Постанова 4817 № 607/4274/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/4274/20Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/817/912/20 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 жовтня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Шевчук Г.М. суддів - Костів О. З., Міщій О. Я., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін цивільну справу №607/4274/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, ухваленого суддею Вийванком О.М., повний текст рішення суду складено 11 серпня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, який згодом змінив, до відповідача ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів. Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно судового наказу, який виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 31 травня 2018 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 у розмірі у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 26 квітня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття. З 22 березня 2019 року по даний час його син проживає разом з ним, знаходиться на його повному утриманні, а тому, підстав для стягнення з нього аліментів на користь відповідача немає. Просить звільнити його від сплати аліментів з 22 березня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. Та стягнути аліменти з відповідачки на утримання дитини. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 серпня 2020 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів. Звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , що стягнені на підставі судового наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2018 року, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожитого мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 березня 2019 року і до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог. Не погоджуючись із рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу про оскарження зазначеного рішення суду. Вважає, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 серпня 2020 року у справі №607/4274/20 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що неповнолітня дитина проживає з батьком, тобто змінився сімейний стан особи, і виникли суттєві обставини, що змінюють перерозподіл прав та обов"язків батьків дитини між собою, враховуючи, що дитина не проживає з стягувачем аліментів, і вказані обставини, мають істотне значення, які у відповідності до ч.2 ст. 197. ст. 181 СК України, дають підстави не лише для звільнення батька від сплати аліментів, починаючи з 22 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття та стягнення аліментів з матері - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина, ОСОБА_3 , оскільки це дозволить забезпечити дитині належний рівень життя необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, а також призведе до найкращого забезпечення інтересів дитини. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Оскільки апеляційним судом не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі та зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, розгляд якої відповідно до п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Вирішуючи спір суд першої інстанції вірно виходив з наявності правових підстав для часткового задоволення вимог.Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам. Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Судом встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_3 2014 р.н. є позивач ОСОБА_1 - батько та відповідачка ОСОБА_2 - мати. Згідно судового наказу, який виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 31 травня 2018 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 - у розмірі у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 26 квітня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття. З акту обстеження матеріально - побутових умов від 03.05.2019 р., вбачається, що в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 проведено обстеження, в результаті якого зроблено висновок про те, що у неповнолітньої дитини ОСОБА_3 є все необхідне для подальшого розвитку та росту. Дитина забезпечена всім необхідним: іграшками, одягом, продуктами харчування, засобами особистої гігієни, речами першої необхідності. Для дитини батько організував біля житлового будинку спортивний майданчик. В будинку неповнолітня дитина має власну житлову кімнату, яка обладнана всім необхідним, що потрібно дитині. Даний факт також підтверджується актом обстеження матеріально - побутових умов від 31.05.2019 р. Згідно характеристики ОСОБА_3 , 2014 року народження, вихованця старшої групи Струсівського дитячого ясла - садка за вих. № 8 від 06.02.2020 р. вбачається, що неповнолітня дитина відвідує дошкільний заклад з 06 вересня 2019 року. Дитина забезпечена всім необхідним для навчально - виховного процесу у садочку. Тимура в дитячий садочок приводить і забирає батько - ОСОБА_1 . Відповідно до довідки від 03.06.2019 р., ОСОБА_3 , 2014 року народження, відвідує Центр розвитку дитини «Дитячий клуб» з щомісячною платою 560 грн. На навчання ОСОБА_3 приводить батько ОСОБА_1 . Судом першої інстанції встановлено, що з 22 березня 2019 року дитина не проживає з матір`ю, на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, і що з цього часу дитина постійно проживає з позивачем, батьком і платником аліментів, і знаходиться на його утриманні. З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Тернопільського міськрайонного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини (а.с.37). Задовільняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції вірно виходив з того, що малолітня дитина проживає з батьком з 22 березня 2019 року, тобто змінився сімейний стан особи, і виникли суттєві обставини, що змінюють перерозподіл прав та обов`язків батьків дитини між собою, і вказані обставини мають істотне значення, які у відповідності до ч.2 ст.197, ст.181 СК України, дають підстави для звільнення батька від сплати аліментів, починаючи з 22 березня 2019 року і до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язку щодо дитини. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини(аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі(ч.3 ст. 181 СК України). Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати (ст. 191 СК). Згідно ч. 2 ст. 197 Сімейного кодексу України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення Доводи апеляційної скарги, що суд не врахував всіх обставин справи та безпідставно не звільнив його повністю від сплати аліментів, починаючи з 22 березня 2019 року до досягнення дитиною повноліття та стягнення аліментів з матері - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані. В судовому засіданні в суді першої інстанції 06.08.2020 р. представник відповідачки адвокат Степанова О.В. пояснила що в даний час в суді розглядається справа між сторонами про визначення місця проживання малолітньої дитини і дитина без узгодження з відповідачкою проживає з позивачем з 22 березня 2019 року по даний час. За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що в період з 22 березня 2019 року дитина не проживає з матір`ю, на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, і що з цього часу дитина проживає з позивачем, батьком і платником аліментів, і знаходиться на його утриманні а тому наявні правові підстави для звільнення батька від сплати аліментів, починаючи з 22 березня 2019 року і до 06 серпня 2020 року. За положенням частини 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Згідно ч. 1 ст. 160, ст.161 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Оскільки між сторонами існує спір щодо місця проживання дитини і позивачем не доведено підстав звільнення від сплати аліментів до досягнення дитиною повноліття суд підставно відмовив в задоволенні решти позовних вимог. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 15 жовтня 2020 року. Головуючий: Шевчук Г.М. Судді: Костів О.З. Міщій О. Я.