Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/20/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 жовтня 2020 року справа № 280/20/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі № 280/20/20 (суддя Сіпака А.В., повний текст рішення складено 24.04.2020р.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) задоволено: визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступником є Головне управління ДФС у Запорізькій області) (далі - відповідач) щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки платника податків фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання, ОСОБА_1 ; визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області форми Р від 03.06.2019 року №0013531305 та №0013551305; визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення форми ПС від 03.06.2019 року №0013541305. Із рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що перевірка була проведена на підставі та з дотриманням норм чинного законодавства. Позивача було належним чином повідомлено про строки та час проведення перевірки, а отже дії відповідача є правомірними. Вказує, що позивачем в період 2017 року отримано доходи за ознакою 126, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) доходу з відображенням платником в податковій декларації про майновий стан і доходи. Податкова декларація про майновий стан та доходи за 2017 рік позивачем до контролюючого органу не подана, а суми анульованої кредитної заборгованості за 2017 рік у розмірі 143439,40 грн., як отримане додаткове благо, не включено до загального річного оподатковуваного доходу за відповідний звітний період, чим порушено п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст.49, пп.179.1, пп.179.7 ст. 179, п.п.164.2.17(д) п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України. Від позивача відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду не надходило. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, наполягав на задоволенні скарги. Позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена у встановленому порядку. Колегія суддів, заслухавши представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. З матеріалів справи встановлено, що у зв`язку із надходженням до ГУ ДФС у Запорізькій області інформації щодо громадян, які не надали декларації за 2017 рік про доходи, отримані у вигляді Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу), відповідач листом від 09.08.2018 №6445/14/08-01-49-02 запросив позивача на протязі 15 робочих днів з дня отримання запиту з`явитись до податкового органу для надання декларації про одержані доходи. 08 лютого 2019 року відповідачем видано наказ №434 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 . На підставі пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями та на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області №434 від 08.02.2019, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, достовірності нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за ознакою доходу 126 у 2017 році платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) . Перевірка проводилась в період з 18.03.2019р. по 29.03.2019р. За результатами перевірки складено акт Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки платника податків - фізичної особи, який не є суб`єктом господарювання, ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, достовірності нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за ознакою доходу 126 у 2017 році від 05.04.2019р. №252/08-01-13-05/ НОМЕР_1 (далі Акт перевірки). На другій сторінці Акту перевірки зазначено, що: Згідно отриманої інформації щодо громадян, які не надали декларації за 2017 рік про доходи та майновий стан, встановлено, що гр. ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) отримала дохід за ознакою 126 в сумі 143439,40 грн. Згідно з інформацією відділу Державного реєстру ДФС України (Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів) встановлено, що гр. ОСОБА_1 у 2017р. отримано дохід у сумі 143439,40 грн. від ПАТ ОТП Банк ЄДРПОУ 21685166) за ознакою доходу 126 - Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу). Вид доходи - анулювання суми основного боргу за кредитним договором. З метою підтвердження інформації, що відображена у відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, стосовно отримання гр. ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) протягом 2017 року в сумі 143439,40 грн., Олександрівським відділенням ГУ ДФС у Запорізькій області направлено лист від 09.08.2018р. №24270/10/08-01-49-02 на адресу ПАТ ОТП Банк. ПАТ ОТП Банк листом від 27.08.2018р. № 01-05-19-6/6215 надано підтвердження інформації про виплачені (нараховані) доходи за ознакою 126 в сумі 143 439,40 грн. гр. ОСОБА_1 у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням з врученням боржнику відповідного повідомлення про анулювання (прощення) боргу згідно вимог підпункту 164.2.17 д пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України (а.с. 10 зворотній бік). Відповідно до висновків Акту перевірки, позаплановою невиїзною перевіркою, встановлено порушення: - пп. д 164.2.17 пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті донараховано військового збору за 2017 рік у сумі 2139,59 грн.; - пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.179.1, пп.179.7 ст.179 ПКУ не надано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017р.; - пп. д 164.2.17 пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 ПКУ, в результаті донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік у сумі 25675,09 грн. На підставі Акту перевірки, прийняті податкові повідомлення-рішення: №0013531305 від 03.06.2019 на загальну суму податку на доходи фізичних осіб (код платежу 11010500) 32093,86 грн., у т.ч. податок в сумі 25675,09 грн., штрафна санкція в сумі 6418,77 грн.; № 0013551305 від 03.06.2019 на загальну суму військового збору (код платежу 11011001) 2674,49 грн., у т.ч. основний платіж в сумі 2139,59 грн., штрафна санкція в сумі 534,90 грн.; №0013541305 від 03.06.2019 по податку на доходи фізичних осіб (код платежу 11010500) штрафна санкція в сумі 170,00 грн. Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням та діями щодо проведення перевірки, звернулася з даним позовом до суду. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову позивача, враховуючи наступне. В апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що перевірка була проведена з дотриманням процедури та порядку визначеному податковим законодавством України. Проте, судова колегія не може прийняти зазначені доводи до уваги з урахуванням нижченаведеного. Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Порядок проведення контролюючими органами документальних позапланових перевірок та підстави для їх призначення врегульовано статтею 78 ПК України. Зокрема, згідно з підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі: - отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1); - виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.4). Пунктом 78.4 статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Зі змісту наведених вище норм вбачається, що отримана контролюючим органом податкова інформація, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та виявлена контролюючим органом недостовірність даних, що містяться у поданих платником податків податкових деклараціях, може бути підставою для призначення позапланової перевірки платника податків лише у випадку, коли сумніви, які виникли у податкового органу, не усунуті наданими поясненнями з документальним підтвердженням. Отже, передувати прийняттю контролюючим органом наказу про проведення перевірки має бути, зокрема, відповідний письмовий запит контролюючого органу про надання пояснень та їх документального підтвердження і невиконання такого запиту платником податків. Правовідносини з приводу підстав та організації направлення такого запиту і надання на нього відповіді врегульовані пунктом 73.3 статті 73 ПК України. Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності, зокрема, таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). Як вбачається з матеріалів справи, лист (запит) від 09.08.2018 №6445/14/08-01-49-02, було направлено відповідачем на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням 09.08.2018р. Проте, відповідачем не надано доказів щодо отримання позивачем запиту за 15 робочих днів до винесення наказу про призначення перевірки. Також не надано доказів щодо дати повернення запиту на адресу податкового органу (у разі його невручення позивачеві). Копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яка була надана відповідачем, не містить жодної інформації щодо дати вручення запиту позивачу та/або дати його повернення на адресу податкового органу. Щодо дотримання відповідачем вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (п.79.3 ст.79 ПК України). Отже, як вбачається з вищезазначених норм, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не є обов`язковою, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак, з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення шляхом вручення під розписку або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Разом з тим, за правилами пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. При цьому, добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. В матеріалах справи наявні докази направлення, на адресу позивача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення, але відсутні докази їх вручення позивачу. Проте, відсутні докази того, що на час призначення перевірки до податкового органу повернулись наказ та направлення з зазначенням причин їх невручення. Тобто, перевірка була проведена за відсутності відомостей щодо належного повідомлення позивача про неї або наявності інформації щодо причин невручення вищезазначених документів. Доказів іншого відповідачем не надано. В свою чергу позивачем до суду першої інстанції на спростування зазначеної відповідачем інформації надано копії паспорту із проставленням відмітки місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з 12.09.2014. Крім того, до матеріалів справи додана копія договору купівлі-продажу, відповідно до якого нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , у період, коли відповідачем надсилалися вищезгадані документи, вже належало іншій особі, а саме ОСОБА_2 . За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що перевірка була проведена незаконно, що в свою чергу тягне за собою незаконність прийнятих на підставі Акту перевірки рішень. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №1570/7146/12, від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17, від 18 липня 2019 року у справі №0440/5993/18 та інших. Також в апеляційній скарзі відповідач заперечує проти визнання оскаржених податкових-повідомлень рішень протиправними, оскільки зазначені податкові повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, а визначена сума у податковому повідомленні-рішенні від 03.06.2019р. №0013531305 є вірною. Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта з огляду на таке. В силу п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Відповідно до п.п. 14.1.54 Податкового кодексу України доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Згідно з п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Відповідно до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. З аналізу наведених положень Податкового кодексу України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі. Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України. В силу абз. "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Згідно з пп. "б" п.176.2 Податкового кодексу України сума доходу платника податку - боржника у вигляді суми анульованого боргу відображається кредитором у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано, за ознакою доходу "126". Банк вчинив дії, які свідчать про визнання ним суми прощеного боргу доходом позичальника. Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до п.п.49.18.4 ст.49 Податкового кодексу України такий платник податку - боржник зобов`язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку (за податковою адресою), відобразити в ній дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в декларації (п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України). Згідно з п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку (за податковою адресою). Підрозділ 1 розділу XX доповнено пунктом 8 згідно із Законом України від 09 квітня 2015 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань", яким, зокрема, встановлено, що: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Отже, з цієї норми слідує, що до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу не повинна бути включена курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання з іноземної валюти у гривню (тобто, при визначенні розміру оподатковуваного доходу у національній валюті України в еквіваленті сумі прощеного боргу в іноземній валюті на дату такого прощення), та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню. Колегія суддів зазначає, що висновок податкового органу щодо отримання позивачем доходу (додаткового блага) в розмірі 143439,40 грн. ґрунтується виключно на листі ПАТ ОТП Банк від 27.08.2018 за №01-05-196/6215. Посилання на інші джерела та докази Акт перевірки не містить. Тобто, під час проведення перевірки відповідачем не досліджувались рішення про списання простроченої заборгованості позивачу, розшифровка суми, у тому числі із зазначенням сум з яких складається прощений борг (тіло кредиту, проценти за користуванням тілом кредиту, пеня, штраф, тощо). Також не встановлювалось наявність або відсутність прощеної (анульованої) кредитором різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року. Що стосується листа ПАТ ОТП Банк від 27.08.2018 за №01-05-196/6215, то в ньому зазначено наступне: Банк підтверджує інформацію податковому розрахунку за формою 1-ДФ про дохід, отриманий платником і додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), встановленого пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Кодексу та у вигляді процентів комісії та/або штрафів (пені) прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності виконання вимог, встановлених пп. д пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 Кодексу. Тобто у зазначеному листі не йдеться про прощення тільки основної суми боргу, а зазначено ще: проценти комісії, штрафи, пеня. Отже твердження відповідача про списання (анулювання) тільки основного боргу є хибним та ґрунтується виключно на припущеннях. При проведенні перевірки дане питання ним не досліджувалось. Докази іншого в матеріалах справи відсутні Доводи про неправомірність дій суду в частині виходу за межі позовних вимог та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми Р від 03.06.2019 року №0013531305 та №0013551305 в апеляційній скарзі відповідача відсутні. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача, оскільки останнім, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність їх прийняття. Доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому оскаржене рішення суду у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі № 280/20/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України. Вступну та резолютивну частину постанови проголошено 08.10.2020р. Повний текст постанови виготовлено 16.10.2020р. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак