Постанова 4803 № 212/2631/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7727/20 Справа № 212/2631/20 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач ОСОБА_1 , відповідач - Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч.13 ст.7,ч.1 ст.369 ЦПК України без повідомлення осіб цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2020 року, ухваленого суддею Чайкіним І.Б. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 04 червня 2020 року, В С Т А Н О В И В : У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 03 вересня 1987 року по теперішній час працював на різних посадах ВАТ «ЦГЗК», правонаступником якого є відповідач ПрАТ «ЦГЗК» внаслідок тривалої праці на підприємстві відповідача отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 07.04.2020 року позивачу первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням та визнано особою з інвалідністю III групи з 23 березня 2020 року наступним переоглядом 01 березня 2021 року. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, полягає в тому, що позивача постійно турбує біль та оніміння кінцівок, стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперекова - крижовому відділі хребта з іррадіацією в кінцівки, біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових, колінних суглобах, заніміння кінцівок, загальну слабкість, швидку втому, виражену задишку при фізичному навантаженні, сухий кашель, головний біль. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 180 000 гривень, яку просив стягнути з відповідача, а також судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 3000 грн.. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто Стягнути з ПрАТ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 85 000 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб, та витрати пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 2 250 грн. Стягнуто з ПрАТ«ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір в розмірі 850 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду,позивач ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, які мають значення для вірного вирішення спірного питання, просить рішення змінити та збільшити розмір моральної шкоди до заявленого в позовних вимогах. Вважає визначений судом розмір моральної шкоди, значно заниженим, таким, що не відповідає стражданням позивача та принципу розумності, виваженості та справедливості. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати професійної працездатності. У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» вважають доводи апеляційної скарги позивача необґрунтованими та надуманими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді- доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, наданого відзиву, колегія суддів прийшла до наступних висновків. Судом встановлено, згідно записів, що міститься в трудовій книжці, позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві ПрАТ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» у період з 03.09.1987 року по 26.11.1987 р. та з 02.03.1990 р. по 01.05.1994 р. помічником машиніста локомотиву управління залізничного транспорту, з 01.05.1994р. по 19.05.1998р.- машиністом локомотиву (тепловозу) на вивезені готової продукції управління залізничного транспорту, з 19.05.1998 р. по21.07.1998р. машиністом тепловоза (на вивезенні гірничої маси) служби рухомого складу локомотивного цеху управління залізничного транспорту з 21.07.1998 р. по 25.06.2010 р. машиністом тепловоза на вивезенні готової продукції управління залізничного транспорту, з 25.06.2010р. по теперішній час- машиністом тепловоза служби рухомого складу цеху зовнішнього залізничного транспорту управління залізничного транспорту (а.с.4-5). Висновком ДУ «УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ ПРОМИСЛОВОЇ МЕДИЦИНИ» від 09.01.2020 року встановлено, що підставою для встановлення характеру професійного захворювання стала праця 25 років 08 місяців у шкідливих умовах ( а.с.10-11). Відповідно до п.11.2 Санітарно- гігієнічної характеристики умов праці, складеної ГУ ДЕРЖПРАЦІ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСТІ від 12.10.2018 року встановлено, що шкідливими факторами,які мали місце при виконанні працівником технологічного процесу є вібрація, пил фібро генної дії (з вмістом вільного кремнію діоксину від10-70%, шум, важкість праці та напруженість праці. (а.с. 6-9). Згідно п. 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14.02.2020 року причиною виникнення професійного захворювання , є робота позивача протягом 25 років 09 місяців, пил з вмістом кристалічного кремнію діоксиду від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 1, 8 разів перевищує ГДК (3,66 при гранично допустимій до 2, 0 мг/м3 згідно ГОСТ 12.1.005-38. Вібрація загальна транспортно- технологічна, еквівалентний рівень віброприскорення 60 при гранично допустимому 59 дБ, згідно ДСН 3.3.6.039-99 (а.с.12-13). Висновком МСЕК від 07.04.2020 року позивачу первинно встановлено 65 % втрати професійної працездатності з яких 50% - вібраційна хвороба, 15%-ХОЗЛ, визнано людиною з інвалідністю третьої групи з 23.03.2020 року по 01.04.2021 року, з наступним переоглядом 01.03.2021 року ( а.с.14). Згідно наданих позивачем виписних епікризів, вбачається що він неодноразово проходив лікування в закладах охорони здоров`я через отримане професійне захворювання (а.с. 16-24) . На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведені заявлені позовні вимоги та наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди відповідачем, через отримане професійне захворювання та втрату працездатності. Колегія суддів погоджується із висновком суду, щодо обов`язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду спричинену втратою здоров`я на виробництві, вважає його законним і обґрунтованим. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно ст. 173 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується , зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині визначеного судом розміру компенсації моральної шкоди. Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги позивача, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, визначено без урахування роз`яснень викладених в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер отриманого ним професійного захворювання, тривалість роботи на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів 25 років 09 міс, відсоток втрати професійної працездатності в розмірі 66%, встановлення третьої групи інвалідності, відчуття позивачем постійного болю та оніміння кінцівок, стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперекова - крижовому відділі хребта з іррадіацією в кінцівки, біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових, колінних суглобах, заніміння кінцівок, загальну слабкість, швидку втому, виражену задишку при фізичному навантаженні, сухий кашель, головний біль, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та не можливість такого відновлення, вважає що визначений судом першої інстанції розмір компенсації моральної шкоди слід змінити та збільшити з 85 000 грн. до 110 000 грн., що відповідно положення п.п.1,3 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п. 1,3 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2020 року змінити в частині розміру моральної шкоди стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Ценнральний гірничо-збагачувальний комбінат» збільшивши його розмір з 85000 грн. до 110 000 грн. Відповідно змінити рішення суду в частині стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судового збору збільшивши його з 850 грн. до 1100 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 15 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: