Ухвала КАС ВС № 283/242/18

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 08 жовтня 2020 року м. Київ справа №283/242/18 провадження №К/9901/23896/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі № 283/242/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про визнання протиправними та скасування постанови і припису, визнання протиправними дій, у с т а н о в и в: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі № 283/242/18. Дослідивши зміст касаційної скарги Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначену скаргу належить залишити без руху з огляду на таке. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження є рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі № 283/242/18. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Приписи пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України встановлюють, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із аргументованим покликаннями на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення (судових рішень). У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: немає висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Водночас наведене у касаційній скарзі обґрунтування зводиться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки одного з доказів у справі, що своєю чергою не розкриває зміст визначеної заявником підстави, на якій він подав касаційну скаргу. Також колегія суддів зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Заявник не долучив до касаційної скарги документ про сплату судового збору. Частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Своєю чергою відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762 гривні. Верховний Суд встановив, що оскарженою в цій справі постановою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області на позивача накладене як стягнення штраф в розмірі 63 432 грн. Отже, зазначена постанова породжує підстави для зміни майнового стану позивача, а її реалізація призведе до зменшення його майна. Відповідно оскарження такого рішення суб`єкта владних повноважень спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах для збереження належного позивачеві майна. Також за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, зокрема у спосіб безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою (зокрема, такий висновок ЄСПЛ виклав у рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»). З наведеного випливає, що позовна заява подана фізичною особою-підприємцем 2019 року та містила одну позовну вимогу немайнового характеру й одну позовну вимогу майнового характеру ціною 63 432 грн, тобто розмір судового збору, сплаченого під час подання зазначеного позову, становив 2466,80 грн [1762 грн + 704,80 грн (63 432 грн х 1 % = 634,32 грн, що менше, аніж 704,80 грн, тому 704,80 грн)]. Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду сплачується 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Отже, за подання цієї касаційної скарги судовий збір має бути сплачений в розмірі 4933,60 грн (2466,80 грн х 200 %). За таких обставин касаційну скаргу треба залишити без руху та встановити заявнику строк для усунення її недоліків у спосіб надсилання на адресу суду документа про сплату судового збору в розмірі 4933,60 грн. Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Одночасно правила частини другої статті 169 КАС України передбачають, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі частини другої статті 332 КАС України та надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення її недоліків, а саме: (1) конкретизувати наведену підставу для касаційного оскарження судових рішень, а також (2) надати суду платіжний документ, який підтверджує сплату судового збору в розмірі 4933,60 грн. Керуючись приписами статей 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі № 283/242/18 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб