Постанова 4820 № 686/16903/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/16903/19 Провадження № 22-ц/4820/1543/20 Категорія: 19.27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Спірідонової Т.В. секретар судового засідання Садік Н.Д. розглянув в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №686/16903/19 за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2020 року (суддя Приступа Д.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 зазначав, що рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 липня 2011 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стягнуто солідарно на користь відповідача заборгованість за кредитним договором №3252008/5ро від 10 червня 2008 року у сумі 33783,11 доларів США, а також пеню за несвоєчасне погашення кредиту та сплату процентів у загальній сумі 40316,16 грн. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 березня 2016 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно стягнуто на користь АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором №3252008/5ро від 10 червня 2008 року по процентах в сумі 164,1 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.03.2016 року еквівалентно 4272,74 грн., пеню в сумі 2500грн., а в решті позовних вимог відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 20 вересня 2016 року зазначене рішення Ярмолинецького районного суду від 14 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов АБ «УКРГАЗБАНК» задоволено частково та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» 7227,80 доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 150000 грн. неустойки. Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2018 року скасовано рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 20 вересня 2016 року і ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволені позовних вимог Банку. Також, позивач вказує, що на виконання рішення Ярмолинецького районного суду від 21 липня 2011 року з боржників було фактично стягнуто 35865,13 доларів США, що на 2082 доларів США більше, ніж стягнуто зазначеним рішенням суду, а також стягнуто 11328,84 грн. Позивач зазначає, що 03 лютого 2015 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_1 і з березня 2015 року з пенсії позивача щомісячно стягується на користь АБ «УКРГАЗБАНК» 20% від місячного розміру пенсії. Проте, ОСОБА_1 вважає, що оскільки постановою Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в задоволенні позову АБ «УКРГАЗБАНК» відмовлено, тому стягнуті з пенсії кошти в розмірі 19156,11 грн. є безпідставно набутим майном. Зважаючи на викладене, позивач просив суд стягнути з АБ «УКРГАЗБАНК» безпідставно отримані останнім кошти з 03.02.2015 року до 01.04.2019 року в ході здійснення виконавчого провадження №40041905 в загальній сумі 18156,11 грн., а також безпідставно отримані відповідачем 2082 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 54548 грн. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з АБ «УКРГАЗБАНК» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у розмірі 20% від пенсії боржника, починаючи з 03.02.2015 року до 01.04.2019 року в ході здійснення виконавчого провадження ВП №40041905 в загальній сумі 19156,11 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2020 року заяву АБ «УКРГАЗБАНК» про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до АБ «УКРГАЗБАНК», третя особа ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів залишено без задоволення. Не погоджуючись із заочним рішенням суду, АБ «УКРГАЗБАНК» оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що всі кошти, які сплачувалися ОСОБА_2 зараховувались Банком згідно умов кредитного договору, тобто з врахуванням відсотків, які постійно нараховувалися за кредитним договором. Представник Банку зазначає, що позичальник не здійснював погашення заборгованості, де призначення платежу було виконання рішення суду по справі №2-267/11, тому твердження позивача є незаконними та такими, що не відповідають умовам укладеного між сторонами договору. Апелянт вважає, що рішення Ярмолинецького районного суду від 21 липня 2011 року не виконане ОСОБА_2 , а тому у разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти підлягають нарахуванню і сплаті щомісяця до дня повернення позики. На думку Банку, ним правомірно нараховано відсотки за користування кредитом, а тому як за період з початку дії кредитного договору ніяких для того перепон у вигляді судових рішень про неможливість такого нарахування чи домовленостей сторін по даному кредитному договору не було, а позивачем в доведення даного факту жодних доказів не надано. Тому Банк вважає, що позивачем не доведено, а Хмельницьким міськрайонним судом не перевірено безпідставності отримання Банком коштів та порушення прав і інтересів позивача. Зважаючи на викладене, Банк просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд першої інстанції вірно виходив з того, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2018 року рішення Ярмолинецького районного суду від 14 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 20 вересня 2016 року скасовано та у задоволенні позову АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено. Як вбачається із цієї постанови рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 липня 2011 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стягнуто солідарно на користь АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором №3252008/5ро, що укладеним між сторонами 10.06.2008 року, яка виникла станом на 15 лютого 2011 року у сумі 33783,11 доларів США, а також пеню за несвоєчасне погашення кредиту та сплату процентів у загальній сумі 40316,16 грн. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 березня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором №3252008/5ро від 10.06.2008 року по процентах в сумі 164,21 долара США, що за курсом НБУ станом на 14.03.2016р. еквівалентно 4272,74 грн., а також пеню в сумі 2500 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 20 вересня 2016 року апеляційну скаргу АБ «УКРГАЗБАНК» рішення Ярмолинецького районного суду від 14 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь АБ «УКРГАЗБАНК» 7227,80 доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 150000 грн. неустойки. Також, як вбачається із зазначеної постанови згідно з довідкою районного відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 26 травня 2015 року №8338 з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за період з 16 листопада 2011 року до 15 серпня 2013 року стягнуто солідарно 35865,13 доларів США на користь ПАТ «Укргазбанк» на виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 липня 2011 року у справі №2-267/11. Судом першої інстанції вірно встановлено, що 04 жовтня 2013 року старшим державним виконавцем РВ ДВС Хмельницького МУЮ Максимовим М.