Постанова 4817 № 607/10421/14-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/10421/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/305/20 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 серпня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Шевчук Г.М. суддів - Міщій О. Я., Ткач З. Є., з участю секретаря - Костів Х.Ю. сторін : представника ОСОБА_1 адвоката - Вітів В.А. відповідача - ОСОБА_2 його представника - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу № 607/10421/14-ц за апеляційною ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 січня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Першої Тернопільської державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування квартири та витребування квартири від особи, яка не мала права її відчужувати,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 11.04.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Бурою Н.О., за реєстром №1626 (ідентифікаційний номер об`єкта нерухомого майна 18470781) та заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо розпорядження вказаною квартирою до розгляду справи по суті та набрання рішенням суду законної сили, що були вжиті ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.11.2018 року у цивільній справі №607/10421/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Першої Тернопільської державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування квартири та витребування квартири від особи, яка не мала права її відчужувати. В обгрунтування поданої заяви вказував на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.11.2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Зважаючи на те, що він позбавлений можливості здійснювати свої права власника щодо належного йому майна, просить заяву про скасування заходів забезпечення позову задовольнити. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 9 січня 2020 року року заяву ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову в цивільній справі №607/10421/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Першої Тернопільської державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування квартири та витребування квартири від особи, яка не мала права її відчужувати задоволено. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 листопада 2018 року у цивільній справі №607/10421/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Першої Тернопільської державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування квартири та витребування квартири від особи, яка не мала права її відчужувати у виді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 11.04.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Бурою Н.О., за реєстром №1626 (ідентифікаційний номер об`єкта нерухомого майна 18470781) та заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо розпорядження вказаною квартирою до розгляду справи по суті та набрання рішенням суду законної сили скасовано. ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою на ухвалу суду, в якій просить відмовити у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову. В обгрунтування вимог посилається на порушення судом норм матеріального та процеуального права. Вказує на те, що нею ще подано апеляційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 листопада 2019 року, яким відмовлено їй у позові. Тому скасування заходів забезпечення позову обмежує її права та є неможливим до завершення розгляду справи . У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 ОСОБА_5 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Вказує на те, що суд правомірно виніс ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, оскільки у разі ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, суд скасовує заходи забезпечення позову. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, зіславшись на викладені у ній доводи. ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив, ухвалу суду вважає законною. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, які з`явилися у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Скасовуючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції вірно виходив з наявності правових підстав для задоволення заяви. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.11.2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 за участю третьої особи Першої Тернопільської державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_2 від 25.11.2000 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , посвідченого державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Воловець М.А. за реєстром №3-6623 та витребування вказаної квартири у ОСОБА_2 , який набув її від особи, яка не мала права її відчужувати. Як вбачається із матеріалів справи, в ході розгляду вказаної справи судом за заявою позивача ОСОБА_1 було вжито заходи забезпечення позову та ухвалою від 13.11.2018року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 та належить на підставі договору дарування від 11.04.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Бурою Н.О., за реєстром №1626 (ідентифікаційний номер об`єкта нерухомого майна 18470781) та заборонено ОСОБА_7 вчиняти будь-які дії щодо розпорядження вказаною квартирою до розгляду справи по суті та набрання рішенням суду законної сили. Звертаючись із заявою про скасування заходів забезпечення позову, ОСОБА_2 посилався на положення ч.9 ст.158 ЦПК України, згідно з якими у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. Скасовуючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що рішенням суду від 13.11.2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог та не вирішено питання про скасування заходів забезпечення позову. Посилання апелянта на те, що суд безпідставно скасував заходи забезпечення позову колегія суддів не приймає до уваги як не обгрунтовані. Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. При цьому, як передбачено ч.9 ст.158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. Таким чином, виходячи з вищенаведених положень законодавства, зокрема прямої вказівки процесуального закону на те, що у разі повної відмови у задоволенні позову суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, оскаржувана ухвала була постановлена судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 158 ЦПК України. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін. У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, понесені скаржником судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення . Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 9 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 18 серпня 2020 року. Головуюча Шевчук Г.М. Судді: Міщій О.Я. Ткач З.Є.