Постанова Полтавський апеляційний суд № 527/118/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 527/118/18 Номер провадження 22-ц/814/2173/20Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Бутенко С.Б. Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 серпня 2020 року у складі судді Олефір А.О. у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: В січні 2018 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, посилаючись на факт прострочення боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 04.12.2006 р., та наявність заборгованості, яка виникла станом на 31.10.2017 року у сумі 64 969,79 грн. та складається із: заборгованості за кредитом - 928,48 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом - 55 271,32 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 5200,00 грн., а також штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 3069,99 грн. - штраф (процентна складова), просив про стягнення даної суми заборгованості з покладенням на відповідача понесених по справі судових витрат в сумі 1762 грн. Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 04 грудня 2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, проте, своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась вказана заборгованість. Заочним рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПрвиатБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 грудня 2006 року в сумі 59 769,79 грн., з яких: 928,48 грн. - заборгованість за кредитом, 55 271,32 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 5000 грн. - штраф (фіксована частина), 3069,99 грн. - штраф (процентна складова). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 1762 грн. Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 01 квітня 2020 року вказане заочне рішення суду скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 03 серпня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів є безпідставними, оскільки їх розмір не узгоджений сторонами в установленому законом порядку, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості по процентах за користування кредитом позивач пропустив строк позовної давності, поважних причин пропуску строку не зазначив, у той час, як представником відповідача заявлено клопотання про застосування позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу та, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов та уклали кредитний договір у належній формі. На виконання умов договору відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, яку в подальшому було перевипущено. Відповідачка користувалася перевипущеними кредитними картками, строк дії останньої встановлений до останнього дня березня 2016 року, а позивач звернувся до суду з позовом у червні 2018 року, тому висновок суду першої інстанції про сплив позовної давності суперечить матеріалам справи та свідчить про неналежне дослідження доказів. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного. Частина третя статті 3 ЦПК України встановлює, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України). Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. По справі встановлено, що 04 лютого 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ «КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 250 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за кредитом - 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На виконання умов даного договору ОСОБА_2 отримала платіжну картку № НОМЕР_1 та пін-код до неї. 19 червня 2015 року ОСОБА_2 уклала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_3 . Встановлено, що свої зобов`язання за кредитним договором відповідачка належним чином не виконувала, останній платіж у поповнення кредитного рахунку здійснила 24.10.2012 року. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1155 ЦК України). Відповідно до статті 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки неустойки (штрафу, пені) та комісії, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у заяві позичальника від 04 грудня 2006 року, яка підписана сторонами, відсутні умови, які визначають розмір неустойки та комісії, а Умови та правила надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що є в матеріалах справи, не є складовою договірних правовідносин сторін, а тому вимоги позивача в цій частині є безпідставними. Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та нормам процесуального і матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та додаткового обґрунтування не потребують. В частині відмови у задоволенні позову Банку про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом та процентам за користування кредитними коштами, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). За правилами статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України, згідно частин першої та п`ятої якої перебіг позовної давності (як загальної так і спеціальної) починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. З довідки наданої позивачем (а.с. 84) вбачається, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: 04.12.2006 р. - № НОМЕР_1 з терміном дії 12/13 та 18.07.2012 р. - № НОМЕР_2 з терміном дії 09/16. Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 04.12.2006 р. клієнта ОСОБА_2 станом та 31.10.2017 р. та виписки про рух коштів за карткою НОМЕР_1 за період з 01.01.1999 по 27.04.2020, відповідачка користувалася кредитними коштами з 17.08.2012 р. по 25.11.2012 р. та останній платіж у погашення заборгованості за кредитом внесла 25.11.2012 р. У відзиві на позовну заяву про стягнення заборгованості представник відповідача ОСОБА_4 заявив про застосування до вимог АТ КБ «ПриватБанк» позовної давності (а.с. 106-110). Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Таким чином, на час подання Банком даного позову до суду - 05 січня 2019 року (а.с. 21) сплинув трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитними коштами за кредитною карткою № НОМЕР_1 , тому заявлена представником відповідача позовна давність обґрунтовано застосована судом першої інстанції при вирішенні даної справи, що є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині. Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не доводять наявність обставин, що перешкоджали позивачеві захистити свої права протягом строку позовної давності з моменту прострочення боржника - з 25 листопада 2012 року. До загальних засад цивільного законодавства та цивільного судочинства (стаття 5 ЦК України, стаття 2 ЦПК України) належать справедливість, добросовісність та розумність, якими мають керуватися суд та учасники спірних правовідносин, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, статей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Право особи на захист судом обмежується строком позовної давності. Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим та справедливим і доводами апеляційної скарги не спростовується, тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: С.Б. Бутенко Судді: О.І. Обідіна О.В. Прядкіна