Є. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2-267/11, виданого Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області від 21 липня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 27244,84 грн. пені та 1820 грн. судових витрат, а всього 29064,84 грн. (а.с.14). Державним виконавцем РВ ДВС Хмельницького МУЮ Арещенковою Н.М. 03 лютого 2015 року винесено постанову про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП №40041905 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-267/11 виданого 21.07.2011 року Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» 27244,84 грн. пені та 1820 грн. судових витрат, а всього 29064,84 грн. Державним виконавцем постановлено проводити щомісячне утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику ОСОБА_1 , після відрахування податків проводити утримання в розмірі 20% до погашення заборгованості на загальну суму 32021,32 грн. (а.с.16). Згідно довідки Головного УПФ України в Хмельницькій області № 650/М-12 від 13.03.2019 року про здійснені відрахування з пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2015 року по 31.03.2019 року утримано з пенсії ОСОБА_1 борг в сумі 17198,80 грн. та виконавчий збір та витрати виконавчого провадження утримано в сумі 1957,31 грн. (а.с.25). Відповідно до довідки РВ ДВС Хмельницького МУЮ від 26 травня 2015 року №8338 в матеріалах виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа, виданого на підставі рішення №2-267/11 Ярмолинецького районного суду від 20.07.2011 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» 33783,11 доларів США та 29064 грн. наявні квитанції про сплату боргу з 16.11.2011 року по 15.08.2013 року на загальну суму 35865,13 доларів США, що на 2082,02 долари США більша ніж заборгованість, визначена виконавчим листом Ярмолинецького районного суду і загальна сума сплачених коштів в національній валюті становить 11328,84 грн. без врахування надходжень, які утримуються з пенсії боржника (а.с.15). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Ярмолинецького районного суду від 20 липня 2011 року виконано в повному обсязі, оскільки рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 20 вересня 2016 року, яке було скасовано постановою Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №689/868/15-ц скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові, тому усі кошти, що були стягнуті із пенсії ОСОБА_1 після виконання рішення Ярмолинецького районного суду від 20 липня 2011 року у сумі 19156,11 грн. вважаються безпідставно набутим банком майном та підлягають поверненню на користь позивача. Відмовляючи у стягненні безпідставно набутих коштів в сумі 2082 доларів США, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не є належним позивачем, адже ці кошти були сплачені ОСОБА_2 . Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального і процесуального права та надав відповідну правову оцінку всім фактичним обставинам справи і доказам. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збереження нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї Глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Згідно з частиною першою ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення підлягає до скасування з підстав не врахування судом першої інстанції те, що усі сплачені ОСОБА_2 з 16.11.2011 року по 15.08.2013 року кошти зараховувалися банком згідно п. 3.1.14 укладеного між АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_2 кредитного договору №3252008/5ро від 10.06.2008 року, а саме, що позичальником сплачувався кредит з врахуванням відсотків, що постійно нараховувалися за кредитним договором, судова колегія вважає їх безпідставними. Адже згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. В оцінці дій сторін та відповідних їм правових наслідків апеляційний суд застосовує правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З урахуванням наведеного та враховуючи висновок Верховного Суду, що викладений в постанові від 18 грудня 2018 року по справі №689/868/15-ц про відсутність у банку правових підстав нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом з огляду на те, що у березні 2011 року банк пред`явив до відповідачів вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України про дострокове виконання кредитного зобов`язання у повному обсязі шляхом пред`явлення відповідного позову, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права, а саме ст. ст. 598, 599, 611, 1048, 1049, 1050 ЦК України, є такими, що не заслуговують на увагу. Посилання апелянта на судову практику, а саме ухвалу Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року по справі №6-29722св15 є помилковим, адже Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява №28342/95, §61). З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, тому при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин слід враховувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Доводи апелянта про те, що позивачем не доведено, а Хмельницьким міськрайсудом не перевірено безпідставності отримання Банком коштів та порушення його прав апеляційним судом відхиляються з наступних міркувань. Згідно ч. 1, 2 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Ця норма закону застосовується і до вимог повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. А тому, оцінивши надані учасниками справи та їх представниками докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача 19156,11 грн. безпідставно набутих в ході виконання виконавчого провадження №40041905 коштів. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень та в силу ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, представником апелянта АБ «УКРГАЗБАНК» не надано. З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» залишити без задоволення. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 16 жовтня 2020 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта Т.В. Спірідонова