Постанова Львівський апеляційний суд № 463/960/19

Справа № 463/960/19 Головуючий у 1 інстанції: ФроловаЛ.Д. Провадження № 22-ц/811/1415/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія:96 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Шандри М.М. суддів: Левика Я.А., Савуляка Р.В. секретаря: Симця В.І. за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи Першої львівської державної нотаріальної контори, про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права на спадщину, ВСТАНОВИЛА: 12 лютого 2019 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи Першої львівської державної нотаріальної контори, в якому просила встановити факт її спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , визнати за нею право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 . Свої вимоги мотивує тим, що вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_6 з вересня 1995 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проживали вони разом за різними адресами: до 2002 року у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 з 2002 по 2010 роки в кв. АДРЕСА_2 , з 2010 року по день його смерті за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначає, що вони з ОСОБА_6 спільно проживали безперервно, були пов`язані спільним побутом, взаємними правами та обов`язками, вели спільне господарство та бюджет, купляли предмети побуту, продукти харчування, оплачували комунальні послуги. Позивач здійснила поховання ОСОБА_6 за власні кошти. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається в тому числі з квартири АДРЕСА_4 . Відповідачі права позивача на спадкування за законом не визнають, а нотаріусом було відмовлено у видачі їй свідоцтва про право на спадщину. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи Першої львівської державної нотаріальної контори, про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права на спадщину відмовлено повністю. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2020 року оскаржила ОСОБА_5 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що позивач із спадкодавцем спільно проживали 24 роки, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Позивач оплачувала комунальні послуги та несла значні витрати на лікування хворого спадкодавця, виконувала свої обов`язки по догляду за ним, в тому числі у медустановах, де відповідачі ні разу не прибули до хворого спадкодавця, надала в користування власний автомобіль, допомагала його дочці у працевлаштуванні. Спадкодавець ОСОБА_6 в свою чергу постійно проживав з позивачем, лише іноді на вихідні відвідував відповідачів, придбав для позивача пральну машину, телевізор, інші предмети меблів та побуту, виділяв для спільного бюджету частину коштів із пенсії та оренди квартири. Обставина проживання останнім часом ОСОБА_6 з матір`ю в квартирі АДРЕСА_5 а жодним чином не спростовує факту його перебування у фактичних шлюбних стосунках з позивачем, котра приходила на цю квартиру, готувала обіди, тримала у них особисті речі, разом з його матір`ю святкувала дні народження сина. Також, зазначає, що постійне (а не періодичне) проживання ОСОБА_2 окремо від чоловіка ОСОБА_6 , свідчить про відсутність ведення спільного господарства, реальних шлюбних відносин між ними, котрі не були юридично перервані за життя спадкодавця лише через категоричну відмову ОСОБА_2 та його небажання травмувати таким фактом спільну дочку ОСОБА_3 . Також, вважає, що перебування спадкодавця у зареєстрованому шлюбі з іншою особою не виключає можливості встановлення щодо нього юридично значимого факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з позивачем. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. ОСОБА_3 подала до суду відзив на скаргу. Від Першої Львівської державної нотаріальної контори надійшло клопотання про розгляд справи без їхньої участі. У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, з мотивів, викладених у відзиві на скаргу. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому їхня неявка відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає. Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України). Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України). Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Статтею 25 СК України передбачено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України). Відповідно до статті 74 ЦК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Аналіз указаних норм дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень цієї статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 759/4596/18. Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 01 липня 1989 року уклали шлюб, актовий запис № 1833, що стверджується свідоцтвом про укладання шлюбу від 01 липня 1989 року серії НОМЕР_1 , виданого Палацом урочистих подій м. Львова. У шлюбі у ОСОБА_6 та ОСОБА_2 народилася дочка ОСОБА_3 . Доказів про розірвання шлюбу або визнання його недійсним у встановленому законом порядку суду не надано. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 . Таким чином, перебування спадкодавця ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі з іншою особою виключає можливість встановлення щодо нього факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_5 . Ураховуючи наведене, установивши, що за життя ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу, необхідного для прийняття спадщини. У зв`язку із відмовою суду у задоволенні вимоги про встановлення факт спільного проживання, суд обґрунтовано відмовив також і у задоволенні вимоги про визнання права на спадщину як похідної. Суд також прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом Шимчишин І.С. (представника відповідача ОСОБА_3 ) правничих послуг у справі (а.с.127-130,170. 231, 232 т.1). Витрати на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено:15.10.2020 Головуючий Судді