Постанова Запорізький апеляційний суд № 316/1892/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 316/1892/20 Головуючий в 1 інст. Куценко М.О. Провадження № 33/807/535/20 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 6 жовтня 2020 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Шовкопляса Ю.В. на постанову судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 30 червня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 07.06.2020 року о 15-00 год., керуючи автомобілем марки «KIA Cerato», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в районі буд. 19, розташованого по вул. Набережній у м. Енергодарі Запорізької області не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на шлагбаум. У результаті ДТП автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1 ПДР України. Крім того, ОСОБА_1 07.06.2020 року о 15-00 год. в районі буд. 19, розташованого по вул. Набережній у м. Енергодарі Запорізької області, керував автомобілем марки «KIA Cerato», реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України. Огляд на стан сп`яніння проводився у ДЗ «СМСЧ № 1 м. Енергодар». Як випливає із змісту апеляційної скарги, адвокат оскаржує постанову суду першої інстанції в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування скарги зазначає, що суд замість ОСОБА_1 притягнув до відповідальності ОСОБА_1 . Вказує на те, що відповідно до пояснень свідка ОСОБА_2 ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер Алкотест 6810, але у поясненнях відсутня інформація про відмову водія від проходження огляду. Відтак захисник вважає, що ОСОБА_1 пройшов огляд, але результати огляду не зазначені, що не підтверджує факт алкогольного сп`яніння. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували його бажання чи небажання проходити огляд у медичному закладі. На думку захисника, працівниками поліції порушені вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки не дотримано процедури оформлення результатів огляду, що вказує на недопустимість доказів у провадженні, у тому числі протоколу про адміністративне правопорушення. Посилається на відсутність у Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення відомостей щодо відповідності та державної реєстрації Drager Alcotest 6810, між тим відповідно до наказу МОЗ України №95 від 10.02.2010 строк дії свідоцтва вказаного приладу вичерпано 10.02.2015 року, що вказує на те, що огляд водія проводився за допомогою приладу, який не віднесений до числа дозволених для застосування на території України. Апелянт зазначає, що в порушення Інструкції працівником поліції не виписано направлення для проходження огляду на стан сп`яніння на місці з використанням технічних засобів, не проінформовано водія та не надано сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку газоаналізатора. Захисник ОСОБА_1 адвокат Шовкопляс Ю.В. вказує на те, що судом першої інстанції не було оглянуто відеозапис. Відеозапис складається із двох фрагментів і на ньому не зображено факт проходження водієм огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 6810. Зазначає, що висновок, який складений у медичному закладі о 16.00 год., є недійсним, адже огляд був проведений без відповідного направлення, яке складене поліцейським о 16.30 год. Посилається на кримінальний характер адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова у справі не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви мають тлумачитися на користь особи, яка притягається до відповідальності. Просить постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, провадження у справі про притягнення до відповідальності за вказаною нормою закрити із підстав, передбачених п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. До судового засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник не з`явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені завчасно, про що свідчать повістки про виклик від 16 липня 2020 року, 29 липня 2020 року, 17 серпня 2020 року та 23 вересня 2020 року (а.с. 31, 39, 41, 48). До апеляційного суду надійшли заяви від ОСОБА_1 та його захисника про відкладення судових засідань, призначених на 28 липня 2020 року, 6 серпня 2020 року, 22 вересня 2020 року та 6 жовтня 2020 року, у зв`язку із хворобою та перебуванням в іншому судовому процесі (а.с. 33, 35, 43, 46, 50). Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Так, 14 липня 2020 року до Запорізького апеляційного суду надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 29), розгляд якої за заявами ОСОБА_1 та його захисника був неодноразово відкладений. З огляду на вказане та з урахуванням ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю, що неявка ОСОБА_1 та його захисника не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за їх відсутністю в судовому засіданні. Крім того апеляційний суд враховує і те, що 5 жовтня 2020 року від захисника ОСОБА_3 адвоката Шовкопляса Ю.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в іншому кримінальному провадженні. Разом з тим зайнятість захисника в іншому провадженні не може слугувати поважною причиною для неявки до апеляційного суду безпосередньо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Перевіривши матеріали адміністративної справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, і в апеляційні скарзі не оспорюються. Що стосується безпосередньо доводів апеляційної скарги, то вважаю, що висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах і також є обґрунтованими. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується: відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ № 101063 від 7 червня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, своїми діями порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України(а.с. 2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду за допомогою ALKOTEST 6810 в присутності двох свідків (а.с. 3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, відповідно до якого ОСОБА_1 було направлено до спеціалізованого медичного закладу через те, що працівниками поліції у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей (а.с. 4), висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 7 червня 2020 року, відповідно до якого встановлено факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 5), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які пояснили, що 7 червня 2020 року близько 15 год. 10 хв. були запрошені працівниками поліції в якості свідків, де в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння на газоаналізаторі ALKOTEST 6810 (а.с. 7-8). Суд першої інстанції дослідив всі наявні в матеріалах адміністративної справи докази, надав їм належну оцінку, та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , підтверджують факт, що 7 червня 2020 року ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння на газоаналізаторі ALKOTEST 6810. Твердження апелянта, що з пояснень свідка ОСОБА_2 відсутня інформація про відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння не знайшли своє підтвердження, оскільки вказані пояснення є письмовими доказами щодо адміністративного правопорушення, скоєного ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, а не за ст. 130 КУпАП. Разом з тим і вказана особа вказує у своїх письмових поясненнях, що водій автомобіля «KIA Cerato», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому було розбито лобове скло, перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, через що цей свідок звернувся до поліції (а.с. 9). Відповідно до п. 8 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. Так, в матеріалах справи міститься направлення від 7 червня 2020 року, яке відповідає додатку 1 до Інструкції (а.с. 4). Доводи апелянта щодо відсутності направлення для проходження огляду на стан сп`яніння не є обґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Направлення для проходження огляду на стан сп`яніння на місці з використанням технічних засобів суперечить вимогам вказаної Інструкції. Крім того, доводи апелянта, що поліцейськими не проінформовано водія є неконкретними, оскільки не зазначено про що саме. Також відсутні докази, що останній просив поліцейських надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, що надаються на вимогу особи, яка підлягає огляду, а тому такі твердження також э необґрунтованими. Доводи захисника про безпідставне застосування під час проведення огляду на стан сп`яніння алкотестеру Драгер 6810 через те, що даний прилад не містить оцінки відповідності та державної реєстрації, а також відсутній в Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, є неприйнятними, оскільки вказаний прилад входить до переліку дозволених засобів для проведення огляду на стан сп`яніння згідно із наказом Держаної служби лікарських засобів від 29.12.2014 № 1529, а тому огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 проведено за допомогою спеціального технічного засобу, дозволенного на території України. Також, свою незгоду із застосування при огляді газоаналізатору Драгер Alkotest 6810 ОСОБА_1 та його захисник висловили лише в апеляційній скарзі, а під час проведення самого огляду та безпосередньо після нього жодних зауважень з зазначеного приводу не було. Крім того, ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції провину у скоєнні правопорушенні визнавав у повному обсязі та не заявляв клопотання про дослідження відеозапису, долученого до матеріалів справи, а тому доводи апелянта про неповне дослідження доказів судом першої інстанції є безпідставними. Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, в частині наявності вини в діях правопорушника, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи. Також твердження апелянта щодо не вірного зазначення судом першої інстанції прізвища особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є обґрунтованим, але не є підставою для скасування постанови суду та закриття провадження у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки згідно посвідчення водія, правильним є ОСОБА_1 , і вказаний недолік може бути усунутий судом першої інстанції шляхом виправлення описки. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Шовкопляса Ю.В. залишити без задоволення. Постанову судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 30 червня 2020 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 316/1892/20