Постанова Дніпровський апеляційний суд № 200/13273/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4913/20 Справа № 200/13273/18 Суддя у 1-й інстанції - Литвиненко І. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. за участю секретаря Черкас Є.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що для отримання банківських послуг він оформив у відповідача картковий рахунок та отримав платіжну картку, строк дії якої сплив у травні 2018 року. До закінчення строку платіжної картки він звернувся до відповідача з метою отримання нової картки, у чому йому було відмовлено із посиланням на відсутність пластика для виготовлення таких карток. Тому, до 23 червня 2018 року в нього була відсутня платіжна картка. Для отримання готівки він змушений був звернутися до відділення банку, долаючи шлях у 170 метрів (без врахування сходів та проходу по двору), на що він витратив загалом 55 хвилин свого робочого часу, вартість якого, відповідно до його майнової декларації за 2017 рік, він оцінює у 464 грн. 20 коп., що є, на його думку, упущеною вигодою. Крім того, після отримання грошових коштів у сумі 30000 грн. касі банку з нього утримано комісію у розмірі 360 грн. Вважає це спричиненням йому майнової шкоди, яку оцінює у 824 грн. 20 коп. 23 червня 2018 року у день надання йому нової картки, банком списано 1200 грн. за обслуговування з його особового рахунку, не зважаючи на те, що банком не надавалися йому послуги протягом майже трьох тижнів. Через неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків позивач порахував пеню, яка складає 828 грн. Зазначеними діями відповідача ОСОБА_1 було завдано також моральної шкоди, яка виразилася у частковій втраті ним віри у банківську систему України, що спричинило стан фрустрації та легкої депресії. Розмір моральної шкоди він оцінює у розмірі, який дорівнює розміру матеріальної шкоди, що сумарно складає 1 652 грн. 20 коп. Для надання йому правничої допомоги він уклав договір із адвокатом, внаслідок чого поніс витрати на професійну правову допомогу у сумі 3000 грн., які також просить стягнути з відповідача на свою користь. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у сумі 3 304 грн., з яких 824 грн. 20 коп. на відшкодування збитків, 828 грн. на відшкодування пені та 1 652 грн. 20 коп. на відшкодування моральної шкоди, а також 3000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката. Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 вересня 2019 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 17 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення його позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Згідно з ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі. З матеріалів справи вбачається, 26 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" було укладено договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки № НОМЕР_1 (а.с. 30, 31). Підпунктом 4.4 Договору про відкриття та обслуговування рахунку з видачею платіжної картки № НОМЕР_1 від 26 квітня 2008 року встановлено, що банк зобов`язується відкрити ОСОБА_1 картковий рахунок та надати у користування картку протягом п`яти банківських днів з дати підписання цього договору, надання клієнтом документів, визначених п.п. 4.2.1 цього договору. Підпункт 4.2.1, в свою чергу, встановлює, що клієнт зобов`язується для відкриття карткового рахунку надати, зокрема, заяву. На виконання вказаного договору ОСОБА_1 видано платіжні картки, а саме: на його ім`я зі строком дії до 30 травня 2018 року, на ім`я його дружини ОСОБА_2 зі строком дії до 30 травня 2018 року та на ім`я його доньки ОСОБА_2 - до 30 листопада 2020 року . Строк дії картки ОСОБА_1 сплив 30 травня 2018 року. Із заявою про видачу нової картки він звернувся до банку 23 червня 2018 року (а.с. 40). 27 червня 2018, тобто через чотири дні з часу звернення ОСОБА_1 , отримав нову картку (а.с. 44). Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що строк дії його банківської картки закінчився у травні 2018 року, та до закінчення строку платіжної картки він звернувся до відповідача з метою отримання нової, у чому йому було відмовлено із посиланням на відсутність пластика для виготовлення таких карток, у зв`язку із чим до 23 червня 2018 року в нього була відсутня платіжна картка (а.с.1-4). Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Слід зазначити, сторони перебувають у договірних правовідносинах на підставі укладеного договору про відкриття карткового рахунку. Договором встановлено, що для отримання картки позивач повинен звернутися до банку із заявою та іншими документами, після чого протягом п`яти банківських днів йому буде видана платіжна картка. 30 травня 2018 року у позивача закінчився строк дії його картки. Він звернувся до банку із заявою 23 червня 2018 року для отримання нової картки, яку отримав 27 червня 2018 року. Доказів на підтвердження того, що він звертався із відповідною заявою до банку раніше, ніж 23 червня 2018 року позивачем не надано. Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги позивача щодо неналежної поведінки відповідача, що спричинило позивачу збитки, моральну шкоду є недоведеними належними та допустимими доказами у справі. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги щодо доведеності позовних вимог, наявності підстав відшкодування збитків, пені та моральної шкоди відповідачем є безпідставними. Доводи апеляційної скарги стосовно неповного з"ясування обставин справи, незаконності та необґрунтованості рішення суду є необгрунтованими. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 вересня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді