Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/5091/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7753/20 Справа № 213/5091/19 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М., суддів - Барильської А.П.,Зубакової В.П. сторони: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 червня 2020 року, яке ухвалено суддею Алексєєвим О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 25 червня 2020 року, ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що 15.08.2011 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір б/н, відповідно до якого отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підписуючи анкету-заяву підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач була поінформована про умови кредитування, які були надані їй в письмовій формі. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала. У зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 31.10.2019 рік складає 11137,67 грн, з яких: 1901,47 грн - заборгованість за кредиту; 7229,64 грн - заборгованість по відсотками, 1000 грн - заборгованість за пенею; 500,00 грн- штраф (фіксована частина), 506,56 грн -штраф (процентна складова), які відповідач просить стягнути з відповідача. Заочним рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 червня 2020 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвали нове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у повному обсязі посилаючись на те, що наявними у справі доказами підтверджується, що відповідач отримав кредитну картку банку із встановленим на ній кредитним лімітом, користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості. Активація кредитної картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Виходячи з презумпції правомірності правочину, посилаючись на практику Верховного Суду та вимоги чинного законодавства, позивач вважає доведеними факти виникнення та неналежного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань, відповідачем заборгованість не оспорювалась, позовні вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним, позивачем не заявлялись. Позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у стягненні простроченої заборгованості за тілом кредиту, оскільки позичальник зобов`язаний повернути фактично використані кошти за тілом кредиту, який стає простроченим у разі несвоєчасного або неповного внесення щомісячного платежу. Відмовляючи у стягненні тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами суд першої інстанції порушив вимоги ст..ст. 1048, 1054 ЦК України та безпідставно звільнив відповідача від відповідальності за укладеним договором. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_1 , яка на момент підписання заяви була 16-річною студенкою, згідно анкети-заяви щодо приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 15.08.2011 року, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанка підписала заяву -анкету згідно якої отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок У Заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, погодившись отримати екземпляр договору шляхом самостійного роздрукування із сайту www.privatbank.ua. Позичальник зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитись з їх зміною на сайті Приватбанку www.privatbank.ua (а.с. 8). До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 9, 10 -33). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, станом на 31.10.2019 року становить 11137,67 грн., з яких: 1901,47 грн. - заборгованість за кредитом, 7229,64 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1 000 грн. - заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 506,56 грн. - штраф (процентна складова). Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів оформлення та укладання між сторонами кредитного договору, враховуючи відсутність обраного виду картки та розміру кредитного ліміту, оскільки анкета-заява від 15.08.2011 року стосувалась надання послуг дебетової особистої картки. Колегія суддів не може повністю погодитись з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Положеннями статей 526, 527, 530 Цивільного Кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства. Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до п.1.ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За приписами ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Статтею 1048 Цивільного Кодексу України визначено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Укладаючи договір сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до норм якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно ч.4 ст.203 ЦК правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За приписами ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Статтею 34 ЦК України встановлено, що повну цивільну дієздатність фізична особа досягає 18 років. Положеннями статті 31 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Відповідно до ст. 32 ЦК України фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку). Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім`я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону. Таким чином, неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу. За приписами ч.ч. 1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору. З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що характер кредитних правовідносин, які є досить складними і передбачають обов`язок позичальника регулярно в обов`язковому порядку вносити кошти на погашення кредиту, сплати відсотків та комісії, матеріальну відповідальність за порушення строків грошових платежів, незважаючи на порівняно незначний розмір кредиту не дає підстав віднести кредитний договір до дрібних побутових правочинів, а тому відповідно до вимог закону у разі, коли позичальником є неповнолітня фізична особа, кредитний договір з нею може бути укладений лише за згодою її батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 34), станом на день укладення договору 15.08.2011 року, було повних 16 років, тобто вона була неповнолітньою особою та мала право на укладення кредитного договору виключно за згодою батьків. Крім того, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження згоди батьків відповідача на укладення кредитного договору від 15.08.2011 року. Разом з тим, надані виписки з рахунків ОСОБА_1 дії по картці датуються з 03.07.2013 року по 31.10.2019 року, залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) на 03.07.2013 р. становить 0, 00 грн. і залишок станом на 31.10.2019 року становить 0, 00 грн., що дає підстави для сумніву у належності і допустимості доказів щодо розрахунку суми заборгованості. У Анкеті -Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 15.08.2011 року процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Крім того, у вказаній заяві не зазначений встановлений кредитний ліміт, що є однією з обов`язкових умов при наданні кредитних коштів. Умови та Правила надання банківських послуг не підписані відповідачем ОСОБА_1 , що дає підставу для сумніву у належності і допустимості доказів того, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг були складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідач їх підписував, відповідно до чого позивач не може посилатися на них під час обґрунтування своїх вимог. Крім того, відповідно до вказаної анкети- заяви від 15.08.2011 року серед перерахованих послуг зазначено, що ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім`я дебетову картку. Аналогічна позиція міститься в правовій позиції Верховного Суду України у постанові 6-2320цс16 від 22.03.2017 року, згідно якої суд не має можливості встановити наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що Умови, які не містять підпису відповідача, є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» є неналежним доказом, оскільки не містить жодної інформації щодо предмета доказування у даній справі, зокрема, щодо типу кредитної картки, наданої позичальнику у межах підписаної ним Анкети -Заяви від 15.08.2011 року, а містить лише виклад умов використання всіх кредитних карт, які випускаються та обслуговуються АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що не має правового значення для вирішення даного спору. Інші докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Як вбачається з матеріалів справи, позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», при зверненні до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за Кредитним договором б/н від 15.08.2011 року, виписку з особового рахунку відповідача до суду не надавав, як не надав й доказів видачі кредитної картки ОСОБА_1 . Виписка з особового рахунку відповідача ОСОБА_1 , довідка про видачу кредитної картки та про зміну умов кредитування, були надані позивачем лише до суду апеляційної інстанції, однак, колегія суддів не може прийняти подані до суду апеляційної інстанції нові докази, оскільки такі докази у суд першої інстанції не подавалися та про них позивач в позовній заяві не зазначав та клопотань до суду першої інстанції не заявляв. Частинами першою та другою статті 367 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Як вбачається із матеріалів справи, довідка про видачу кредитної картки та про зміну умов кредитування, а також виписка з особового рахунку, не були подані позивачем до суду першої інстанції, й позивачем не обґрунтовано неможливість подання до суду такого доказу в межах строків, визначених ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» скористався своїм правом щодо подання доказів на власний розсуд, та не надав до суду першої інстанції належних доказів на підтвердження факту укладення між сторонами саме кредитного договору та використання відповідачем кредитних коштів в межах цього договору. Надаючи до суду апеляційної інстанції виписку з особового рахунку відповідача, довідку про видачу кредитної картки та про зміну умов кредитування, як доказ в обґрунтування позовних вимог, позивач у відповідності до вимог ст. 367 ЦПК України, не навів виняткових випадків неподання такого доказу до суду першої інстанції, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для прийняття вказаного доказу, як належного та допустимого. Отже, колегія суддів не приймає додані до суду апеляційної інстанції нові докази, оскільки такі докази до суду першої інстанції позивачем не подавалися, вони не були предметом дослідження суду першої інстанції. Надані позивачем додаткові докази зберігалися у нього, а відтак будь-які об`єктивні причини їх неподання суду першої інстанції відсутні. Наведені вище обставини узгоджуються з висновками, викладеними в Постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц, провадження № 61-28810св18. У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» з тих підстав, що станом на час укладення договору відповідач ОСОБА_1 була неповнолітньою та не мала повної цивільної відповідальності на укладення договорів. За таких обставин, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором б/н від 15.08.2011 року, вважає за необхідне змінити мотиви відмови у задоволенні цих позовних вимог, у зв`язку з чим залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду, на підставі п.1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, змінює в частині мотивів відмови у задоволенні цих позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»- залишити без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 червня 2020 рокузмінити в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, виклавши їх у редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 15 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: