Постанова 4824 № 755/8980/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 жовтня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 755/8980/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/11784/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б. суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В. за участю секретаря судового засідання - Добровольської Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Яровенко Н.О., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , третя особа: Десята Київська Державна нотаріальна контора м. Києва про усунення від права на спадкування за законом, - в с т а н о в и в : У червні 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив усунути спадкоємця малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від права на спадкування майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та встановити факт відсутності родинних відносин між ним та малолітньою ОСОБА_3 - дочкою ОСОБА_2 . Також просив призначити по справі проведення судової молекулярно-генетичної експертизи (ДНК аналіз) для вирішення питання чи є біологічна спорідненість між ним та малолітньою ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 2-6, 38-42). На обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 51 рік помер його батько - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 01 грудня 2017 року, актовий запис № 437 у Подільському районному у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану. Після смерті батька залишилося спадкове майно, яке було у його приватній власності: легковий автомобіль «Volkswagen Passat» р.н. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_3 від 16 липня 2006 року; земельна ділянка розміром 0,1933 га, яка розташована в АДРЕСА_1 ; 1/6 частина житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 ; земельна ділянка розміром 0,1200 га, яка розташована в АДРЕСА_1 ; однокімнатна квартира в АДРЕСА_3 . Зазначав, що своєчасно подав документи на прийняття спадщини в Десяту Київську Державну нотаріальну контору м. Києва. Однак у травні 2018 року йому зателефонував адвокат відповідача і повідомив, що окрім нього є ще один спадкоємець - малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є ОСОБА_2 та його покійний батько ОСОБА_4 . Вважає, що його покійний батько за життя мав сумніви щодо того, чи є ОСОБА_3 його донькою, оскільки звертався до відповідача у справі про стягнення з нього аліментів на дитину ОСОБА_3 із зустрічною позовною заявою про оспорювання ним батьківства. Таким чином, вважає, що малолітня ОСОБА_3 не є його сестрою, а для встановлення цієї обставини необхідно провести судову молекулярно-генетичну експертизу для встановлення факту відсутності родинних відносин. У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 , яка є законним представником ОСОБА_3 , просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на наступне. За життя спадкодавець ОСОБА_4 достеменно знав, що він записаний батьком дитини ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження та рішенням Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення з нього аліментів, відповідно до якого останній визнав позов у повному обсязі. Щодо зустрічної позовної заяви померлого про оспорювання батьківства зазначила, що зустрічний позов був відкликаний після його подання померлим ОСОБА_4 , внаслідок чого рішення не приймалося. Таким чином, у позивача ОСОБА_1 відсутні законні підстави у разі настання смерті особи після оспорення нею свого батьківства в суді підтримати позовну заяву відповідно до положень ст. 37 ЦПК України про процесуальне правонаступництво (т. 1 а.с. 63-66). Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , третя особа: Десята Київська Державна нотаріальна контора м. Києва про усунення від права на спадкування за законом відмовлено (т. 2 а.с. 25-30). Не погодившись з рішенням районного суду, 10 серпня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Халупко С.В. подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю (т. 2 а.с. 32-40). В апеляційній скарзі посилався на те, що судом першої інстанції було задоволено його клопотання та призначено судову молекулярно-генетичну ДНК експертизу. Проте експертна установа надіслала повідомлення до суду про неможливість проведення експертизи у зв`язку з тим, що представники ОСОБА_3 не забезпечили її явку для відібрання біологічних зразків, що свідчить про ухилення від проведення експертизи. Вважає, що судом порушено ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого та публічного розгляду справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом. Таким чином, суд не надав належної оцінки діям відповідача, що свідчать про навмисне ухилення від надання зразків для проведення експертизи та повинен був визнати факт відсутності біологічного споріднення між ОСОБА_3 та позивачем, а також ОСОБА_4 . Особи, якіберуть участьу справідо судуне прибули,про часта місцерозгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Повідомлення ОСОБА_1 повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою і заяви про зміну адреси місця знаходження до суду не находили. Проте, позивач ОСОБА_1 був сповіщений врученням повідомлення його представнику - адвокату Халупко С.В. під особистий підпис і на зазначену ним електронну адресу, а також телефонограмою, що забезпечує фіксацію такого повідомлення. Відповідачка ОСОБА_5 була сповіщена телефонограмою, що забезпечує фіксацію такого повідомлення та врученням особисто повідомлення її представнику - адвокату Римлянському С.П. Від представника третьої особи - завідувача Десятої Київської Державної нотаріальної контори м. Києва надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності (т. 2 а.