Постанова 4822 № 723/1198/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 жовтня 2020 року м. Чернівці Справа № 723/1198/20 Провадження №22-ц/822/810/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Литвинюк І. М. суддів: Кулянди М.І., Перепелюк І.Б. секретар Собчук І.В. за участю заінтересованої особи ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2020 року у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буденецький завод мінеральних вод», заінтересована особа - ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, головуючий у І-й інстанції Дячук О.О., ВСТАНОВИВ: ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» у березні 2020 року звернулося до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Заява обґрунтованим тим, що 21 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» із заявою, в якій просила вивести її зі складу учасників товариства та передати її частку в статутному капіталі на користь громадянина Румунії ОСОБА_3 . Зазначена заява посвідчена приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу Л.Б. 21 липня 2015року, зареєстровано в реєстрі за №1631. Зазначало, що станом на 02 листопада 2015року ОСОБА_1 , в порядку статті 148 ЦК України, є такою, що вийшла зі складу учасників, а тому в неї відсутні корпоративні права в ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод». У період з 02 листопада 2015 року по 02 листопада 2016 року ОСОБА_1 не зверталася до ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» щодо виплати належної їй до сплати вартості частки майна юридичної особи, а тому спір про право відсутній. Факт реалізації ОСОБА_1 її особистого немайнового права на участь у товаристві є подання заяви про вихід з учасників товариства, тому вважає, що ОСОБА_1 є такою, що вийшла зі складу учасників і в неї відсутні корпоративні права в ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» станом на 02 листопада 2015 року. Просив встановити факт виходу 02 листопада 2015 року ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» (ЄДРПОУ 05510817). Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2020 року заяву ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» задоволено. Встановлено факт виходу 02 листопада 2015 року ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод». Не погоджуючись з рішенням суду, представник заінтересованої особи ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та закрити провадження у справі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що призвело до неправильного вирішення справи та питання щодо підвідомчості. Зазначає, що заявлені у справі вимоги є спором про корпоративне право ОСОБА_1 на частку у статутному капіталі ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод»; спір виникає з корпоративних правовідносин, а тому не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Обставини, на які посилається заявник, були предметом розгляду та оцінки у Західному апеляційному господарському суді та у Верховному суд у справі №926/674/17. На апеляційну скаргу від учасників справи відзив не надходив. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 реалізувала своє право на припинення корпоративних відносин в ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод», оскільки подала відповідну заяву про вихід з товариства. Відсутність у ОСОБА_1 корпоративних прав підтверджується також витягом з Єдиного державного реєстру реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають із корпоративних відносин, слід виходити з наступного. Згідно з положеннями статей 83, 88, 143 ЦК України, статей 88, 167 ГК України, статті 10 Закону України «Про господарські товариства» (відповідно у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Корпоративні права учасників господарського товариства визначаються законом і статутними (установчими) документами. Корпоративні відносини виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав із моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, а за своїм суб`єктним складом є такими, що виникають між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (крім трудових). Відповідно до частини 1 статті 167 ГК України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Згідно з пунктом «В» частини 1 статті 59 ЗУ «Про господарські товариства» до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить виключення учасника з товариства. Пунктом 3 частини першої статті 116 ЦК України, частиною першою статті 88 ГК України та пунктом «в» частини першої статті 10 ЗУ «Про господарські товариства» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, право учасника вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов`язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв`язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними. Відповідно до статті 7 ЗУ «Про господарські товариства (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов`язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру. З аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що існує певний порядок для виходу особи зі складу учасників товариства, заключним кроком у якому є реєстрація такого виходу у державному реєстрі. У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв`язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов`язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв`язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 ЗУ «Про господарські товариства». Як вбачається з матеріалів справи, між заявником та ОСОБА_1 виник спір про право, який ґрунтується на участі останньої в управлінні товариством (корпоративне право), а тому цей спір підлягає розгляду у позовному провадженні у порядку господарського судочинства. Обставини, про встановлення яких як юридичного факту просить заявник, підлягають перевірці у процесі вирішення зазначеного спору і не можуть бути встановлені як окремі юридичні факти у порядку окремого провадження. Крім того, встановлення юридичного факту виходу особи зі складу учасників товариства не входить до компетенції суду, оскільки для підтвердження набуття та припинення корпоративних прав існує певний порядок, який включає внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і встановлення такого факту судом підміняло б по суті дії державного реєстратора. Зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у цивільній справі № 127/16567/17 (провадження № 14-305цс19). Частиною 1 статті 377 ЦПК України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, визначених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що між підприємством та його учасником виник корпоративний спір і справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі та роз`ясненням заявнику ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод», що розгляд даної справи належить до господарської юрисдикції. Керуючись статтями 255, 367, 369, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2020 року скасувати. Провадження у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буденецький завод мінеральних вод», заінтересована особа - ОСОБА_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 15 жовтня 2020 року. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: І.М. Кулянда І.Б. Перепелюк