Постанова 4855 № 640/22087/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22087/18 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2018 № 0126241304. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, за змістом яких зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що між Приватним акціонерним товариством "ПЗУ Україна страхування життя" та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування життя, на факт підтвердження якого видано страхове свідоцтво № 200.3353961. Відповідно до зазначеного свідоцтва, договір страхування набуває чинності з 16.05.2016 та діє протягом двадцяти п`яти років, які поділені на двадцять п`ять страхових періодів. Страхові внески сплачуються щороку відповідно до плану, зазначено у додатку № 1 до договору страхування. Квитанцією від 10.05.2016 № N0J3H59060 підтверджується сплата страхового внеску за договором страхування у розмірі 10002,38 гривень. У подальшому, 27.12.2017 позивачем подано до контролюючого органу декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік з метою отримання податкової знижки на суму сплати страхових платежів за договором довгострокового страхування життя, до якої було додано довідки про заробітну плату за 2016 рік, копію страхового свідоцтва та копію квитанції, що підтверджує сплату страхового платежу. Контролюючим органом проведено камеральну перевірку поданої декларації про майновий стан і доходи, за результатами якої складено акт від 27.02.2018 № 3846/26-15-13-04-11, відповідно до якого Головним управлінням ДФС у м. Києві встановлено, що платником податків включено до витрат суму коштів в розмірі 10002,38 гривень за договором довгострокового страхування життя. Проте, протягом звітного року поліс страхування діяв вісім місяців, а отже сума витрат, дозволених до включення податкової знижки, становить 6668,25 гривень. На підставі зазначеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2018 № 0126241304, яким збільшено суму податкового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб на суму 942,68 гривень. Не погоджуючись з рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду із адміністративним позовом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Згідно з підпунктом 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом. Платник податку, який бажає скористатись податковою знижкою, заявляє про своє бажання шляхом подання податкової декларації за минулий календарний рік (до 1 травня року, наступного за звітним, в якому понесені витрати - відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України). Відповідно до пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України, під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до підпункту 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 Податкового кодексу України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. Згідно з підпунктом 166.1.2 пункту 166.1 статті Податкового кодексу України підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року. До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). Підпунктом 166.2.1 пункту 166.2 статі 166 Податкового кодексу України передбачено, що до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Згідно із підпунктом 166.3.5 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України суму витрат платника податку на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім`ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування): а) при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю - суму, визначену в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу; б) при страхуванні члена сім`ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління на користь такого члена сім`ї чи за їх сукупністю - 50 відсотків суми, визначеної в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім`ї. Підпунктом 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України передбачено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. Законом України "Про Державний бюджет на 2016 рік" встановлено такій розмір прожиткового мінімуму на 2016 рік: сума місячного прожиткового мінімуму у 2016 році складає 1378,00 гривень. Тобто, розмір податкової знижки не може бути більшим за 1930,00 грн. у розрахунок на календарний місяць та, відповідно 23 160,00 грн - за звітний календарний рік. Разом з тим, загальний розмір нарахованої податкової знижки не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року у вигляді заробітної плати (підпункт 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 Податкового кодексу України). Як вбачається з матеріалів справи, позивач у 2016 році отримала доходи у вигляді заробітної плати у розмірі 121 827,60 гривень, з яких було сплачено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 21 586,43 гривні. Крім того, позивачем надано належні докази того, що ним понесено витрати щодо довгострокового страхування життя у розмірі 10 002,38 гривень. Як правильно встановлено контролюючим органом, початок дії програми страхування розпочався 16.05.2016, тобто протягом звітного 2016 року договір страхування діяв протягом восьми місяців. Зважаючи на вищевикладене, а також беручи до уваги суму (вартість) витрат, на яку дозволяється зменшення загального річного оподаткування доходу, одержаного позивачем за наслідками 2016 року у вигляді заробітної плати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Г.В.Земляна суддя В.В.Файдюк