с. 59-70). Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження факту відсутності родинних відносин між ним та ОСОБА_3 . Колегія суддів погодилась з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком є ОСОБА_4 , мати ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 8). Зі свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що її батьком записано ОСОБА_4 , мати ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 11). Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 20 травня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття (т. 1 а.с. 13). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 01 грудня 2017 року, актовий запис № 437 у Подільському районному у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану (т. 1 а.с. 9). 15 грудня 2017 року у Десятій Київській Державній нотаріальній конторі м. Києва було заведено спадкову справу померлого ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 17). З матеріалів справи вбачається, що за життя ОСОБА_4 звертався до суду в рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання ОСОБА_3 , подавав зустрічний позов про оспорювання батьківства. Ще до вирішення питання про прийняття зустрічного позову, ОСОБА_4 подав до суду заяву про повернення зустрічного позову і така відмова прийнята судом (а.с.14-15). Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. За змістом ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України). Враховуючи вищенаведене, позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як діти спадкодавця померлого ОСОБА_4 , є його спадкоємцями першої черги спадкування за законом. Статтею 1224 ЦК України передбачені підстави усунення від права на спадкування. Зокрема згідно ч. 1 вказаної статті не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом (ч. 3 ст. 1224 ЦК України). За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (ч. 5 ст. 1224 ЦК України). Заявляючи позовні вимоги про усунення від права на спадкування за законом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлення факту відсутності між ними родинних відносин, позивач ставив під сумнів батьківство померлого ОСОБА_4 щодо ОСОБА_3 . Згідно з ч. 2 ст. 125 СК України (у редакції, чинній станом на день народження ОСОБА_3 ) якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду. Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України (у редакції, чинній станом на день народження ОСОБА_3 ) походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Статтею 136 СК України (у редакції, чинній станом на день народження ОСОБА_3 ) передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. За роз`ясненнями п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, статтею 137 СК передбачено можливість оспорювання батьківства й після смерті особи, записаної батьком дитини. Якщо така особа померла до народження дитини, оспорити батьківство мають право спадкоємці цієї особи за умови подання нею за життя заяви нотаріусу про невизнання свого батьківства. У разі настання смерті особи після оспорення нею свого батьківства в суді її спадкоємці можуть підтримати позовну заяву відповідно до положень ст. 37 ЦПК про процесуальне правонаступництво в цивільних справах. Коли ж померла особа не знала про те, що її записано батьком дитини, оспорити батьківство вправі її спадкоємці першої черги за законом, названі у ст. 1261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК): дружина, батьки й діти. У зазначених випадках батьківство оспорюється шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про померлу особу як батька з актового запису про народження дитини. Для цих вимог позовну давність не встановлено. Відповідач не заперечувала, що проживала з померлим ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу до його смерті (т. 1 а.с. 65). З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком записано ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 11). У матеріалах справи міститься копія зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 з відміткою суду про отримання 01 вересня 2015 року про встановлення факту батьківства ОСОБА_4 та дитиною ОСОБА_3 шляхом проведення медичної експертизи (т. 1 а.с. 14). З відкритого доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів - повернуто позивачу за зустрічним позовом у зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою, в якій просив суд повернути зустрічну позовну заяву (т. 1 а.с. 15). Натомість у рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року про стягнення з нього аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_4 подав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі (т. 1а.с. 13). Таким чином, спадкодавець ОСОБА_4 за життя не оспорив батьківство, визнав його та зобов`язання сплачувати аліменти на дитину, запису про нього як батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 виключено не було. Тому правильним є висновок районного суду про відсутність підстав задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги про обов`язок суду визнати факт відсутності біологічного споріднення між ОСОБА_3 у зв`язку з неможливістю проведення молекулярно-генетичної експертизи колегія суддів визнала неспроможними та відхилила з огляду на те, що предметом заявлених вимог у даній справі є не виключення запису про ОСОБА_4 як батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , а усунення від права на спадкування з підстав відсутності родинних відносин між позивачем та ОСОБА_3 . Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 16 жовтня 2020 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець В.М. Ратнікова О.В. Борисова