Постанова Дніпровський апеляційний суд № 200/18264/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1201/20 Справа № 200/18264/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Єлісєєва Т. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. за участю секретаря Заворотного К.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інкомстрах, Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення суми матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ПрАТ СК Інкомстрах, М(Т)СБУ про стягнення суми матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що 24 березня 2014 року близько о 18 годин 05 хвилин відповідач ОСОБА_1 , керуючи легковим автомобілем FIAT Grande Punto, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись вниз по вулиці Леніна у м. Дніпропетровську, проїхала перехрестя вул. Леніна з вул.Чкалова на заборонений (червоний) сигнал світлофора, розпочала рух, не впевнившись, що це буде небезпечним, в результаті порушення п.п.1.3., 1.5, 10.1, 8.7.3.Е Правил дорожнього руху допустила зіткнення з автомобілем КІА Sportage, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під його керуванням. Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження належному йому автомобілю і заподіяні збитки, які відповідач відмовилась відшкодувати в добровільному порядку. ОСОБА_1 постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2014 року визнано винною у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди та адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно звіту №31-03-14Л від 31 березня 2014 року про визначення вартості збитку, заподіяного володільцю дорожнього транспортного засобу, складеного суб`єктом оціночної діяльності - ПП Бендерович І.В, вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача становить 73 296 грн. 86 коп. На підставі викладеного ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 73 296 грн. 86 коп. та витрати за послуги експерта в розмірі 500 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 737 грн. 98 коп. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2018 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 73 296 грн. 86 коп. в рахунок відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи внаслідок ДТП, витрати на проведення незалежної оцінки вартості матнріального збитку траспортного засобу 500 грн., а також судовий збір у розмірі 737 грн. 98 коп., всього 74 534 грн. 84 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.123, 124). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 12 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись невідповідність висновків суду обставинам справи та не повне їх з`ясування, порушення норм матеріального та процесуального права. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 11661168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник). За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» . Відповідно до ст. ст. 3, 5 цього Закону метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно зі статтею 6 вказаного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2014 року встановлено, що 24 березня 2014 року близько о 18 годин 05 хвилин ОСОБА_1 , керуючи легковим автомобілем FIAT Grande Punto, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , проїхала перехрестя вул.Леніна з вул. Чкалова у м.Дніпропетровську на заборонений (червоний) сигнал світлофора, розпочала рух, не впевнившись, що це буде небезпечним, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем КІА Sportage, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , який слідував по вул. Чкалова на дозволений (зелений) сигнал світлофора. Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження автомобілю позивача і заподіяні збитки. Водій ОСОБА_1 порушила п.п.1.3., 1.5, 10.1, 8.7.3.Е Правил дорожнього руху України (т.1 а.с.6-8). Вказаною постановою ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні вищезазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 340 грн. Відповідно до п. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. На момент настання ДТП - 24 березня 2014 року позивач ОСОБА_2 був власником автомобіля КІА Sportage, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1 а.с.232). 03 вересня 2014 року автомобіля КІА Sportage, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було знято з обліку для реалізації власником ОСОБА_2 03 вересня 2014 року вищевказаний автомобіль було зареєстровано на підставі довідки-рахунок ВІА687760 від 29 серпня 2014 року, виданої торгівельною організацією ТОВ Автореєстр плюс (т.1 а.с.232). З листа МТСБУ №3.1-02/16449 від 02 червня 2020 року вбачається, згідно з інформацією, отриманого з централізованої бази даних МТСБУ по відношенню до траспортного засобу марки FIAT Grande Punto, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 відсутній чинний на дату ДТП 24 березня 2014 року договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. До МТСБУ відсутні звернення із заявами про відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП, що сталася 24 березня 2014 року (т.1 а.с.242). Встановлено, станом на день скоєння ДТП, 24 березня 2014 року, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 не була застрахована в ПрАТ СК ІНКОМСТРАХ, поліс АС 7347034 - бланк не використаний. ПрАТ СК ІНКОМСТРАХ з 04 лютого 2014 року позбавлена права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ (т.1 а.с.40). Згідно звіту №31-03-14Л від 31 березня 2014 року про визначення вартості збитку, заподіяного володільцю дорожнього транспортного засобу, складеного суб`єктом оціночної діяльності - ПП Бендерович І.В, вартість відновлюваного ремонту автомобіля КІА Sportage, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 73 296 грн. 86 коп. Матеріальний збиток, спричинений власнику автомобіля КІА Sportage, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 54 018 грн. 27 коп. (т.1 а.с.11-16). Вартість послуг оцінки вартості збитку вказаного транспортному засобу позивача становила 500 грн., які сплачені позивачем ОСОБА_2 (т.1 а.с.39). Звернувшись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 73 296 грн. 86 коп. та витрати на експерті послуги у розмірі 500 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 737 грн. 98 коп. (т.1 а.с.2-5). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. В судовому засіданні в апеляційному суді на розгляд ставилося питання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи для встановлення розміру шкоди, спричиненої в результаті ДТП позивачу, як власнику пошкодженого автомобіля, однак клопотань про призначення відповідної судової експертизи від учасників справи до суду не надходило. Відповідачем не спростовано розмір матеріальної шкоди, спричинений позивачу, як власнику автомобіля КІА Sportage, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми завданої майнової шкоди, спричиненої в результаті ДТП. Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем розміру шкоди, спричиненої в результаті ДТП спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права є необґрунтованими. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2018 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді