Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/19508/21

Справа № 127/19508/21 Провадження № 22-ц/801/737/2023 Категорія: 36 Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2023 рокуСправа № 127/19508/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Оніщука В. В., суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К., учасники справи: позивач Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 127/19508/21 за апеляційною скаргою адвоката Виноградського Антона Павловича в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2021 року, ухвалене у складі судді Романюк Л. Ф., встановив: Короткий зміст позовних вимог У липні 2021 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (далі КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання. Позов мотивований тим, що відповідачі зареєстровані та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов, визначених «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII. Помешкання відповідачів, забезпечується послугами централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання, які надаються позивачем. Відповідачі регулярно порушують умови пункту 18 вищезазначених Правил та пункт 5 частини другої статті 7, статтю 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у зв`язку із чим за період з серпня 2018 року по червень 2021 року виникла заборгованість в розмірі 39 002,08 грн, з яких: 38 233,30 грн заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання; 422,14 грн 3 % річних від простроченої суми заборгованості; 346,64 грн інфляційні втрати. Посилаючись на зазначені обставини, КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання за період з серпня 2018 року по червень 2021 року з врахуванням суми втрат від інфляційних процесів та 3% річних від суми основного боргу у розмірі 39 002,08 грн, а також стягнути судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2021 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання в розмірі 39 002,08 грн, з яких: 38 233,30 грн основний борг; 346,64 грн інфляційні втрати, 422,14 грн 3% річних, а також 2270 грн судового збору по 567,50 грн з кожного. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами наявні спірні правовідносини, права позивача порушені відповідачами, оскільки останні належним чином зобов`язання по оплаті послуг з теплопостачання та водопостачання не виконують, тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2023 року заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про перегляд вказаного заочного рішення суду від 29 листопада 2021 року залишено без задоволення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У березні 2023 року адвокат Виноградський А. П. в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, заявлених до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Медвецький С. К. Ухвалами Вінницького апеляційного суду від 09 березня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано іншим учасникам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 березня 2023 року справу призначено до розгляду на 13 квітня 2023 року в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянувши справу у відсутність відповідачів порушив їх процесуальні права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, оскільки судом не було з`ясовано обставин щодо фактичного місця проживання кожного з відповідачів. Указує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не є споживачами послуг з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки за місцем реєстрації не проживають. Реєстрація місця проживання особи не є доказом споживання нею наданих позивачем послуг. Вважає, що позивач не надав доказів того, що ним належним чином були надані послуги, а відповідачі скористалися такими послугами. Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідно до умов визначених Правилами надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Житлове помешкання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго». Із витягу з особового рахунку № НОМЕР_1 квартири за адресою: АДРЕСА_1 слідує, що у ній зареєстровані: ОСОБА_1 , 25 травня 1980 року власник, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дочка, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 дочка, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дочка, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 внук, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 внучка. Площа опалення складає 57,5 кв. м (а. с. 11). Згідно довідок виданих Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради № № 54811, 54814 від 05 серпня 2021 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на час подання позову до суду зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 34, 36). Згідно з довідкою Виконавчого комітету Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області № 1602 від 29 листопада 2022 року ОСОБА_4 з 2018 року по 2021 рік проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 90). Відповідно до довідки об`єднання громадян «Зоря Поділля» № 597 від 03 грудня 2022 року ОСОБА_3 разом з дітьми з 2018 року по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 91). Згідно наданого розрахунку позовних вимог з урахуванням 3% річних та суми втрат від інфляційних процесів, заборгованість відповідачів перед позивачем становить 39 002,08 грн, з яких: 38 233,30 грн борг за спожиті послуги з централізованого теплопостачання; 422,14 грн 3% річних; 346,64 грн інфляційні (а. с. 10). Позиція суду апеляційної інстанції Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно положень частини першої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з централізованого теплопостачання та сплати коштів за спожиті послуги. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». За визначеннями, які наведені у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Такі послуги надаються споживачу фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Суб`єктами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону). Частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» запропонувало населенню публічну оферту для ознайомлення та укладення договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води шляхом опублікування у Вінницькій газеті № 32 від 03 серпня 2018 року типового договору приєднання, зміст договору розміщено на веб-сайті підприємства. Відповідно до абзаців 1, 2, 3 частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату. Крім того, відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. З матеріалів справи видно, що між КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» та відповідачами відсутні належно оформлені договірні відносини, однак своєю поведінкою відповідачі засвідчили свою волю до настання відповідних правових наслідків, а саме отримання ними зазначених послуг. Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України). Вищевикладене узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13. Крім того, на правовідносини, що виникли із зазначеного договору про надання послуг, поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, вірно встановив, що права позивача відповідачами порушені, оскільки відповідачі не оплачували надані послуги з централізованого теплопостачання, тому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про те, що вони у квартирі АДРЕСА_4 не проживають, тому не являються споживачами послуг з централізованого теплопостачання з огляду на таке. Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. У пункті 11 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. Відповідно до частин 1, 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Разом з цим, частиною першою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. З огляду на викладене, нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг зобов`язані особи місце проживання яких, у цій квартирі, зареєстровано у встановленому порядку. Жодних документів про тимчасову відсутність відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по вказаній адресі до КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» у спірний період не надходило. Отже на момент звернення до суду із цим позовом, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у встановленому порядку були зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а тому на законних підставах несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати наданих послуг, відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2019 року у справі № 335/479/17 зробив висновок, що: «позивач виконував свій обов`язок по наданню послуг, а відповідачі ними користувалися, а тому зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у квартирі, що свідчить про те, що вони є користувачами наданих послуг». Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за отримані послуги з централізованого теплопостачання. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідачами не надано належних доказів на спростовування факту надання або неналежного надання їм послуг з централізованого теплопостачання позивачем або ж надання послуг іншою особою. Також відповідачами не було надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також розрахунку наявної заборгованості та компенсаційних виплат за несвоєчасну оплату комунальних послуг, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, тому судові витрати понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи слід залишити за особою, яка звернулась із апеляційною скаргою. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Виноградського Антона Павловича в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_3 залишити без задоволення. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2021 року залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити за відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач В. В. Оніщук Судді: С. Г. Копаничук С. К. Медвецький