Постанова 4822 № 725/1806/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 5 жовтня 2020 року м. Чернівці справа № 725/1806/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіна Н. Ю. суддів Височанська Н.К., Литвинюк І.М. секретаря Вовкун Н.Ю. з участю представника позивача міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» Ринжук Ганни Михайлівни, представника відповідачів ОСОБА_1 учасники справи позивач міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 16 червня 2020 року, головуючий у першій інстанції Стоцька Л.А. встановила: Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» у квітні 2020 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення оплати за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Справа №725/1806/20 Головуючий у 1 інстанції Стоцька Л.А. Провадження №22-ц/822/674/20 Доповідач Половінкіна Н.Ю. Зазначало, що міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» надаються ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 послуги з постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 . Між міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» та ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не виконуються обов`язки з оплати послуг з централізованого опалення з травня 2016 року по січень 2020 року. Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» подано до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 оплати за теплову енергію у жовтні 2019 року. Першотравневим районним судом м.Чернівці 14 листопада 2019 року видано судовий наказ. Посилаючись на те, що ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 28 листопада 2019 року судовий наказ скасовано, міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» просило стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 оплату послуг з постачання теплової енергії з 1 травня 2016 року по 31 січня 2020 року в сумі 25160 грн. 66 коп., інфляційні втрати в сумі 1661 грн. 24 коп., три відсотки річних в сумі 740 грн. 73 коп. солідарно. Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 16 червня 2020 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» оплату послуг з постачання теплової енергії з 1 травня 2016 року по 31 січня 2020 року в сумі 25160 грн. 66 коп., інфляційні втрати в сумі 1661 грн. 24 коп., три відсотки річних в сумі 740 грн. 73 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просять рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 16 червня 2020 року змінити або ухвалити нове судове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначав про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, непроживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 та неотримання послуг Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» з постачання теплової енергії, відсутність фактичних договірних відносин. Вважає, що договір між Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» та ОСОБА_2 про надання послуг з централізованого опалення, який не підписаний ОСОБА_2 , розрахунок заборгованості Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» не доводять існування оплату послуг з постачання теплової енергії. У відзиві на апеляційну скаргу Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» просить апеляційну скрагу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Задовольняючи позов Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 простягнення оплати послуг з централізованого опалення, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.13, п.1 ч.3 ст.20, ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.19 Закону України «Про теплопостачання», ч.2 ст.625, ч.1 ст.901, ч.3 ст.903 ЦК України, п.18 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої воді і водовідведення» та дійшов висновку, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» оплата послуг з постачання теплової енергії з 1 травня 2016 року по 31 січня 2020 року в сумі 25160 грн. 66 коп., інфляційні втрати в сумі 1661 грн. 24 коп., три відсотки річних в сумі 740 грн. 73 коп. На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про наявність між Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 договірних відносин з наданих послуг з постачання теплової енергії, невиконання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зобов`язання з оплати Міському комунальному підприємству «Чернівцітеплокомуненерго» наданих послуг з постачання теплової енергії з 1 травня 2016 року по 31 січня 2020 року в сумі 25160 грн. 66 коп., недоведеність непроживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 . Водночас суд першої інстанції вважав, що відсутні правові підстави для покладення на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обов`язку з оплати Міському комунальному підприємству «Чернівцітеплокомуненерго» наданих послуг з постачання теплової енергії солідарно. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає в частині. Судом першої інстанції встановлено, що Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» надаються послуги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з постачання теплової енергії до квартири квартирі АДРЕСА_1 . Між Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» та ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не виконуються обов`язки з оплати послуг з централізованого опалення з 1травня 2016 року по 31січеня 2020 року. Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» подано до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 оплати за теплову енергію у жовтні 2019 року. Першотравневим районним судом м.Чернівці 14 листопада 2019 року видано судовий наказ. Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 28 листопада 2019 року судовий наказ скасовано. На підставі ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу. Відповідно до статті 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 643/5280/15-ц (провадження № 61-35750св18) та Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. Відповідно до п.18 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 д в апеляційній скарзі на те, що договір між Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» та ОСОБА_2 про надання послуг з централізованого опалення, який не підписаний ОСОБА_2 . За правилами частини першої статті 204 ЦПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У матеріалах справи наявний договір між Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» та ОСОБА_2 про надання послуг з централізованого опалення від 22 жовтня 2008 року, який містить підпис споживача ОСОБА_2 (а.с.12-15) ОСОБА_2 не оспорюється договір між Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» та ОСОБА_2 про надання послуг з централізованого опалення від 22 жовтня 2008 року, правочин є чинним. Не можна погодитися з доводами про непроживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 та неотримання послуг Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» з постачання теплової енергії, відсутність фактичних договірних відносин. На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 ст. 13 ЦПУ України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно із положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)». Відповідно до п.6 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. До матеріалів приєднана довідка комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №11 від 01 березня 2018 року про реєстрацію та проживання у квартирі АДРЕСА_1 власника ОСОБА_2 та членів сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 . У матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження тимчасової відсутності у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 понад 30 календарних днів. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази про ненадання Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» послуг ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з постачання теплової енергії або надання не в повному обсязі, звернення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо проведення перерахунку за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні. Відповідно до частини першої статті 1 ЦК України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством. Пунктом 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені. Як убачається з преамбули, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає лише основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки. За визначенням, наданим у статті 1 цього Закону, житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (стаття 3). Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. Згідно з частиною другою статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є цей Кодекс. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. З огляду на те, що в процесі прийняття спеціального закону Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зміни до ЦК України Верховною Радою України не розглядалися та не приймалися, стосовно спірних правовідносин норми спеціального закону не можуть конкурувати з нормами основного акта цивільного законодавства. Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) вимагати сплати грошей за надані послуги. Отже, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. Крім того, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також узгоджується із закріпленими в пункті 3 частини першої статті 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. З огляду на невиконання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обов`язку з оплати послуг з централізованого опалення з 1 травня 2016 року по 31 січня 2020 року суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» оплату послуг з постачання теплової енергії в сумі 25160 грн. 66 коп., інфляційні в сумі 1661 грн. 24 коп., три відсотки річних в сумі 740 грн. 73 коп. На підставі частини першої статті 64 Житлового кодексу Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Згідно зі статтею 162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обов`язку з оплати житлово-комунальних послу у солідарному порядку на порушення норм матеріального права. Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи викладене рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 червня 2020 року підлягає зміні. На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно пп.1 п. 1 ч.2 ст.4 до Закону України "Про судовий збір" за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати Відповідно до платіжного доручення №918 від 13 березня 2020 року та платіжного доручення №000-006459 від 04 листопада 2019 року за подання позовної заяви Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» сплачено 2102 грн. судового збору. З огляду на те, що з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 стягнено солідарно на користь Міського комунального підприємства Чернівцітеплокомуненерго заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 25160 грн. 66 коп., інфляційні в сумі 1661 грн. 24 коп. та три відсотки річних в сумі 740 грн. 73 коп., з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь Міського комунального підприємства Чернівцітеплокомуненерго судовий збір за подання позовної заяви по 700 грн. 67 коп. з кожного. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 16 червня 2020 року змінити. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 25160 грн. 66 коп., інфляційні в сумі 1661 грн. 24 коп., три відсотки річних в сумі 740 грн. 73 коп. солідарно. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» судові витрати в сумі 700 грн. 67 коп. з кожного. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 15 жовтня 2020 року. Головуючий Н.Ю. Половінкіна Судді Н.К. Височанська І.М. Литвинюк