Ухвала КАС ВС № 240/9054/19

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 15 жовтня 2020 року м. Київ справа №240/9054/19 провадження №К/9901/24330/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Приватного підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4» на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020 у справі № 240/9054/19 за позовом Приватного підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4» до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Житомирська міська рада, Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області, про визнання дій незаконними та скасування припису, у с т а н о в и в: Приватне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4» надіслало Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020 у справі № 240/9054/19. Дослідивши зміст касаційної скарги Приватного підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4», Верховний Суд дійшов висновку, що зазначену скаргу належить залишити без руху з огляду на таке. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. З касаційної скарги убачається, що позивач оскаржує рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020, ухвалену за результатами апеляційного перегляду справи № 240/9054/19. У касаційній скарзі заявник посилається на підпункт «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що підставою касаційного оскарження судових рішень є те, що він відповідно до цього Кодексу позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду справи № 240/9903/19, яка наразі перебуває в провадження Житомирського окружного адміністративного суду. Верховний Суд зазначає, що покликання у касаційній скарзі на пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень, не виключає застосування судом положень частини четвертої статті 328 КАС України у разі, якщо предметом касаційного оскарження є судові рішення, що ухвалені в справі, яка не є справою незначної складності згідно із законом. Імперативні приписи частини четвертої статті 328 КАС України закріплюють, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частині другій та частині третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із аналізу наведених положень процесуального закону в їхньому логічному взаємозв`язку можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, які ухвалені у справах, що не є справами незначної складності відповідно до закону, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Дослідивши касаційну скаргу Приватного підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4» щодо її відповідності вимогам процесуального закону, колегія суддів установила, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Беручи до уваги зміни до КАС України, що внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює взяття її до розгляду і відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі заявник мусить навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями) із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 цього Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були ним застосовані. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертою статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма має застосовуватись. Колегія суддів наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися. Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати особа, яка подає касаційну скаргу, з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій. У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга має містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом у процесі його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції. У касаційній скарзі, щодо якої розглядається питання про відкриття касаційного провадження, заявник взагалі не зазначає, на підставі якого пункту частини четвертої статті 328 КАС України подається касаційна скарга, та не наводить належного обґрунтування відповідної підстави. Також колегія суддів зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. За приписами частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Своєю чергою частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Водночас згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1921 гривню. Позовна заява подана юридичною особою 2019 року й містила дві позовні вимоги немайнового характеру, тобто розмір судового збір під час подання зазначеного позову становив 3842 грн (1 921 грн х 2). Також за приписами підпункту 3 пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас за правилом частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Зі змісту вимог касаційної скарги вбачається, що заявник просить Верховний Суд переглянути в касаційному порядку судові рішення в частині позовних вимог, у задоволення яких суди першої та апеляційної інстанцій йому відмовили, а саме: (1) визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 18.06.2019 № 282-ДК/0222 Пр/03-01/-1 в частині покладення на позивача обов`язку усунути порушення вимог земельного законодавства способом звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок на території Оліївської сільської ради площею 0,5000 га або оформлення права власності чи оренди на них), а також (2) визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області під час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства Приватним підприємством «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4»]. Тобто у цій ситуації йдеться про оскарження судових рішень в частині двох заявлених вимог немайнового характеру. Та обставина, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, скасував припис Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 18.06.2019 № 282-ДК/0222 Пр/03-01/-1 в певній частині, не звільняє скаржника від обов`язку сплачувати судовий збір під час оскарження судових рішень в частині висновків судів щодо іншого владного припису цього самого адміністративного акта. Колегія суддів встановила, що до касаційної скарги долучене платіжне доручення від 21.09.2020 № 12505 про сплату судового збору в розмірі 3842 грн. Отже, для того, щоб Верховний Суд мав можливість розв`язати питання щодо прийнятності касаційної скарги Приватного підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4», скаржник має доплатити судовий збір у розмірі 3842 грн. За таких обставин касаційну скаргу треба залишити без руху та встановити заявнику строк для усунення її недоліків у спосіб надсилання на адресу суду документа про сплату судового збору в розмірі 3842 грн. Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету: 22030102 Найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055) Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Одночасно частина друга статті 169 КАС України передбачає, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі частини другої статті 332 КАС України та надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення названих вище недоліків, а саме: (1) зазначити передбачену (передбачені) пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України підставу (підстави), на яких подається касаційна скарга, а також (2) надати суду платіжний документ, який підтверджує сплату судового збору в розмірі 3842 грн. Керуючись приписами статей 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4» на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020 у справі № 240/9054/19 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб