Ухвала КАС ВС № 804/16364/15

УХВАЛА 15 жовтня 2020 року м. Київ справа № 804/16364/15 адміністративне провадження № К/9901/24437/20 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 804/16364/15 за позовом приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про скасування рішення від 12.11.2015 року про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю,- установив: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про скасування рішення № 1 від 12.11.2015 р. про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю НОМЕР_1. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 року, яка набрала законної сили 16.06.2016 року, відмовлено у задоволенні позову приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про скасування рішення. У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року заяву приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 р. у справі №804/16364/15 за нововиявленими обставинами задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 року у справі №804/16364/15 скасовано, адміністративний позов приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про скасування рішення №1 від 12.11.2015 р. задоволено, скасоване рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України №1 від 12.11.2015 р. про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 . Вищезазначене рішення залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерством юстиції України подано касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі №804/16364/15 касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року було повернуто особі, яка її подала. 25 вересня 2020 року скаржником повторно подано касаційну скаргу до Верховного Суду. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. У випадку посилання скаржником на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму, яку застосував суд апеляційної інстанції без врахування висновку щодо застосування цієї норми права саме у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, з посиланням на конкретну постанову Верховного Суду, у якій такий висновок зазначено. Посилаючись на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідач зазначає, що при винесенні оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанції були застосовані норми права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 23.11.2018 року у справі №398/567/17 (2-а/398/106/17, адміністративне провадження №К/9901/60706/18). Між тим, висновки, викладені у постанові Верховного Суду, на які посилається скаржник, судом були викладені за інших обставин справи, які не є подібними щодо правовідносин у даній справі. Крім того, скаржник всупереч пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України не зазначає в касаційній скарзі норму права, яку застосували суди першої та апеляційної інстанції без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених цим пунктом, а лише обмежився зазначенням вищевказаної постанови. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту третього частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. Отже, після перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить лише посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України без зазначення норми, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. Зміст касаційної скарги зводиться до викладу фактичних обставин справи та посилань на нормативно-правові акти України. При цьому, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження з їх обгрунтуванням унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладені скаржником та зазначені в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Враховуючи викладене, відповідачем не доведена наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, внаслідок невикладення з належним обґрунтуванням Міністерством юстиції України у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтею 248, 328, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 804/16364/15 за позовом приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про скасування рішення від 12.11.2015 року про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю- повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська