Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 915/213/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/213/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Ярош А.І., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М., секретар судового засідання Молодов В.С., за участю представників сторін: від Приватного сільськогосподарського підприємства КОЗИРСЬКЕ Волочнюк О.С., за довіреністю, від Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія АВАТАР Григор`єва К.Є., за ордером, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія АВАТАР на рішення господарського суду Миколаївської області від 16 червня 2020 року у справі №915/213/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія АВАТАР до Приватного сільськогосподарського підприємства КОЗИРСЬКЕ про стягнення 718277,44грн., В С Т А Н О В И В: Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія АВАТАР пред`явлено позов до приватного сільськогосподарського підприємства (ПСП) КОЗИРСЬКЕ про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 718277 грн. 44 коп., із яких: 561972 грн. 00 коп. основний борг; 90789 грн. 00 коп. пеня; 16647 грн. 67 коп. 3 % річних; 48868 грн. 77 коп. сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції; з посиланням на неналежне виконання ПСП КОЗИРСЬКЕ зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки від 21.07.2017 № 21/07-2017 (далі договір), а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку ТОВ Науково-виробнича компанія АВАТАР здійснено нарахування суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховано пеню, а також позивач просить про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат, зокрема, з оплати позовної заяви судовим збором та витрати на правову допомогу. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16 червня 2020 року у справі №915/213/19 ( ОСОБА_1 ) у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що видаткові накладні від 04.12.2017 №СФ-126; від 06.12.2017 №СФ-127; від 04.05.2018 № 1 та від 04.05.2018 № 50 не містять посади особи, відповідальної від відповідача за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також даних (П.І.Б.) особи, яка підписала видаткові накладні від ПСП Козирське, що дають змогу ідентифікувати цю особу. До того ж, Акти приймання-передачі товару, які містяться в матеріалах справи, необхідність складання яких на підтвердження факту та дати поставки передбачена договором, також підписані невідомою особою ПСП Козирське, без зазначення даних (П.І.Б.) особи, посади, та на підставі якого документу надано право підпису зазначеного акту. Сукупність наведених обставин свідчить, що позивачем не доведено факт поставки та передачі товару за видатковими накладними №СФ-126 від 04.12.2017 на суму 439200; №СФ-127 від 06.12.2017 на суму 164700; видатковою накладною № 1 від 01.02.2018 на суму 1446; видатковою накладною № 50 від 04.05.2018 на суму 63072 відповідачу. 20.07.2020 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія АВАТАР на рішення господарського суду Миколаївської області від 16 червня 2020 року у справі №915/213/19, в якій апелянт просить скасувати судове рішення Господарського суду Миколаївської області віл 16.06.2020 року у справі №915/213/19 повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «НВК «АВАТАР» задовольнити у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що висновків з приводу відсутності повноважень у директора Відповідача щодо підписання договору та Додатків суд першої інстанції не висловив. Окрім того. констатував наявність часткового розрахунку відповідача із Позивачем. Попередні поставки, оплачені Відповідачем, ні відповідачем ні судом під сумнів не поставлені. У своїй зустрічній позовній заяві відповідач не висловив жодних заперечень щодо первинних бухгалтерських документів та взагалі щодо поставки. Апелянт зауважує, що як вбачається із долучених до позовної заяви та наявних в оригіналах позивача видаткових накладних, специфікаціях, актах приймання-передачі товару міститься, окрім підпису представника, відтиск печатки Відповідача, що свідчить про однозначну участь ПСП «Козирське» у вказаних господарських операціях, адже доказів підроблення печатки або підписів на вказаних документів відповідачем не заявлялось та не надано. Недоліки документів, про які зазначив суд першої інстанції. не роблять ці документи недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість. Скаржник також звертає увагу на рішення у судовій справі №483/1551/19, в якому зазначено про наступне схвалення договору ПСП «Козирське». Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі №915/213/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія АВАТАР на рішення господарського суду Миколаївської області від 16 червня 2020 року. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень по справі, подання до суду заяв чи клопотань стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо. Призначено розгляд справи №915/213/19 на 13 жовтня 2020 року о 12-00 год. в режимі відеоконференції. 12.10.2020 року до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від ПСП «Козирське», в яких відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним. Зазначає, що видаткові накладні підприємством не підписувались, первинні документи суперечать законодавчим та нормативним актам, не несуть доказовості щодо змісту операції. Довіреності також відсутні. Зазначає що не отримував від позивача товар за спірними видатковими накладними та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача в судовому засіданні 13.10.2020 року заперечував щодо доводів викладених в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2020 у справі залишити без змін. Представник апелянта наполягала на задоволенні апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом, 10 липня 2017 року між товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія АВАТАР (далі постачальник) та приватним сільськогосподарським підприємством Козирське (далі покупець) укладено договір №21/07-2017 (далі Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця мікродобрива «Аватар-1» (надалі-товар), перелік якого та терміни поставки наводяться у Додатках до Договору, які є невід`ємною складовою частиною даного Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору (п.1.1 Договору). У відповідності до п. 2.1 Договору, ціна та загальна вартість товару вказується у Додатках до Договору, які є невід`ємною складовою частиною даного Договору. В загальну вартість товару входять також видатки по упаковці товару, маркування, передпродажній підготовці, а також науковий супровід по застосуванню товара в умовах покупця. Згідно п. 3.1 Договору, порядок розрахунків наводиться у Додатках до Договору, які є невід`ємною складовою частиною даного Договору. Покупець здійснює оплату за товар постачальнику перерахувавши платіжними дорученнями кошти на поточний банківський рахунок постачальника (п.3.2 Договору). Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору, товар постачається на умовах «DDP-склад Покупця» згідно Інкотермс-2010. Строки поставки наводяться у Додатках до Договору, які є невід`ємною складовою частиною даного Договору. Пунктом 4.4 Договору визначено, що перехід права власності на товар виникає в момент підписання накладної представником покупця або третьої особи вказаної покупцем. У відповідності до п. 4.5 Договору, датою поставки товару є дата відмітки в накладній та Акті приймання передачі про приймання товару покупцем. Відповідно до п. 8.2 Договору, претензії оформлюються в письмовому вигляді й направляються або кур`єрською поштою або заказаним листом з повідомленням про вручення. Сторони погоджуються, що всі можливі претензії у зв`язку з даним Договором повинні бути розглянуті сторонами в строк 15 днів з моменту отримання претензії (п.8.3 Договору). Пунктом 12.1 Договору визначено, що договір вступає в силу після підписання сторонами, та діє до 31 грудня 2018 року. Згідно п.13.1 Договору, будь-які зміни і/або доповнення до цього Договору дійсні лише в разі, коли вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін. У відповідності до п. 14.2 Договору, додатки до даного Договору вважаються його невід`ємною складовою частиною. Договір підписано та скріплено печатками сторін. Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем були підписані Додаток №4 до Договору (а.с.38, т.1); Додаток №5 до Договору (а.с.43, т. 1); Додаток №6 до Договору (а.с.52, т. 1), у відповідності до яких сторони визначили асортимент товару, ціну, умови оплати та строки поставки. Згідно п.3 Додатків №4, №5, №6, сторони визначили порядок оплати: покупець зобов`язується провести попередню оплату у розмірі 20 % при отриманні товару, а решта 80 % оплатити на протязі 90 календарних дня. У відповідності до п. 4.1 Додатків №4, №5, №6, термін поставки товару: на протязі 5 (п`яти) днів з моменту отримання усної чи письмової заявки. Згідно п.4.2 Додатків №4, №5, №6, продавець надає покупцеві наступні документи: на кожну відповідну партію: рахунок-фактуру, видаткову накладну, акт приймання передачі товару, товарно транспортну накладну, сертифікат виробника. Як зазначає позивач, на виконання зобов`язань за Договором та Додатків до нього поставив відповідачу товар, що підтверджується: - видатковою накладною №69 від 11.08.2017 на суму 55 200 (а.с.22 т.1), - видатковою накладною №73 від 21.08.2017 на суму 1320 (а.с.28 т.1), - видатковою накладною №114 від 11.10.2017 на суму 92232 (а.с.33 т.1), - видатковою накладною №СФ-126 від 04.12.2017 на суму 439200 (а.с.40, т. 1); - видатковою накладною №СФ-127 від 06.12.2017 на суму 164700 (а.с. 45, т. 1); - видатковою накладною № 1 від 01.02.2018 на суму 1446 (а.с.49, т. 1); - видатковою накладною № 50 від 04.05.2018 на суму 63072 (а.с.54, т. 1). Позивач зазначає, що товар згідно вказаних видаткових накладних був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на видаткових накладних. Також між сторонами складені акти приймання-передачі продукції за договором №21/07-2017 від 21.07.2017 року. Зауважень щодо поставки, кількості та якості товару відповідачем не зазначено. До того ж, як випливає з матеріалів позову, доставка товару здійснювалась відповідачу за накладною №СФ-127 від 06.12.2017 на суму 164700 грн. та накладною № 50 від 04.05.2018 здійснювалась експрес доставкою ТОВ Нова пошта в підтвердження чого позивачем подано експрес-накладну № 59998054095663 від 30.10.2017 (а.с.48, т. 1) та експрес-накладну № 59998062438847 від 04.05.2018. Позивачем для оплати вартості поставленого товару були виставлені відповідачу рахунки №165 від 30.10.2017 на суму 603900 грн. (а.с.47, т. 1), №5 від 11.01.2018 на суму 1446 грн. (а.с.50, т. 1), №56 від 03.05.2018 на суму 63072 грн. (а.с.56, т.1). ТОВ Науково-виробнича компанія АВАТАР зазначає, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково, що підтверджується виписками по рахунку (а.с.61-71, т.1). Таким чином, за розрахунками позивача, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 561972 грн. З метою отримання грошових коштів за поставлений товар, позивач направив на адресу відповідача лист №03/10-2018 від 05.10.2018 з вимогою взаєморозрахунку та погасити заборгованість (а.с.59, т. 1). Відповідач відповіді на лист не надав, грошові кошти за поставлений товар у сумі 561972 грн. не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Приписами статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно статті 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Згідно із статтями 530, 610 - 612 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором. У відповідності до частини першої, шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі. Як зазначено вище, у відповідності до п. 4.7 Договору, датою поставки товару є дата відмітки в накладній та Акті приймання передачі про приймання товару покупцем. Згідно п.4.8 Договору, постачальник повинен одночасно з товаром передати покупцеві на кожну відповідну партію товару: видаткову накладну, сертифікат якості, акт приймання передачі товару, товарно транспортну накладну (при транспортування товару автотранспортом постачальника). Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Так, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, відповідно до правил доказування саме позивач має довести обставину поставки та передачі товару відповідно до умов укладеного договору належними та допустимими доказами. Такими доказами в даній справі вважаються видаткові накладні та Акти приймання-передачі товару, що випливає з положень пунктів 4.7., 4.8. Договору № 21/07-2017 від 21.07.2017 року. При цьому, судова колегія зауважує, що складені на виконання умов договору первинні документи, що підтверджують факт поставки та передачі товару мають відповідати вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Судова колегія зазначає, що видаткові накладні від №69 від 11.08.2017, №73 від 21.08.2017, №114 від 11.10.2017, 04.12.2017 №СФ-126; від 06.12.2017 №СФ-127; від 01.02.2018 № 1 та від 04.05.2018 № 50 не містять посади особи, відповідальної від відповідача за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також даних (П.І.Б.) особи, яка підписала видаткові накладні від ПСП Козирське, що дають змогу ідентифікувати цю особу. Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що такі недоліки видаткових накладних не можуть вважатися неістотними, оскільки перешкоджають можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій від ПСП Козирське відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. До того ж, Акти приймання-передачі товару, які містяться в матеріалах справи, необхідність складання яких на підтвердження факту та дати поставки передбачена договором, також підписані невідомою особою ПСП Козирське, без зазначення даних (П.І.Б.) особи, посади, та на підставі якого документу надано право підпису зазначеного акту. При цьому, в актах приймання-передачі товару зазначено, що участь у їх складанні брав представник ПСП «Козирське» без зазначення П.І.