно свідчать про те, що рішення про коригування митної вартості товарів не ґрунтується на законі, прийняте без достатніх правових підстав, а тому підлягає скасуванню. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 6 липня 2020 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA500020/2020/000032/2 від 19.03.2020 року. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору. Водночас, відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого ТОВ "ПЕТРУЦАЛЕК" товару та про неправомірність оскарженого рішення. В апеляційній скарзі Одеська митниця Держмитслужби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що з метою митного оформлення товарів позивачем подано документи, за якими не можливо було підтвердити фактичну вартість товару, що поставляється в межах зовнішньоекономічного договору. Вказане зумовлює митний орган здійснити перевірку правильності визначення митної вартості із урахуванням даних щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; провести перевірку даних, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати у декларанта додаткові документи, а у передбачених законом випадках - прийняти рішення про коригування митної вартості товару. Таким чином, оскільки заявлена митна вартість не була підтверджена документально (належними та повними матеріалами), коригування митної вартості товарів згідно оскаржуваного рішення відбулось цілком обґрунтовано і правомірно, а тому у суду першої інстанції не виникло обставин для задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУЦАЛЕК" посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 30.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУЦАЛЕК" та Компанією Куlin Co Ltd (Китай) укладено Договір №11-ВЕК, за яким Компанія Куlin Co Ltd зобов`язується поставити ТОВ "ПЕТРУЦАЛЕК" товар в асортименті та в кількості, вказаному у кожному замовленні. Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору Компанія Куlin Co Ltd поставляє ТОВ "ПЕТРУЦАЛЕК" товар на умовах, визначених в інвойсі по кожній поставці, у відповідності до правил ІNСОТЕRМS 2011. До кожної партії товару Компанія Куlin Co Ltd зобов`язується надати: інвойс; сертифікат походження. Вказані документи мають бути складені англійською мовою. Згідно із п.п. 3.1, 3.2 Договору товар буде поставлений у відповідності з існуючими цінами, зазначеними Постачальником в інвойсах Євро. Загальна вартість Договору складає 250 000 дол. США. Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору оплата за товар здійснюється за переоплатою або після 45 днів з дня здійснення відвантаження на умовах, визначених у п. 2.1. Валютою платежу по дійсному Договору являється долар США. Платежі здійснюються банківським переказом на рахунок Компанії Куlin Co Ltd. Згідно із п. 5.1. Договору асортимент, характеристики і об`єм товару, який поставляється Покупцю, зазначається постачальником в Інвойсах по кожному замовленню. Пунктом 11.2 визначено, що дійсний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2015 року. Додатковою угодою №4 від 01.01.2019 року сторони визначили, що відповідно до п. 11.3 Договір від 30.09.2014 року №11-ВЕК набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2020 року. Також, сторонами узгоджено, що відповідно до п. 3.2. Договору від 30.09.2014 року №11-ВЕК загальна сума Договору визначається загальною сумою поставок, здійснених по даному Договору в доларах США. 15.11.2019 року ТОВ "ПЕТРУЦАЛЕК" здійснило замовлення №4500077829 товару по Договору на загальну суму 46 145 доларів США. Згідно прайс-листа від 09.01.2020 року, пакувального листа від 09.01.2020 року та інвойсу №УК-191119 від 09.01.2020 року за Договором постачається товар - сумки загальною кількістю 1 450 000 шт. (725 тюків) на загальну суму 46 145 доларів США: зелені 45x75 см в кількості 100 000 шт. (50 тюків) за ціною 0,0438 доларів США за 1 шт., загальною вартістю 4 380,00 доларів США; червоні 40x60 см в кількості 950 000 шт. (475 тюків) за ціною 0,0307 доларів США за 1 шт., загальною вартістю 29 165,00 доларів США; фіолетові 40x60 см в кількості 400 000 шт. (200 тюків) за ціною 0,0315 доларів США за 1 шт., загальною вартістю 12 600 доларів США. Під час здійснення замовлення позивачем сплачено на депозит Компанії Куlin Co Ltd 13 843,50 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №426 від 26.11.2019 року. В інвойсі №УК-191119 від 09.01.2020 року враховано суму сплаченого депозиту. Решту вартості товару в розмірі 32 301,50 доларів США згідно з даними інвойсу позивач має сплатити після 45 днів з дня здійснення відвантаження. З метою митного оформлення поставленого товару позивач пред`явив до митного оформлення митну декларацію від 18.03.2020 року №UA500020/2020/208190. Митна вартість товарів визначена за першим методом: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. На підтвердження правильності визначення митної вартості товару позивачем до митного оформлення подано: договір поставки №11-ВЕК від 30.09.2014 року; додаткова угода №1 від 01.03.2017 року до договору постачання; додаткова угода №2 від 25.03.2017 року до договору постачання; додаткова угода №3 від 15.05.2017 року до договору постачання; додаткова угода №4 від 01.01.2019 року до договору постачання; пакувальний лист від 09.01.2020 року; інвойс №УК-191119 від 09.01.2020 року до договору поставки; коносамент МВРВ20011082 від 09.01.2020 року; навантажувальний наряд №0426 від 06.03.2020 року; сертифікат про походження товару №0203063188551006 від 13.01.2020 року; рахунок на оплату №788 від 19.02.2020 року до договору транспортно-експедиторських послуг; довідка про транспортні витрати від 19.02.2020 року, видана ТОВ "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС"; договір поставки №11-ВЕК від 30.09.2014 року; додаткова угода №1 від 01.03.2017 року до договору постачання; додаткова угода №2 від 25.03.2017 року до договору постачання; додаткова угода №3 від 15.05.2017 року до договору постачання; додаткова угода №4 від 01.01.2019 року до договору постачання; акт зважування №ЖТГ160433 від 11.03.2020 року; експортна вантажна митна декларація КНР №425820200000019478 від 07.01.2020 року; договір про надання послуг митного брокера №4/281116 від 28.11.2016 року. Під час перевірки правильності визначення митної вартості товарів відповідачем надіслано позивачу електронне повідомлення про те, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості; всупереч положенням зовнішньоекономічного інвойсу про завдаток у розмірі 13 843,50 доларів США до митного оформлення не надано документів, що підтверджують сплату цієї суми по договору; печатка нерезидента на поданому контракті зроблена в нечитабельній копії поряд стоїть печатка резидента у відмінній якості; інвойс не підписаний уповноваженою особою нерезидента; до митного оформлення не надано документів, які підтверджують витрати на транспортування, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У зв`язку із чим, позивачу запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; відповідно до ст. 254 Митного кодексу України переклад українською мовою документу за кодом: 9610 (копія митної декларації країни відправлення). На вимогу митного органу листом від 19.03.2020 року №1903/20-1 позивач надав письмові обґрунтування відомостей, вказаних в митній декларації №UА500020/2020/208190, та додаткові документи: рахунок-фактура №30548988 від 04.03.2020 р.; рахунок-фактура №30548986 від 04.03.2020 р.; прайс-лист від 09.01.2020 р.; висновок експерта №20-35/03-2020 від 13.03.2020 р.; договір №091219-162 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 19.12.2019 р.; акт наданих послуг №840 від 19.02.2020 р.; договір поставки №11-ВЕК від 30.09.2014 р.; переклад експортної вантажної митної декларації КНР №425820200000019478 від 07.01.2020 р.; платіжне доручення в іноземній валюті №426 від 26.11.2019 р. Під час митного оформлення товарів та перевірки поданих матеріалів митний орган вказав на неможливість визнати обрану митну вартість, оскільки у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не містяться усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості. А саме митним органом зазначено, що згідно із Договором від 30.09.2014 року №11-ВЕК ціни на товар включають в себе вартість упаковки, однак можлива окрема оплата упаковки товарів. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості. Разом з цим, всупереч положенням зовнішньоекономічного інвойсу про завдаток у розмірі 13 843,5 дол. США та положенням ч. 2 ст. 52 МК України до митного оформлення не надано документів, що підтверджують сплату цієї суми по договору. Печатка на даному контракті зроблена у нечитабельній копії, поряд стоїть печатка резидента у відмінній якості. Інвойс не підписаний уповноваженою особою нерезидента. За результатами перевірки митної декларації, а також документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, відповідачем прийнято рішення від 19.03.2020 року рішення №UА500020/2020/000032/2 про коригування митної вартості товару. Поставлений позивачем товар був випущений у вільний обіг на умовах відстрочення зобов`язань згідно МД №UA500020/2020/208531. Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, посилаючись на безпідставність і необґрунтованість рішення відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про його скасування. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (п. 1 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України). Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або яка підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість визначається самостійно декларантом, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів. У разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України). Згідно із ч.ч. 1, 2, 3, 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Частинами 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Разом з цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. За змістом ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Аналіз наведених норм показав, що обов`язок доведення митної вартості товару покладається на позивача, а митний орган, у випадку наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи. При цьому такі сумніви мають бути обґрунтованими, а дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості. Лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці. Водночас, апеляційний суд враховує, що під час митного оформлення товару позивачем подано митниці, у тому числі, митну декларацію; зовнішньоекономічний договір та додаткові угоди до вказаного договору; інвойс та платіжне доручення про перерахування коштів на рахунок нерезидента; пакувальний лист та транспортну накладну, в яких містяться відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України під час митного оформлення товару позивачем подано документи, за якими має підтверджуватись заявлена митна вартість. Разом з цим, судом першої інстанції вірно враховано, що за цими документами вбачається вид постановленого товару, його кількість, характеристики, вартість, оплата тощо. У тому числі, інвойс містить відомості про товар, який підлягає оплаті, про його кількість, загальну вартість. Ці дані відповідають і даним замовлення на постановлений товар та експортної вантажної декларації. Колегія суддів враховує, що згідно оспорюваного за цим позовом рішення, сумніви митниці у правильності визначення митної вартості товару обумовлені неможливістю: перевірити фактичну повну оплату поставленого товару; перевірити одну із складових митної вартості товару - вартість пакування товару (її включення у ціну товару), а також відсутністю підпису в інвойсі уповноваженою особою нерезидента та нечитабельними даними щодо печатки нерезидента у зовнішньоекономічному контракті. При цьому, як свідчать обставини справи, 15.11.2019 року позивачем в межах зовнішньоекономічного контракту здійснено замовлення за №4500077829 на поставку товару загальною вартістю у сумі 46 145 дол. США. Згідно платіжного доручення від 26.11.2019 року №426 позивачем в межах зовнішньоекономічного контракту здійснено передоплату товару у сумі 13 843,5 дол. США. Вимога на повну оплату товару нерезидентом виставлена позивачу в інвойсі від 09.01.2020 року за №УК-191119, в якому враховується передоплата товару на вказану суму та обов`язок здійснити повний розрахунок за товар протягом 45 днів з моменту відвантаження товару. Документи щодо розрахунків за товар містять усі необхідні реквізити, у тому числі відомості про місце та дату їх складання, уповноважених осіб на їх оформлення, дані про товар, якого стосується оплата, а також угоди, в межах якої у сторін виникли відповідні зобов`язання. На думку колегії суддів, вказані документи достовірно підтверджують послідовність дій учасників зовнішньоекономічної угоди, а їх наявність у розпорядженні митниці давала контролюючому органу повну можливість дослідити порядок виконання учасниками угоди зобов`язань, встановити фактичну вартість поставленого товару. При цьому, зауваження митниці про підтвердження повної оплати товару безпосередньо стосуються виконання суб`єктами господарських операцій, тобто не виконання певних зобов`язань не може впливати на саму ціну поставленого товару. Такі сумніви, з огляду на положення п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, є беззаперечно не обґрунтованими та не можуть впливати на право декларанта визначати митну вартість товару за ціною певної угоди. Крім того, даними замовлення, прайс-листа, пакувального листа, інвойсу та інших наданих при розмитненні документів, вартість упаковки поставленого товару включено в ціну товару, упаковка та маркування товару не здійснювалась позивачем, обов`язок позивача щодо маркування та пакування товару не визначений і у зовнішньоекономічному контракті. Таким чином, посилання відповідача на відсутність даних щодо такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, є безпідставними. У тому числі, висновок митниці про неможливість прийняти обраний позивачем метод визначення митної вартості у зв`язку із нечіткістю даних контракту спростовується цим договором, який містить усі основні реквізити: дату та місце його складання, відомості учасників договору, основні умови поставки товару, підписи та реквізити сторін зовнішньоекономічної угоди тощо. Відповідачем не наведені обставини та докази, яким чином надані документи не відповідають вимогам митного законодавства. При цьому, посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки у спірному випадку позивач діяв на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами, додатковими угодами до контракту. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента. Діюче законодавство надає право сторонам угоди визначати умови господарських операцій за певною домовленістю у цих операціях, що і було дотримано підприємствами. Отже, самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін Договору, за умови їх підтвердження належними документами. Таким правом чинним законодавством відповідача не наділено. Спростовуючи доводи відповідача про не підтвердження транспортних витрат, судом першої інстанції вірно враховано, що товар поставлявся на територію України морським транспортом згідно Коносаменту МRFВ20011082 від 09.01.2020 року. Постачання товару з порту Циндао до України згідно з умовами Договору поставки покладалась на позивача, що підтверджено Договором від 19.12.2019 року №091219-162, укладеним з ТОВ "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС". Вартість наданих транспортно-експедиторських послуг по договору склала 81 884,39 грн., що підтверджується рахунком на оплату №788 від 19.02.2020 року, актом наданих послуг №840 від 19.02.2020 року та довідкою про транспортні витрати від 19.02.2020 року, виданою ТОВ "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС". Крім того, колегія суддів зазначає, що заявлення товару за нижчою ціною, ніж рівень цін за такі ж (аналогічні) товари, дані про які містяться в Єдиній автоматизованій інформаційній системі, не є самостійною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Ці обставини лише додатково підтверджують не здійснення контролюючим органом аналізу поданих позивачем на митне оформлення товару документів, які безпосередньо розкривають зміст митної вартості імпортованого підприємством товару. У зв`язку із чим, не обґрунтованими є доводи митниці про те, що відомості про митну вартість товарів були неповними, не конкретизовані, не зазначено, які витрати як складові митної вартості товарів не підтверджені або не включені. Разом з цим, апеляційний суд враховує, що надані позивачем до митного оформлення документи передбачені умовами зовнішньоекономічного договору, за цими матеріалами вбачаються вартісні та кількісні характеристики товару, тобто відображають ціну, визначену підприємством у вигляді його митної вартості. При цьому, відомості у цих матеріалах не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. У зв`язку із цим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не обґрунтовано ті обставини, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у тому числі причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено за ціною договору та які призвели до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, що прийняте на підставі неправомірних висновків митного органу. Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для скасування оспорюваного рішення митниці. З огляду на викладене, питання щодо відшкодування понесених позивачем витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача також вирішено судом першої інстанції у повній відповідності до вимог ст. 139 КАС України. Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено. Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 липня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено та підписано 16.10.2020 року (з урахуванням терміну перебування одного із членів колегії на лікарняному). Головуючий суддя: О.В. Єщенко судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло