Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/19927/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19927/18 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Гайворонського В.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року, суддя Смолій І.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення,- У С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просила: - визнати протиправними дій Головного управління ДФС у м. Києві пов`язаних із проведенням камеральної перевірки і створенням на її підставі акту камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи №2209/26-15-13-11-28 від 24.07.2018 року та зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві утриматися від дій спрямованих на порушення прав позивача щодо отримання податкової знижки; - визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 15.08.2018 року №0243711304. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем вчинено протиправні дії під час призначення та проведення камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи №2209/26-15-13-11-28 від 24.07.2018 року. Крім того, позивачка зазначає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вийшов за межі наданих йому законодавством повноважень та безпідставно збільшив зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15.08.2018 року №0243711304. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19) за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 копійок). Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, апелянтом подано клопотанням про відстрочення сплати судового збору. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , з метою використання права на податкову знижку, подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій задекларовано суму витрат, по договору довгострокового страхування життя. Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведена камеральна перевірка податкової декларації позивачки про майновий стан і доходи за 2017 рік. За результатами перевірки складено акт від 24.07.2018 року №2209/26-15-13-11-28, в якому зазначено, що ОСОБА_1 завищено суму витрат для нарахування податкової знижки по договору довгострокового страхування життя на 7815,22 грн, оскільки у квитанціях від 19.07.2017 року №0.0.810298054.1 та від 19.07.2017 року №0.0.810294735.1 відсутня інформація щодо особи, яка здійснювала платіж тому підтвердити, що витрати понесені безпосередньо позивачкою не має можливості. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2018 року №0243711304 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1406,73 грн за основним платежем. Не погоджуючись з спірним податковим повідомленням рішенням позивачем подано скарги до ГУ ДФС у м. Києві та до ДФС України, за результатом розгляду скарг ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 17.08.2018 року №42308/3/26-15-13-11-19, яким повідомлено позивача, що рішення контролюючого органу може бути скасовано контролюючим органом вищого рівня. Також рішенням ДФС України від 05.11.2018 року №17119/3/99-99-11-02-01-14 залишено без змін спірне податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення. Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, а спірне рішення такими, що прийнято з порушенням вимог податкового законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України). Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (підпункт 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України). Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (пункт 76.1 статті 76 Податкового кодексу України). Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 Податкового кодексу України). Згідно із пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з метою використання права на податкову знижку, подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій задекларовано суму витрат, по договору довгострокового страхування життя. У зв`язку з цим, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведена камеральна перевірка податкової декларації позивачки. За результатами перевірки складено акт від 24.07.2018 року №2209/26-15-13-11-28. Отже, Головне управління ДФС у м. Києві наділено правом на проведення камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи та діяло в межах та у спосіб визначений податковим законодавством. Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що у межах камеральної перевірки відповідач мав право досліджувати числові дані, зазначені у податковій декларації ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги в частині визнати протиправними дій відповідача щодо проведенням камеральної перевірки, створенням на її підставі акту камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи №2209/26-15-13-11-28 від 24.07.2018 року та зобов`язати податкового органу утриматися від дій спрямованих на порушення прав позивача щодо отримання податкової знижки, задоволенню не підлягають. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасуваня податкового повідомлення-рішення від 15.08.2018 року №0243711304, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом. Підпунктом 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 ПК України передбачено, що платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. У відповідності до підпункту 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПК України підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року. Згідно з підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Пунктом 166.3 статті 166 ПК України визначено перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки. Відповідног до пп. 166.3.5 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України суму витрат платника податку на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім`ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування): а) при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю - суму, визначену в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу; б) при страхуванні члена сім`ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління на користь такого члена сім`ї чи за їх сукупністю - 50 відсотків суми, визначеної в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім`ї. Таким чином, враховуючи вищезазначені норми, платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року суму витрат, понесених платником податку за договорами дострокового страхування протягом звітного податкового року. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між ОСОБА_1 та ПрАТ "Страхова Компанія "ЕЙГОН ЛАЙФ УКРАЇНА" укладено договір про передачу прав та обов`язків від 01.01.2014 року №AGR20292-008751. Пунктом 1 вказаного Договору встановлено, що з повним усвідомленням та усією відповідальністю Страхувальник погоджується на передачу прав та обов`язків Страховика за Договором добровільного страхування життя за продуктом Спокійне життя №808457 від 26.07.2013 року, укладеним між СЕБ та Страхувальником (надалі - Первинний договір"), від СЕБ до Ейгон . На підтвердження права на отримання податкової знижки позивачкою до декларації було надано заяву про повернення коштів з вказаними банківськими реквізитами ОСОБА_1 та копії документів, а саме: Декларація про майновий стан і доходи за 2017 рік; квитанції (2 шт.); копія паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податку ОСОБА_1 ; копія страхового полісу від 01.01.2014 року №AGR20292-008751. Загальна сума у розмірі 7815,22 грн сплачена позивачкою в 2017 році за страховий поліс, що підтверджується квитанціями від 19.07.2017 року №0.0.810298054.1 та №0.0.810294735.1. Доводи відповідача про те, що згідно квитанцій квитанціями від 19.07.2017 року №0.0.810298054.1 та №0.0.810294735.1 не можливо ідентифікувати платника податків є безпідставними з огляду на наступне. Відповідно до пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі; а у пункті 1.32 цього Закону визначено, що платник - це особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів. З квитанції від 19.07.2017 року №0.0.810298054.1 та №0.0.810294735.1 слідує, що в них зазначено наступні реквізити: призначення: /=01-20297-00875-25.07.13 ОСОБА_1 Страховий платіж на суму 92,56 грн та/=01-20297-008751-25.07.13 ОСОБА_1 Страховий платіж на суму 7722,66 грн. Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист ПриватБанк, в якому зазначено, що 19.07.2017 року ОСОБА_1 здійснено саме оплату страхового полісу. Таким чином, вказані документами підтверджують оплату ОСОБА_1 коштів за страхувим полісом. Водночас, відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки. Як вірно зазначено судом першої інстанції, податковим законодавством передбачено виключний перелік підстав для винесення податкового повідомлення-рішення. Матеріали справи свідчать, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене за наслідками податкової перевірки, якою не встановлено заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, оскільки зазначене позивачкою у податковій декларації податкове зобов`язання вже сплачене з врахуванням суми, визначеної як податкова знижка. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 15.08.2018 року №0243711304 прийняте Головним управління ДПС у місті Києві з порушенням норм права є протиправним та підлягає скасуванню. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Судя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І.