Постанова КЦС ВС № 542/1042/17

Постанова Іменем України 20 жовтня 2021 року м. Київ справа № 542/1042/17 провадження № 61-10718св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д. суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Богомаз Андрій Павлович, відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Новосанжарський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_4 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Богомазом Андрієм Павловичем, на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року у складі судді Стрельченко Т. Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Карпушина Г. Л., Прядкіної О. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Новосанжарський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Новосанжарський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Полтавській області), ОСОБА_4 , про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини. Позовна заява мотивована тим, що 23 травня 1981 року її батько ОСОБА_5 та матір ОСОБА_4 перебували у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. Вказувала, що вона є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 . Зазначала, що після смерті батька від відповідача ОСОБА_2 їй стало відомо, що вона є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого був записаний померлий ОСОБА_5 . ОСОБА_3 претендує на обов`язкову частку у спадщині після смерті її батька, чим, на її думку, порушує її спадкові права. Вказувала, що померлий ОСОБА_5 не є кровним батьком ОСОБА_3 та не знав, що був записаний батьком дитини, оскільки запис про його особу, як батька, було зроблено без його відома. Посилаючись на положення статті 137 СК України стверджувала, що набула право на пред`явлення позову про виключення запису про померлого ОСОБА_5 , як батька, з актового запису про народження ОСОБА_3 . Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд виключити відомості про померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , як батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з актового запису про народження дитини у Новосанжарському районному відділі ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення районного суду мотивоване тим, що позивач обрала неправильний спосіб захисту, оскільки положення статті 137 СК України передбачають можливість оспорення батьківства, а не виключення запису про батька з актового запису про народження дитини. Факт наявності (відсутності) кровного споріднення між померлим ОСОБА_5 та дитиною ОСОБА_3 підлягав би доведенню у разі оспорювання батьківства ОСОБА_1 , як спадкоємцем, у разі доведення того, що понад 15 років померлий не знав, що зазначений батьком дитини. Тим самим, заявлені стороною позивача клопотання про застосування в даному випадку наслідків ухилення від участі в експертизі не мають правового значення. Районний суд взяв до уваги, що після реєстрації себе батьком дитини ОСОБА_3 і до часу смерті ОСОБА_5 не звертався до суду з позовом про виключення запису про нього, як батька, з актового запису про народження. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богомаза А. П. залишено без задоволення. Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про виключення відомостей про ОСОБА_5 , як батька ОСОБА_3 , з актового запису про народження дитини, є правильними. Апеляційний суд відхилив посилання апеляційної скарги на неточності в написанні прізвища батьків ОСОБА_3 , оскільки такі не спростовують висновків місцевого суду, які беззаперечно свідчать про те, що особа, яка писала заяву про встановлення батьківства ОСОБА_3 , є саме ОСОБА_5 . Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати і направити справу на новий розгляд до Новосанжарського районного суду Полтавської області. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ОСОБА_3 ухилився від проведення судової генетоскопічної експертизи, що є необхідним для встановлення кровного споріднення між померлим ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Вважає, що ОСОБА_5 не знав про те, що записаний батьком ОСОБА_3 , оскільки до органів РАЦС у 2000 році він не приходив і не подавав заяву про визнання батьківства. Крім того, не знав про існування рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання ОСОБА_3 та жодних коштів не сплачував. Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень частин третьої, четвертої статті 137 Сімейного кодексу України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме: судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України, зокрема: суди не дослідили зібрані у справі докази та суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У серпні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, отож, оскаржувані судові рішення не підлягають скасуванню. Зазначає, що висновок суду першої інстанції про неправильно обраний позивачем спосіб захисту є правильним. При цьому доводи відповідача про те, що померлий ОСОБА_5 не знав про народження сина, є помилковими, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме: заявою про встановлення батьківства, свідоцтвом про народження, свідоцтвом про хрещення, фотознімками з хрестин та інших свят. Посилається на те, що при призначенні судом судових експертиз позивачем не надано жодного біологічного зразка ОСОБА_5 , який би дав можливість встановити кровне споріднення між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що свідчить про неможливість проведення еспертного дослідження. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У червні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року справу призначено до розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами 23 травня 1981 року у Новосанжарському райвідділі ЗАГС було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , актовий запис №

22. Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_6 (том 1, а. с. 6). За час спільного проживання в шлюбі у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 народилась дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1, а. с. 6). ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22 березня 2016 року (том 1, а. с. 7). Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 51628519 від 18 квітня 2018 року спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 заведена приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволосом О. В. (том 1, а. с. 113-115). ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_8 . Відповідно до запису акту про народження від 10 липня 2000 року та акту про встановлення батьківства від 10 липня 2000 року (том 1, а с. 37-38), батьками дитини значаться ОСОБА_5 та ОСОБА_9 . Згідно із заявою від 04 липня 2000 року ОСОБА_5 визнає себе батьком ОСОБА_8 , що також підтверджується матір`ю дитини. У спільній заяві батьки просили зареєструвати встановлення батьківства, зазначивши по батькові дитини по імені батька « ІНФОРМАЦІЯ_5 », прізвище присвоїти ІНФОРМАЦІЯ_5 Постановою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2000 року у справі № АЕ-55/2000 з ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до настання його повноліття в розмірі 1/4 частини всіх доходів щомісячно, починаючи з 14 грудня 2000 року (том 1, а. с. 64). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 125 СК України визначено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду. Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Статтею 137 СК України визначено порядок оспорювання батьківства після смерті особи, як записана батьком дитини. Зокрема частинами другою-третьою вказаної статті встановлено, що якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред`явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці; якщо через поважні причини особа не знала про те, що буде записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти. Судами установлено, що ОСОБА_3 народився за 16 років до смерті ОСОБА_5 . Позивач ОСОБА_1 стверджувала, що ОСОБА_5 за життя не міг знати, що буде записаний батьком ОСОБА_3 , оскільки до органів РАЦС у 2000 році він не приходив і не подавав заяву про визнання батьківства. Крім того, не знав про існування рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання. Відмовляючи у задоволенні позову районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про виключення відомостей про ОСОБА_5 , як батька ОСОБА_3 , з актового запису про народження дитини, оскільки позивачем не доведено факт незнання ОСОБА_5 про народження дитини . З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують. Оспорення батьківства після смерті того, хто записаний батьком, можливе у разі: подання ним письмового заперечення свого батьківства до народження дитини; пред`явлення ним за життя позову до суду про виключення запису про нього як батька дитини; відсутності у нього, з поважних причин, інформації про запис батьком дитини. Як роз`яснено судом у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», статтею 137 СК України передбачено можливість оспорювання батьківства й після смерті особи, записаної батьком дитини. Якщо така особа померла до народження дитини, оспорити батьківство мають право спадкоємці цієї особи за умови подання нею за життя заяви нотаріусу про невизнання свого батьківства. У разі настання смерті особи після оспорення нею свого батьківства в суді її спадкоємці можуть підтримати позовну заяву відповідно до положень статті 37 ЦПК України про процесуальне правонаступництво в цивільних справах. Коли ж померла особа не знала про те, що її записано батьком дитини, оспорити батьківство вправі її спадкоємці першої черги за законом, названі у статті 1261 ЦК України дружина, батьки й діти. У зазначених випадках батьківство оспорюється шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про померлу особу як батька з актового запису про народження дитини. Для цих вимог позовну давність не встановлено. Посилання позивача на те, що померлий ОСОБА_5 не знав про те, що записаний батьком ОСОБА_3 , не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у касаційному порядку, оскільки такі твердження спростовуються наявними у матеріалах справи документами. Зокрема, долученими відповідачем фотознімками підтверджується факт обізнаності померлого ОСОБА_5 про народження ОСОБА_3 та участь у його вихованні. Крім того, наявні у матеріалах справи заява про встановлення батьківства, свідоцтво про народження та свідоцтво про хрещення додатково свідчать про визнання померлим ОСОБА_5 факту батьківства. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що позивачем не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про невизнання ОСОБА_5 батьківства щодо ОСОБА_3 та докази оспорення факту батьківства. Доводи касаційної скарги про необхідність проведення у справі судово-медичної експертизи та ухилення ОСОБА_3 від проведення судової генетоскопічної експертизи, що є необхідним для встановлення кровного споріднення між померлим ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , колегія суддів відхиляє, оскільки суд належним чином мотивував свій висновок. Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 109 ЦПК України, з яким правильно погодився апеляційний суд. Суди попередніх інстанцій, встановивши обізнаність померлого ОСОБА_5 з фактом народження сина, запис відомостей про нього, як про батька дитини, участь у вихованні та відсутність відомостей про оспорення факту батьківства, дійшли правильного висновку про необов`язковість проведення судової генетоскопічної експертизи у справі. Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотримання вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, вірно встановили правовідносини, що склалися, дослідили і надали правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін й правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ухвалили судові рішення. Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, на користь заявника немає. Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Богомазом Андрієм Павловичем, залишити без задоволення. Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк