Постанова КАС ВС № 826/3443/18

ф ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2020 року м. Київ справа №826/3443/18 адміністративне провадження №К/9901/17879/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Яковенка М. М., суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О., за участі: секретаря судового засідання Бугаєнко Н. В. позивача, представника позивача ОСОБА_1., Піх І. Б., представника відповідача Романенко Я. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/3443/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання утриматись від певних дій, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Сорочко Є. О., Коротких А. Ю., Літвіна Н. М.) від 14 травня 2019 року, УСТАНОВИВ: І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області (відповідач, КДКА Вінницької області), в якому просила: - визнати неправомірним та скасувати рішення від 13 лютого 2018 року Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення права на здійснення адвокатської діяльності строком на 1 рік як таке, що вчинені з порушенням положень ст. 92 Конституції України, вимог статті 33, 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Вінницької області утриматись від зазначених дій.

2. В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначила, що вона займається адвокатською діяльністю протягом 30 років. Її робочою адресою як адвоката, відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України визначено м. Київ. З огляду на положення ч. 3 ст. 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» КДКА Вінницької області не є належним органом, який повинен був здійснювати дисциплінарне провадження відносно неї, як адвоката. Норми Правил адвокатської етики та пп. 2.3.18 п. 2.3 Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури як підзаконні акти мають меншу юридичну силу щодо вимог ст. 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відтак дисциплінарне провадження відносно позивача повинно було здійснюватися виключно кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою її робочого місця. Іншою підставою для визнання протиправним та скасування спірного рішення відповідача позивач зазначив те, що рішення Ради адвокатів України від 08 квітня 2017 року № 118 та 119, які надійшли у розпорядження відповідача з супровідним листом голови НААУ, Голови ВКДКА не є заявою (скаргою) про дисциплінарний проступок адвоката в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не відповідають вимогам пункту 14 Положення «Про порядок прийняття та розгляду скарг на поведінку адвоката» від 30 липня 2015 року №

86. Крім цього, позивач наголошувала на тому, що мало місце безпідставне усунення її як голови Ради адвокатів м. Києва, відповідно до рішення від 08 жовтня 2016 року конференції адвокатів м. Києва та обрання на цю посаду іншої особи в органах адвокатського самоврядування. З огляду на протиправне усунення від виконання своїх обов`язків та обрання головою Ради адвокатів м. Києва іншої особи, позивач не вважала за необхідне, відповідно до ст. 62 Правил адвокатської етики, виконувати це незаконне рішення. Наводить доводи щодо різного тлумачення поняття здійснення адвокатської діяльності та участі у адвокатському самоврядуванні, та відсутності в її діях складу дисциплінарного проступку. Спірне рішення вважає незаконним та необґрунтованим, сформовані висновки вважає безпідставними, доказів вчинення проступку, обставини яких покладено в основу оскаржуваного рішення, що може мати наслідком притягнення позивача до відповідальності - немає, а також мало місце порушення процедури здійснення дисциплінарного провадження..

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 13 лютого 2018 року про притягнення адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 31 від 20 січня 1994 року, видане Київською міською КДКА) за порушення статті 34 пункту 2 підпункту 3), підпункту 6), статті 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 62 частин 1, 2 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим з`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року та застосувати до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк один рік з 13 лютого 2018 року до 13 лютого 2019 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року задоволено апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області. Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 24 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року визнано поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, відкрито касаційне провадження та установлено строк для подання відзиву.

7. Судом закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у відкритому судовому засіданні. IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 червня 2017 року до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області надійшли скеровані листами голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України Ізовітової Л. П. за вих. № 427/0/2-17 від 16 травня 2017 року, вих. № 428/0/2-17 від 16 травня 2017 року до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та надіслані на розгляд КДКА Вінницької області Головою ВКДКА Дроздовим О. М. за вихідним № 898 від 17 травня 2017 року, рішення Ради адвокатів України від 08 квітня 2017 «Про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 20 березня 2017 року №77 щодо внесення інформації до Єдиного реєстру адвокатів України», в яких ініціювалося питання дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_1 та рішення Ради адвокатів України № 118 від 08 квітня 2017 року «Про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 31 березня 2017 року № 92 щодо призначення проведення зборів адвокатів міста Києва та Конференції адвокатів міста Києва для обрання делегатів на звітно - виборний з`їзд адвокатів України».

9. Кваліфікаційно - дисциплінарною комісією адвокатури Вінницької області 24 січня 2018 року порушена дисциплінарна справа відносно ОСОБА_1 , за результатами розгляду якої відповідачем 13 лютого 2018 року прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк один рік з 13 лютого 2018 року до 13 лютого 2019 року.

10. Вважаючи рішення відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом. IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Суд першої інстанції, здійснюючи аналіз положень вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Положення «Про порядок прийняття та розгляду скарг на поведінку адвоката», затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.07.2015 № 86, Правил адвокатської етики, враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у рішенні в адміністративній справі №800/141/16 та оцінивши наявні у справі матеріали дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог. Зокрема, суд зазначив, що в оскаржуваному рішенні від 13 лютого 2018 року не наведено доказів, якими підтверджується вчинення позивачем порушень, які їй ставлять у провину. Відповідач, у порушення положень статті 36 Закону та пункту 14 Положення № 86 прийняв до розгляду документ, рішення Ради адвокатів України, яке не відповідають визначенню скарга (заява), як підстава для ініціювання адвокатської діяльності. Суд зазначив, що при вирішенні питання щодо наявності складу дисциплінарного проступку у діях позивача, відповідач зазначені рішення № 118, 119 оцінив одночасно як ініціювання та доказ дисциплінарного проступку, що не відповідає положенням пункту 1 статті 37 Закону, не врахувавши доводи позивача. Також, відповідачем неправомірно залишено без уваги те, що рішення Ради адвокатів України та конференції 08 жовтня 2016 року не встановлювали позивачу жодних персональних зобов`язань для виконання певних дій, або заборону вчинення будь-яких дій. Суд першої інстанції, враховуючи ч. 1 ст. 38 Закону встановив, що з часу ініціювання про дисциплінарну відповідальність позивача з 12 червня 2017 року по час прийняття відповідачем 13 лютого 2018 року спірного рішення мало місце проведення дисциплінарної процедури з перевищенням 30 денного строку визначеного пунктом 30 Положення №

86. Також, суд погодився з доводами позивача відносно того, що при розгляді справи відповідач не дотримався принципу безсторонності, яке полягало в тому, що цей же склад дисциплінарного органу і за тих же підстав позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення адвокатської діяльності на строк шість місяців з 17 серпня 2017 року до 17 лютого 2018 року. Заявлений позивачем з цього приводу відвід складу дисциплінарної палати задоволений не був. При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив, що член дисциплінарної палати ОСОБА_4 брав участь у голосуванні, що є порушенням ч. 2 ст. 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Суд погодився з доводами позивача, що КДКА Вінницької області не мало юрисдикції щодо вирішення питання про дисциплінарну відповідальність, тому як це було здійснене не за адресою робочого місця адвоката, чим порушив вимоги положень ст. 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Враховуючи, що позивач залишався керівником Ради адвокатів міста Києва, відповідач пов`язував дисциплінарну відповідальність позивача саме з адвокатським самоврядуванням, тому з урахуванням позиції Вищого адміністративного суду України, викладену у рішенні в адміністративній справі № 800/141/16 за позовом позивача, де він зазначив, що поняття «здійснення адвокатської діяльності» не є тотожним поняттю «участь у адвокатському самоврядуванні», суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не вчиняла дії пов`язані із здійсненням адвокатської діяльності. У спірному рішенні вказано про те, що позивач вчинила систематичне грубе порушення, проте, така кваліфікація дисциплінарного проступку ч. 2 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачена.

12. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що спірне рішення є обґрунтованим та правомірним, підстави для його скасування відсутні. З огляду на протокол засідання дисциплінарної палати КДКА Вінницької області від 13 лютого 2018 року суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_4 участі у голосуванні під час ухвалення оскаржуваного рішення не приймав, чим спростовує висновки суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 41 Закону. Під час здійснення апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції враховуючи встановлені судами обставини справи, на кожен висновок суду першої інстанції надав свою правову оцінку та дійшов протилежних висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд, вважає висновки суду необґрунтованими, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

14. Зокрема, скаржник зазначила, що рішення НААУ не покладали на позивача жодного обов`язку, а вона діяла у відповідності до наданого конференціями адвокатів міста Києва представницького мандату та виконувала саме рішення конференцій, а також діяльність в органах адвокатського самоврядування не є тотожнім адвокатській діяльності, за яку може бути ініційована дисциплінарна відповідальність.

15. Також скаржник зазначила, що апеляційним судом надано невірну оцінку, зокрема, щодо територіальної юрисдикції дисциплінарного органу, який притягнув її до відповідальності; наявність доказів, які стали підставою для дисциплінарної відповідальності; дотримання дисциплінарної процедури щодо підстав ініціювання дисциплінарного провадження; форми та виявлення ознак дисциплінарного проступку.

16. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального та процесуального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням про відмову у задоволенні позовних вимог, посилається на висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 11-1010/18. Вказує, що суд першої інстанції повно дослідив усі обставини справи та прийняв законне рішення, а при ухваленні постанови суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані докази та встановив обставини, що мають значення на недопустимих доказах.

17. В судовому засіданні, а також у письмових пояснення на заперечення відповідача, позивач та її представник наполягали на доводах та вимогах касаційної скарги, та просили залишити в силі рішення суду першої інстанції або направити справу для нового розгляду до суду апеляційної інстанції.

18. Наполягали на правильно встановлених обставинах справи, вірної правової оцінки та законності уваленого судом першої інстанції рішення. Суд апеляційної інстанції неналежним чином встановив обставини справи та надав невірну правову оцінку. Заперечували проти правомірності проведеної конференції адвокатів м. Києва 08 жовтня 2016 року та прийнятого рішення з питань відносно позивача. В подальшому таке рішення конференції було скасовано проведеною іншою конференцією адвокатів м. Києва. Продовжує себе вважати головою Ради адвокатів м. Києва, тому мала право спрямовувати відповідні повідомлення, запити, звернення, які в подальшому стали підставою для безпідставного її притягнення до відповідальності. Ніяких порушень позивачем не допускалось, проступку не вчиняла, підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності не було. На той час, так і натепер існує дві Кваліфікаційно-дисциплінарних комісій м. Києва, законність створення останньої якої не визнається.

19. Крім цього, в обґрунтування своєї позиції позивач посилались на висловлені правові позиції Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 826/16500/17, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2019 року № 826/17484/16, від 05 березня 2020 року у справі № 815/2818/18, від 10 квітня 2019 року № 826/16495/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 826/2526/18, від 15 травня 2019 року № 826/8584/18, від 09 серпня 2019 року у справі № 1540/4358/18, від 21 лютого 2020 року у справі 440/1871/19, від 14 липня 2020 року у справі № 320/6481/19, від 26 червня 2019 року № 826/6429/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 1740/2484/18 та інш.

20. Через канцелярію Суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просив у задоволенні скарги відмовити, а також клопотання про закриття касаційного провадження, через необґрунтованість скарги.

21. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів скаржника, просив постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Вказав про відсутність можливості здійснювати дисциплінарне провадження за адресою реєстрації позивача, з огляду на відсутність належним чином сформованої відповідної комісії та її кворуму, як на час ініціювання провадження щодо притягнення позивача до відповідальності, так і на час прийняття рішення. Рішення Ради адвокатів України відповідають вимогам скарги (заяви) щодо порушення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності. В оскаржуваному рішенні наведені ознаки та порушення, які вчинила позивач. V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

23. Розглядаючи справи, предметом яких є вирішення питання правомірності певного рішення, суди мають встановити насамперед, чи прийняте таке рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

24. Основним спірним питанням в межах розгляду цієї справи, є надання належної правової оцінки оскаржуваному рішенню Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 13 лютого 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення права на здійснення адвокатської діяльності строком на 1 рік, на підставі п.п. 3, 6 ч. 2 ст. 34, ст. 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч. 1, 2 ст. 62 Правил адвокатської етики, затверджених установчим З`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року, прийняте на підставі скерованих листами голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України Ізовітової Л. П. рішень Ради адвокатів України від 08 квітня 2017 № 118 та № 119.

25. Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

26. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI, в редакції чинній на час спірних правовідносин (далі - Закон).

27. Згідно зі статтею 2 Закону адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

28. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

29. Згідно ч. 1, 2 ст. 33 Закону адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

30. Відповідно до ст. 36 Закону право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

31. Затверджене рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року № 120, в редакції чинній на час спірних правовідносин, Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність (далі - Положення № 120), регламентує питання щодо здійснення процедури дисциплінарного провадження.

32. Наведене Положення № 120 розроблено відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Закону України «Про звернення громадян», Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року, Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2013 року № 268 (нова редакція) та інших актів законодавства України і Національної асоціації адвокатів України, з метою офіційного тлумачення відповідності поведінки адвокатів вимогам законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність та етичним стандартам, а також регламентації дисциплінарного провадження стосовно адвокатів.

33. Пунктом 10 Положення № 120 передбачено, що до заяв (скарг) щодо поведінки адвоката (далі узагальнено заяви (скарги)) слід відносити скарги громадян, окремі ухвали судів, постанови суддів, постанови, подання слідчих органів, ради адвокатів регіону або її членів, голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або її членів, заяви адвокатів, адвокатських об`єднань, адвокатських бюро, об`єднань адвокатів, підприємств, установ, організацій, громадян та інших осіб на дії адвокатів.

34. Перелік вимог які висуваються до заяви (скарги), щоб бути прийнятними регламентовані у п. 14 Положення № 120.

35. Отже, заява (скарга), а також інші документи прирівняні до скарг, можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, які мають містити відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката. Таку заяву (скаргу) може подати кожен кому відомі факти такої поведінки.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для ініціювання відносно ОСОБА_1 дисциплінарного провадження слугували рішення Ради адвокатів України № 118 від 08 квітня 2017 року «Про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 31 березня 2017 року № 92 щодо призначення проведення зборів адвокатів міста Києва та Конференції адвокатів міста Києва для обрання делегатів на звітно - виборний з`їзд адвокатів України», та рішення Ради адвокатів України № 119 від 08 квітня 2017 «Про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 20 березня 2017 року № 77 щодо внесення інформації до Єдиного реєстру адвокатів України».

37. В зазначених рішеннях Ради адвокатів України вказувалось про відсутність у ОСОБА_1 , яка була відкликана з посади Голови Ради адвокатів м. Києва, відповідно до рішення Конференції адвокатів м. Києва від 08 жовтня 2016 року, повноважень та їх свідоме привласнення щодо звернення, підписання та скріплення печаткою, а також грубе втручання у функціонування Ради адвокатів м. Києва. Ініціювалося питання дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_1 шляхом направлення до Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури України для скерування матеріалів до відповідної комісії для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

38. Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами.

39. Згідно п. 8 8 розділу V Положення про Раду адвокатів України, затвердженим установчим з`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року, рішення Ради адвокатів України, прийняті в межах її повноважень, обов`язкові до виконання адвокатами, адвокатськими об`єднаннями, бюро, регіональними органами адвокатського самоврядування, а також у межах реалізації публічних функцій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх територіальними органами, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

40. Апеляційний суд, дослідивши рішення Ради адвокатів України встановив, що вони містять інформацію про обставини наявності ознак дисциплінарного проступку позивача, як адвоката та які підлягали перевірці.

41. Зокрема, згадані рішення були чинними і підлягали обов`язковому виконанню, відтак залишити їх без реагування чи повернути з мотивів їх невідповідності вимогам до заяви (скарги) на дії адвоката було б недопустимо. Оскільки Рада адвокатів України є колегіальним органом, формою роботи якого є засідання, які скликаються для прийняття відповідних рішень, що є обов`язковими, відтак апеляційний суд дійшов вірного висновку, що вони можуть бути підставою для ініціювання дисциплінарної відповідальності позивача.

42. З огляду на встановлені судами обставини справи, правовий аналіз норм, що регулюють спірне питання, Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду та зазначає, що вжите у Законі значення заяви (скарги), яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності адвоката, слід розуміти більш широко та не обмежувати її лише за формою та назвою виключно як заяви (скарги). Підставою для ініціювання дисциплінарного провадження щодо адвоката у цьому випадку можуть бути й інші документи (подання, постанови, ухвали, інші рішення, тощо) певних осіб, які за своїм змістом та суттю і є заявами (скаргами) щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність.

43. Відтак, Суд зазначає, що Рада адвокатів України в межах спірних правовідносин установивши, що в діях ОСОБА_1 наявні відомості ознак дисциплінарного проступку, не була позбавлена права на звернення до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ініціювавши питання щодо відповідальності. Рішення Ради адвокатів України № 118 та 119 від 08 квітня 2017 року, як належна форма реалізації своїх повноважень утримують в собі перелік вимог, передбачених пунктом 14 Положення № 120.

44. Отже, доводи скаржника щодо порушення вимог ст. 36 Закону Суд відхиляє, оскільки суб`єкт звернення та форма такого звернення про ініціювання дисциплінарного провадження відповідають вимога законодавства.

45. Щодо доводів здійснення дисциплінарного провадження не за адресою робочого місця адвоката, зазначеного в Єдиному реєстрі адвокатів України, Суд зазначає таке.

46. Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 50 Закону № 5076-VI, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать: 1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; 3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; 5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України. У передбачених цим Законом випадках повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури здійснює її кваліфікаційна або дисциплінарна палата. Засідання кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів її палат. Засідання палати вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її членів.

47. Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

48. Наведеній нормі Закону, кореспондує пункт 8 Положення № 120.

49. Отже, за загальним правилом дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється за адресою його робочого місця.

50. В той же час існують виключення із загальних правил територіальної підвідомчості розгляду скарг за адресою його робочого місця. Такі випадки існують внаслідок об`єктивної неможливості здійснення розгляду відповідними кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури.

51. Правові засади діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, мета, завдання та порядок її діяльності визначаються Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішеннями з`їзду адвокатів України, Статутом Національної асоціації адвокатів України, Правилами адвокатської етики, рішеннями Ради адвокатів України, Положенням про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури (далі - ВКДКА або Комісія), Регламентом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та іншими правовими актами України, що регулюють адвокатську діяльність.

52. Так, підпунктом 2.3.18 пункту 2.3 розділу ІІ Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 4-5 липня 2014 року № 78 (в редакції чинній на час ініціювання питання про дисциплінарне провадження) встановлено, що голова ВКДКА скеровує до КДКА скарги, що надійшли стосовно осіб, визначених статтею 63 Правил адвокатської етики, а також у разі, якщо регіональна КДКА не сформована, із урахуванням територіальної наближеності та навантаження КДКА тощо.

53. Частиною 2 статті 63 Правил адвокатської етики, затверджених установчим З`їздом адвокатів України від 17 листопада 2012 року було встановлено, що у разі звернення із скаргами щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики адвокатів, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, чи якщо скаржниками стосовно порушення цих Правил виступають адвокати, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, з метою забезпечення неупередженості та об`єктивності при розгляді зазначених скарг Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури забезпечує перерозподіл та направлення таких заяв (скарг) для розгляду до КДКА іншого регіону, ніж регіон, в якому зазначений адвокат входить до органів адвокатського самоврядування.

54. В подальшому, на час порушення та вирішення КДКА Вінницької області дисциплінарної справи відносно позивача, наведений підпункту 2.3.18 Регламенту зазнав змін та встановлював, що голова ВКДКА скеровує для розгляду до КДКА скарги, що надійшли стосовно осіб, визначених статтею 66 Правил адвокатської етики, а також у разі, якщо регіональна КДКА не сформована, або у разі відсутності за будь-яких причин кворуму на засіданнях КДКА (палати) регіону.

55. Згідно пункту 22, 23 Положення № 120, у разі звернення із заявами (скаргами) щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності адвокатів, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, або якщо скаржниками виступають адвокати, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, заява (скарга), яка відповідає зазначеним вимогам та може мати наслідком дисциплінарну відповідальність адвоката, не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури в особі її Голови, з метою забезпечення неупередженості та об`єктивності при розгляді заяв (скарг), з урахуванням наближеності територіального розміщення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, не пізніше трьох днів з дня надходження заяви (скарги) приймає рішення про перерозподіл та направлення таких заяв (скарг) для розгляду до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури іншого регіону, ніж регіон, в якому зазначений адвокат входить до складу органів адвокатського самоврядування. Отримавши від Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури таку заяву (скаргу), Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону перевіряє її на відповідність вимогам законодавства і цього Положення та приймає рішення про її подальший розгляд, відповідно до вимог цього Положення.

56. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій та встановлено матеріалами справи, а також згідно пояснень сторін наданих під час касаційного розгляду слідує, що листом за вих. № 8321 від 20 квітня 2017 року, головою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця позивача (КДКА м. Києва) Орловим І. Ф. повідомлялась Вища кваліфікаційно - дисциплінарна комісія адвокатури про те, що дисциплінарна палата КДКА м. Києва на той час не була сформована, а тому просили при скеруванні скарг, які надходять до ВКДКА і належать до компетенції КДКА м. Києва враховувати п. 2.3 18 Регламенту ВКДКА.

57. Також, листом за вих. № 2/172-18 від 12 лютого 2018 року, головою КДКА м. Києва за адресою робочого місця позивача ОСОБА_5 також було повідомлено, що ДП КДКА м. Києва немає можливості прийняти рішення про зупинення/припинення права на заняття адвокатською діяльністю у зв`язку із відсутністю необхідного кворуму.

58. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що неможливість дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії з певних причин здійснити дисциплінарне провадження стосовно адвоката за адресою реєстрації робочого місця, не може бути підставою та засобом уникнення таким адвокатом відповідальності за вчинене ним порушення, а так само не спростовує можливості здійснити належну перевірку відомостей про дисциплінарний проступок адвоката та вчинення інших передбачених Законом дій іншим органом.

59. Окрім цього, при наданні правової оцінки доводам скаржника та висновку суду першої інстанції щодо необхідності здійснення та вирішення дисциплінарного провадження виключно за правилами ч. 3 ст. 33 Закону, Суд враховує те, що позивач як на час ініціювання питання щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності, так і станом на час прийняття рішення КДКА Вінницької області про притягнення до такої відповідальності, ОСОБА_1 продовжує вважати себе головою Ради адвокати м. Києва, а не обраного 08 жовтня 2016 року конференцією адвокатів м. Києва ОСОБА_6 .

60. Суд також враховую фактичне існування двох кваліфікаційно - дисциплінарних комісій адвокатів м. Києва, на чому наголошували сторони, які існують за різними адресами реєстрації, його визначеним складом, при чому одну з яких, а саме КДКА м. Києва (код ЄДРПОУ 40895265) утворену 13 жовтня 2016 року ОСОБА_1 не визнається, як така, що має легітимний статус, а визнається попередня створена.

61. Під час касаційного розгляду справи, ОСОБА_1 наполягала на необхідності розгляду дисциплінарного провадження за правилами встановлених ч. 3 ст. 33 Закону, в той же час не могла чітко визначитися, яка саме з цих комісій повинна була здійснювати розгляд її справи.

62. Складність цієї справи полягає у внутрішньому конфлікті органів адвокатури м. Києва. За встановлених у межах цієї справи обставин, які мають свою індивідуальну особливість з огляду на нетипову ситуацію яка склалася у внутрішній діяльності органів адвокатського самоврядування м. Києва, в тому числі наявність двох самостійних структур Кваліфікаційно - дисциплінарних комісій адвокатури м. Києва, приводить Суд до висновку, що спрямування Головою ВКДКА Дроздовим О. М. рішень Ради адвокатів України від 08 квітня 2017 року № 118 та 119 до КДКА Вінницької області, з огляду на відсутність на той час належним чином сформованої КДКА м. Києва, його кворуму, для вирішення кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури іншого регіону дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 було запорукою забезпечення неупередженості та об`єктивності при такому розгляді.

63. Враховуючи, що ч. 3 ст. 33 Закону встановлює загальні правила територіальної підвідомчості розгляду скарг, а наведені положення п. 2.3.18 пункту 2.3 розділу ІІ Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, пункти 22, 23 Положення № 120 є нормами, які конкретизують та допускають за умов об`єктивної неможливості, процедурно здійснити розгляд відповідними кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури дисциплінарних справи не за робочою адресою реєстрації адвоката, тому за таких конкретних обставин, Суд вважає, що суд апеляційної інстанції не припустився порушень вимог законодавства, що регулює наведені питання.

64. Досліджуючи правову природу діяльності відповідача, Суд зазначає, що відповідно до завдань, які визначенні в статті 50 Закону № 5076-VI з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (рішення «Срамек проти Австрії» Sramek v. Austria п. 36) КДКА Вінницької області має всі ознаки «суду» у розумінні ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року. Під час виконання своїх функцій є належним судом, встановленим законом, саме як квазісудовий орган в системі Національної асоціації адвокатів України.

65. У своїй процесуальній діяльності КДКА зобов`язана керуватися рішеннями Ради адвокатів України, актами НААУ. Рішення Ради адвокатів України в силу ч. 1 ст. 57 Закону № 5076-VI є обов`язковими до виконання. Компетенція Ради адвокатів України дає право у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом деталізувати у своїх рішеннях певні процедурні моменти діяльності КДКА та ВКДКА, зокрема, при наявності певних умов, які не відображенні в статті 33 Закону 5076-VI перенаправлення скарги на дії адвоката до іншої КДКА для подальшого розгляду та прийняття рішення, що не порушує при цьому положення вказаної статті, а навпаки регулює дотримання принципу правової визначеності. Такий висновок узгоджується із викладеним висновком у постанові КАС ВС від 27 травня 2020 року у справі № 826/5376/17. Вказане дає підстави для висновку, що органи адвокатського самоврядування зобов`язані входити до системи Національної асоціації адвокатів України, керуватися Статутом НААУ, їх актами, а тому не можуть бути засновані певними громадянами.

66. Отже, Суд відхиляє доводи скаржника, що дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 не могло здійснюватися іншою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією, ніж виключно за адресою робочого місця адвоката, оскільки порушень процедури щодо визначення КДКА, а також порушень передачі (направлення) відповідних матеріалів, судом не встановлено.

67. Так само, не заслуговують на увагу доводи скаржника та висновки суду першої інстанції щодо не дотримання відповідачем принципу безсторонності, яке полягало в тому, що КДКА Вінницької області 17 серпня 2017 року приймала рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення адвокатської діяльності на строк шість місяців з 17 серпня 2017 року до 17 лютого 2018 року.

68. Колегія суддів погоджує висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що прийняття відповідачем 17 серпня 2017 року рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, не є обумовленою підставою вважати недопустимим для відповідача в подальшому розглядати інші питання притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Жодним законодавчим актом таких обмежень не встановлює. Заявлений позивачем з цього приводу відвід складу дисциплінарної палати задоволений не був обґрунтований, а наведені обставини не свідчать про неповноважність складу КДКА Вінницької області при прийнятті спірного рішення.

69. Щодо порушення строку прийняття спірного рішення, колегія суддів зазначає таке.

70. Статтею 37 Закону встановлені етапи дисциплінарного провадження, які складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

71. Суд наголошує на тому, що положеннями статті 38 та 39 Закону, якими врегульовані питання щодо проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, порушення дисциплінарної справи не визначені строки здійснення такої перевірки та порушення справи.

72. Тридцятиденний строк здійснення перевірки, вирішення питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката встановлений пунктами 30 та 31 Положення № 120, при цьому встановлена можливість перевищення зазначеного строку у виняткових випадках. Тобто, судом апеляційної інстанції зроблено вірний висновок, що наведений строк не є безумовним та присічним, а його перевищення допускається.

73. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 12 червня 2017 року відбулося ініціювання питання щодо дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_1 , по день порушення дисциплінарної справи щодо позивача, членом дисциплінарної палати КДКА Вінницької області ОСОБА_4 на виконання вимог статті 38 Закону здійснювалися дії щодо перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката (направлялися матеріали справи, надавалися пропозиції (щодо надання пояснень) та отримувалися пояснення, вирішувались процедурні питання, тощо).

74. За встановлених обставин, для цілей застосування пункту 30 Положення № 120 (у редакції чинній на час спірних правовідносин), суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх винятковість. Обставини перевищення визначеного пунктом 30 Положення строку, за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що це вплинуло на сам процес встановлення обставин відповідачем та його результат, не може слугувати достатнім свідченням того, що спірне рішення неправомірне. Перевищення такого процедурного строку не вплинуло на остаточний результат прийнятого рішення. Крім цього, судом обґрунтовано зауважено, що дії чи бездіяльність ОСОБА_4 щодо перевірки відомостей про дисциплінарний проступок позивача, не є предметом розгляду цієї справи.

75. Суд наголошує, що положення частини першої статті 40 Закону визначають, що дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти днів з дня її порушення. 76. 24 січня 2018 року дисциплінарна палата КДКА Вінницької області за результатами розгляду відповідних матеріалів прийняла рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно позивача, розгляд справи призначено на 06 лютого 2018 року. 13 лютого 2018 року прийняте спірне рішення про притягнення адвоката ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю. Наведені фактичні обставини не були спірними.

77. Судом апеляційної інстанції, з огляду на встановлені обставини, зроблено вірний висновок про те, що від часу порушення дисциплінарної справи до прийняття рішення за наслідками її розгляду, строк встановлений Законом не сплинув. Отже, Суд доходить висновку, що розгляд та ухвалення рішення відбулося в межах строку встановленого ч. 1 ст. 40 Закону.

78. Крім цього, Суд з огляду на положення ч. 2 ст. 35 Закону № 5076-УІ, п. 13 Порядку № 120, зазначає, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулося протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

79. Щодо суті порушень, за вчинення яких ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів зазначає таке.

80. Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

81. Згідно ч. 1 ст. 20 Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.

82. Відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст. 21 Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний, зокрема, дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

83. Статтею 57 Закону встановлено, що рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами. Рішення конференцій та рад адвокатів регіонів є обов`язковими до виконання адвокатами, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

84. Правила адвокатської етики затверджує з`їзд адвокатів України, який є вищим органом адвокатського самоврядування України (ч. 1, п. 3 ч. 7 ст. 54 Закону).

85. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних професійних обов`язків адвоката.

86. Відповідно до статті 1 Правил адвокатської етики, затверджених установчим З`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року (далі - Правила) норми цих Правил не відміняють і не замінюють положень чинного законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, а доповнюють і конкретизують його.

87. Положеннями статті 2 Правил встановлено, що дія цих Правил поширюється на всі види адвокатської діяльності та в частині, визначеній Правилами, - на іншу діяльність (дії) адвоката, яка може вступити в суперечність з його професійними обов`язками або підірвати престиж адвокатської професії. Дія цих Правил поширюється на всіх адвокатів України, а також на адвокатів іноземних держав, які здійснюють адвокатську діяльність в Україні, незалежно від обраних ними форм здійснення адвокатської діяльності (індивідуально, у формі адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання); Дія цих Правил поширюється також на членів органів адвокатського самоврядування, помічників та стажистів адвокатів, працівників адвокатських бюро та об`єднань у частині, яка застосовна до їх діяльності.

88. Статтею 12 Правил встановлено, що всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві; Цього принципу потрібно дотримуватись у всіх сферах діяльності адвоката: професійній, громадській, публіцистичній та інших. Адвокат зобов`язаний виконувати законні рішення органів адвокатського самоврядування, прийняті в межах їх компетенції, що не виключає можливості критики останніх та їх оскарження у встановленому законом порядку. Критика діяльності, рішень, порядку формування, членів органів адвокатського самоврядування тощо не може бути спрямована на приниження авторитету адвокатури, адвокатської професії та статусу адвоката, бути вираженою у принизливій чи такій, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи формі, а також містити завідомо неправдиву інформацію або заклики до невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження права особи на захист, професійних прав адвокатів, незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності.

89. Згідно ст. 61 Правил, органи адвокатського самоврядування діють з метою забезпечення дійсної незалежності адвокатів у здійсненні їх професійної діяльності; Органи адвокатського самоврядування сприяють та контролюють дотримання Правил адвокатської етики всіма адвокатами України та адвокатами іноземних держав, які у відповідності до законодавства України здійснюють в Україні адвокатську діяльність; Органи адвокатського самоврядування та їх члени самі мають в своїй діяльності неухильно керуватись загальними принципами адвокатської етики, не допускати дій чи бездіяльності, що їх порушують, виявляти повагу як до професійних прав адвокатів, так і до права кожного адвоката на участь в адвокатському самоврядуванні.

90. За приписами абзаців першого та третього статті 62 Правил, адвокат зобов`язаний дотримуватись загальнообов`язкових рішень органів адвокатського самоврядування, прийнятих в межах їх компетенції в спосіб, передбачений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Адвокати, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, зобов`язані неухильно виконувати свої повноваження згідно законодавства, приймати участь в роботі органів адвокатського самоврядування, до яких їх обрано, дотримуватись вимог закону та актів НААУ, не допускати дій чи бездіяльності, що завдають шкоди адвокатурі в цілому, або блокують роботу окремих органів адвокатського самоврядування.

91. Відповідно до статті 63 Правил, за порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також актами Національної асоціації адвокатів України.

92. Згідно з ч. 1, п. 3, 6 ч. 2 ст. 34 Закону підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком адвоката є порушення правил адвокатської етики, невиконання рішень органів адвокатського самоврядування.

93. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 35 Закону за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року.

94. Згідно п. 1, 3 ч. 2 ст. 31 Закону накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі: повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку; систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.

95. При цьому, Верховний суд виходить також із того, що пункт третій частини другої статті 31 Закону № 5076-VI містить норму, яка відсилає до Правил адвокатської етики, приписи статті 12 та статті 62 яких встановлюють обов`язок адвоката виконувати рішення органів адвокатського самоврядування.

96. Отже, невиконання адвокатом рішень органів адвокатського самоврядування, блокування роботи окремих органів адвокатського самоврядування є дисциплінарним проступком та свідчить про порушення правил адвокатської етики. У разі якщо порушення вчиняється повторно (протягом року), є систематичним, або грубим, то до такого адвоката може бути застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року.

97. Як вбачається з матеріалів справи, спірним рішенням ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі п.п. 3, 6 ч. 2 ст. 34, ст. 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (за порушення правил адвокатської етики, невиконання рішень органів адвокатського самоврядування), ч. 1, 2 ст. 62 Правил адвокатської етики, затверджених установчим З`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.

98. В основу порушень допущених ОСОБА_1 покладено те, що після висловленої конференцією адвокатів м. Києва 08 жовтня 2016 року недовіри та дострокового відкликання з посади голови Ради адвокатів м. Києва, вона продовжувала позиціонувати себе головою Ради адвокатів м. Києва та вчиняла дії, використовуючи відповідні печатки та бланки, які відносяться до повноважень іншого обраного голови Ради адвокатів м. Києва, чим фактично чинила перешкоди у роботі органів адвокатського самоврядування м. Києва, безпідставно втручаючись та дестабілізуючи їх функціонування. Такі дії призвели до створення внутрішнього конфлікту в органах адвокатського самоврядування м. Києва, що не мало позитивного впливу на діяльність та не підвищувало авторитету органів адвокатури.

99. Зокрема, позивачем як головою Ради адвокатів міста Києва направлялися до Ради адвокатів України звернення про призначення зборів та конференції адвокатів міста Києва 31 березня 2017 року та про необхідність внесення інформації до Єдиного реєстру адвокатів.

100. Згідно вказаних листів-звернень, Рада адвокатів міста Києва 16 березня 2017 року під головуванням ОСОБА_1 змінила дату та час проведення зборів та звітно-виборної конференції адвокатів міста Києва, які раніше вже були визначені Радою адвокатів міста Києва під головуванням ОСОБА_6 . Також позивач як голова Ради адвокатів міста Києва та адміністратор першого рівня ЄРАУ просила внести інформацію про адвокатів міста Києва до Єдиного реєстру адвокатів України.

101. При цьому, ні Національна асоціація адвокатів України, ні Рада адвокатів України, не визнавала належними дії та повноваження ОСОБА_1 . Єдиним легітимним та повноваженим головою Ради адвокатів м. Києва цими органами визнавався ОСОБА_6 та КДКА м. Києва, що було утворене та внесено до Єдиного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадян (ЄДРПОУ 40895265) від 13 жовтня 2016 року.

102. Відтак, спірне рішення від 13 лютого 2018 року містить висновок, що у діях ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку внаслідок грубого та систематичного невиконання рішень органів адвокатського самоврядування, блокування роботи окремих органів адвокатського самоврядування.

103. При цьому, ОСОБА_1 рішеннями дисциплінарної палали КДКА Вінницької області від 17 серпня 2017 року та дисциплінарної палати КДКА Рівненської області від 26 січня 2018 року вже притягалася до дисциплінарної відповідальності, а тому при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач обґрунтовано врахував повторність вчинення позивачем дисциплінарного проступку протягом року.

104. Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що позивач як адвокат несе відповідальність не лише за свою професійну діяльність з надання правової допомоги, а й за свою діяльність у адвокатському самоврядуванні, у тому числі за невиконання ним рішень відповідних органів з питань адвокатського самоврядування. Мірою такої відповідальності адвоката є дисциплінарні стягнення, які чітко визначені Законом та одним із яких є зупинення права на заняття адвокатською діяльністю. Норми чинного законодавства не виокремлюють окремий вид та санкцію відповідальності за порушення, вчинені у сфері адвокатського самоврядування.

105. Колегія суддів зазначає, що аналіз законодавства, що регулює правовідносини у сфері адвокатської діяльності вказує на те, що адвокатська діяльність не обмежується виключно наданням адвокатом певних видів юридичних послуг (допомоги) та виконання обов`язків пов`язаних із наданням таких послуг невизначеному колу осіб, а передбачає здійснення адвокатом інших видів та форм діяльності у сфері адвокатури та дотримання покладених на нього обов`язків, в тому числі і під час перебування та участі адвокатом у органах адвокатського самоврядування. Участь адвоката у вирішенні питань щодо організації та діяльності адвокатури в цілому є внутрішніми відносинами, повинно бути направлене на підтримання престижу адвокатської професії, така діяльність є невід`ємною частиною статусу адвоката. Участь у органах адвокатського самоврядування не скасовує обов`язку для такого адвоката дотримуватися встановлених правил та обов`язкових до виконання рішень суб`єктів відповідних органів адвокатського самоврядування, що є гарантією дотримання єдинства та належного функціонування такого органу.

106. Суб`єктом відповідальності як за порушення, вчинені під час здійснення адвокатської діяльності так і при участі у адвокатському самоврядування є адвокат. Тому, невиконання адвокатом рішень відповідних органів адвокатського самоврядування, не може звільняти його від встановленої Законом дисциплінарної відповідальності.

107. Також, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо помилковості мотивів суду першої інстанції в частині передчасності висновків щодо вчинення позивачем проступку так як рішення, за невиконання яких позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскаржуються у суді. Апеляційний суд вірно наголосив, що позивач не позбавлений у встановленому законом порядку оскаржити рішення органів адвокатського самоврядування, якщо вважає, що такі порушують його права. Проте позивач, хоч і не погоджуючись із такими рішеннями, не вправі їх невиконувати, оскільки вони є чинними, діючими та обов`язковими для виконання, а відповідач не вправі їх не враховувати під час розгляду дисциплінарної справи.

108. Встановлені недоліки у роботі НААУ та наданих рекомендацій з відповідних питань Міжнародною комісією юристів під час здійсненого моніторингу за 2013-2014 роках, на які посилається у скарзі позивач не є частиною національного законодавства.

109. Суд вважає безпідставними посилання скаржника, як на обґрунтування доводів касаційної скарги, на висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17 січня 2019 року у справі № 11-1010/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 826/16500/17, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 23 грудня 2019 року № 826/17484/16, від 05 березня 2020 року у справі № 815/2818/18, від 10 квітня 2019 року № 826/16495/17, від 15 травня 2019 року № 826/8584/18, від 09 серпня 2019 року у справі № 1540/4358/18, від 21 лютого 2020 року у справі 440/1871/19, від 26 червня 2019 року № 826/6429/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 1740/2484/18 та інш.

110. Суд наголошує, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Скаржник робить лише вказівки на прийняті пізніше судові рішення з цитуванням окремих витягів з їх тексту без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин. Подібність правовідносин між цією справою та наведеними скаржником щодо застосування норм права відсутня та не аргументована.

111. Суд не приймає до уваги посилання скаржника на судові рішення від 24 лютого 2020 року у справі № 826/2526/18, від 14 липня 2020 року у справі № 320/6481/19, оскільки такі рішення ухвалені Шостим апеляційним адміністративним судом, що не відповідає умовам, визначеним ч. 5 ст. 242 КАС України.

112. Окремо колегія суддів звертає увагу, що касаційна скарга містить в собі незгоду із правозастосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, які на думку скаржника є підставою для спрямування справи на новий апеляційний розгляд. Зокрема, такою підставою, на думку скаржника, є встановлення апеляційним судом обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

113. Перелік підстав для скасування судових рішень з направленням справи для на новий розгляд визначений статтею 353 КАС України.

114. Відповідно до статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

115. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

116. Здійснюючи ретельний підхід до розгляду справи та правовий аналіз наведених в обґрунтування своїх доводів та заперечень сторін, Суд доходить висновку про відсутність обумовлених підстав та вимог для задоволення касаційної скарги щодо направлення цієї справи на новий апеляційний розгляд, оскільки скаржник не навів належного обґрунтування щодо доказів які були взяті до уваги та одержані судом апеляційної інстанції з порушенням, встановленого законом порядку.

117. В обґрунтування скарги, позивач не наводить належних та беззаперечних доводів щодо того, що суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції при встановленні певних обставин справи, врахував докази, які мають такі «дефекти», що не надають можливості вважати такі докази в межах справи допустимими.

118. Навпаки, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином досліджених матеріалів справи, з огляду на протокол засідання дисциплінарної палати КДКА Вінницької області від 13 лютого 2018 року встановив, що ОСОБА_4 , як член Комісії не приймав участь у голосуванні під час ухвалення спірного рішення відповідача, чим спростував висновки суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 41 Закону.

119. Суд апеляційної інстанції здійснюючи апеляційний перегляд фактично встановив такі ж самі обставини, але ж застосував при цьому інший підхід до вирішення спірних правовідносин та надав протилежну правову оцінку, відмінну від висновків суду першої інстанції.

120. Доводи скаржника по своїй сутті зводяться не до неналежного встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи на підставі недопустимих доказів, а на правовій переоцінці вже встановлених обставин, що не є передбаченими ст. 353 та ст. 352 КАС України підставами для спрямування справи на новий розгляд або залишення в силі рішення суду першої інстанції.

121. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, та їм була надана належна правова оцінка, жодних аргументів, які б доводили порушення апеляційним судом норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

122. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

123. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Ruiz Torija v.Spain серія A. 303-A; п. 29).

124. Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

125. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

126. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

127. З огляду на викладене, висновки апеляційного суду є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні. Спірне рішення відповідача прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, що регулюють спірні правовідносини у сфері адвокатури.

128. Щодо клопотання представника Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області про закриття касаційного провадження, Суд приходить до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на безпідставність. Представник відповідача не наводить жодного правового обґрунтування та процесуальних норм, які б за встановлених обставин надавали можливість задовольнити клопотання та закрити касаційне провадження.

129. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання представника Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області про закриття касаційного провадження - відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/3443/18 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлений 13 жовтня 2020 року. Суддя-доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін О. О. Шишов