Б., посади, тобто без ідентифікації особи. Також судовою колегією надається критична оцінка відбиткам печатки ПСП «Козирське» на актах та видаткових накладних. Посилання апелянта на те, що підпис представника ПСП «Козирське» був скріплений печаткою товариства, що свідчить про документальне підтвердження факту підписання видаткових накладних та актів представником юридичної особи, судова колегія оцінює критично, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 58-1 Господарського кодексу України наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. При цьому, видаткові накладні, акти, додатки до договору містять відбиток печатки ПСП «Козирське» з відміткою «Для довідок». Печатка "Для довідок" - це цільова додаткова печатка, яка використовується лише для завірення власне довідок, разом з тим, такі первинні бухгалтерські документи як видаткові накладні та акти приймання передачі товару повинні бути скріплені основною печаткою підприємства, відбиток якої міститься, наприклад, на довіреностях ПСП «Козирське» в т.1 а.с.136., т.2 а.с.11. Також судова колегія звертає увагу, що видаткова накладна №114 від 11.10.2017, акт №11/10 від 11.10.17 взагалі не містять відбитку печатки підприємства відповідача. Крім того, рахунки, наявні в матеріалах справи, не містять посилань на відповідні видаткові накладні, в свою чергу, видаткові накладні також не містять посилань на рахунки, що унеможливлює встановити, за якими видатковими накладними були здійснені часткові оплати відповідачем. Також слід зазначити, що умовами п.3 Додатків №4, №5, №6, сторони визначили порядок оплати: покупець зобов`язується провести попередню оплату у розмірі 20 % при отриманні товару, а решта 80 % оплатити на протязі 90 календарних дня, однак з банківських виписок в призначенні платежів не вбачається, чи проведена попередня оплата за відповідним рахунком, чи остаточний розрахунок за господарською операцією. Отже, судова колегія доходить висновку, що сукупність наведених обставин свідчить, що позивачем не доведено факт поставки та передачі товару за видатковими накладними від №69 від 11.08.2017, №73 від 21.08.2017, №114 від 11.10.2017, 04.12.2017 №СФ-126; від 06.12.2017 №СФ-127; від 01.02.2018 № 1 та від 04.05.2018 № 50 відповідачу, при тому, що тягар доказування в цій частині покладається саме на нього відповідно до частини першої статті 74 ГПК України. Надані позивачем експрес накладна від 30.10.2017 року №59998054095663 ТОВ Нова пошта (експрес доставка) на підтвердження поставки товару за видатковою накладною від 06.12.2017 № СФ-127 містить неузгодженості щодо виду товару , який поставляється, а саме палетів заміст мінеральних добрив, а також експрес накладна від 04.05.2018 року №59998062438847, оголошеною вартістю товару у 200 грн., що не відповідає сумі товару за видатковою накладною від 04.05.2018 № 50, яка складає 63072 грн. Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 915/675/19. Підсумовуючи викладене, судом апеляційної інстанції встановлено, що факт поставки та передачі товару на загальну суму 817 170 грн. не підтверджується належними та допустимими доказами. Крім того, слід зазначити, що умовами п.3 Додатків №4, №5, №6, сторони визначили порядок оплати: покупець зобов`язується провести попередню оплату у розмірі 20 % при отриманні товару, а решта 80 % оплатити на протязі 90 календарних дня. Позивач здійснює розрахунок пені та 3% річних лише за видатковими накладними №СФ-126 та №СФ-127 та без урахування строків розмежування попередньої оплати та оплати після отримання товару. Також, як зазначено вище, рахунки не містять посилань на відповідні видаткові накладні, в свою чергу, видаткові накладні також не містять посилань на рахунки, що унеможливлює встановити, за якими видатковими накладними були здійснені часткові оплати відповідачем. Вищевикладене унеможливлює перевірку розрахунку інфляції, пені та 3% річних вбачається неможливим, оскільки він не відповідає умовам договору. Крім того, зазначені вимоги є похідними від основної вимоги про стягнення заборгованості, тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у їх задоволенні. За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення рішення господарського суду Миколаївської області від 16 червня 2020 року у справі №915/213/19 без змін, а апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія АВАТАР - без задоволення. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія АВАТАР залишити без задоволення. Рішення господарського суду Миколаївської області від 16 червня 2020 року у справі №915/213/19 залишити без змін. Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.І. Ярош судді Н.М. Принцевська Г.І. Діброва