Постанова КАС ВС № 802/2019/16-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 року м. Київ справа № 802/2019/16-а адміністративне провадження № К/9901/15693/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Яковенка М. М., суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О., розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 802/2019/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Вільчинський О. В., Дончик В. В., Мультян М. Б.) від 11 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Боровицький О. А., Матохнюк Д. Б., Сапальова Т. В.) від 15 серпня 2017 року, УСТАНОВИВ: І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 802/3745/15-а, відповідно до ч. 9 ст. 267 КАС України, в якій просив: - визнати протиправною бездіяльність Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконанню постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі № 802/3745/15-а і зобов`язати відповідачів виконати рішення ЄСПЛ.

2. Вимоги зазначеної заяви мотивовано тим, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі № 802/3745/15-а за позовом ОСОБА_1 визнано бездіяльність Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Урядового уповноваженого у справах Європейського суду при виконанні рішення Європейського Суду з прав людини від 17 липня 2014 року та зобов`язано відповідачів вчинити певні дії по виконанню рішення ЄСПЛ. Зазначив, що постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 28 квітня 2016 року відмовлено у відкритті виконавчих проваджень щодо виконання виконавчих листів № 802/3745/15-а, виданих 12 квітня 2016 року Вінницьким апеляційним судом. Після скасування зазначених постанов у судовому порядку, відповідачі не здійснюють жодних дій з виконання судового рішення у справі № 802/3745/15-а, зокрема, ними не витребувано від АТ «Укрресурси» відомостей по визначеній сумі повного розрахунку, що вже затверджена ухвалою Господарського суду м. Києва від 28 липня 2016 року.

3. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України в адміністративній справі № 802/3745/15-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

4. Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, 23 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення про «визнання протиправною бездіяльність Департаменту ДВС по відсутності заходів спрямованих на здійснення контролю, а Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини - щодо координування виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, в частині виконання рішення Замостянського райсуду від 01 березня 2004 року, яка і на теперішній час залишається невиконаною; зобов`язання Департамент ДВС вжити необхідні заходи спрямовані на здійснення контролю і виконання, а Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ щодо координування виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, в частині яка на теперішній час залишається невиконаною; зобов`язання відповідачів надати суду протягом тридцяти днів, з дня прийняття рішення, звіт про його виконання».

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 6. 28 вересня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася. 8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

9. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 10. 05 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі № 802/2019/16-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Шарапа В. М., Данилевич Н. А.).

11. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 699/0/78-20 від 29 квітня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

13. Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження. IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 липня 2014 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України», яким зобов`язано державу Україну упродовж трьох місяців виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та виплатити по 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.

15. Згідно з Додатком до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_1 підлягають виконанню: - рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року; - рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2006 року; - рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 жовтня 2006 року; - рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2007 року; - рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 листопада 2006 року.

16. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Медведєва О. В. від 13 серпня 2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яворовенко та інші проти України» та зобов`язано боржника добровільно виконати таке рішення у строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

17. На час прийняття Вінницьким окружним адміністративним судом постанови від 27 січня 2017 року у справі № 802/3745/15-а залишалось невиконаним лише рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року у справі № 2-200/2004 в частині проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку.

18. При цьому постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі № 802/82/16-а, яка набрала законної сили, встановлено, що сума заборгованості, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 згідно з рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року та на виконання Рішення ЄСПЛ, є визначеною і становить 1900147,03 грн. Разом із тим, беручи до уваги факт виплати ОСОБА_1 коштів на загальну суму 711209,73 грн., які входять в суму повного розрахунку при звільненні з ДАК «Укрресурси» станом на жовтень 2015 року, тобто в суму 1900147,03 грн., останньому необхідно виплатити заборгованість в сумі 1188937,30 грн.

19. За наслідками набрання постановою суду від 18 квітня 2016 року у справі № 802/82/16-а законної сили 24 червня 2016 року службовою запискою № 5023/12.0.1/48-16 Урядовий уповноважений у черговий раз звернувся до Департаменту ДВС з проханням терміново вжити заходів щодо виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року у рамках рішення «Яворовенко та інші проти України». 20. 08 липня 2016 року державним виконавцем Департаменту ДВС на адресу Державної казначейської служби України надіслана вимога № 65/23 щодо виконання рішень національного суду, копія якої направлялась до відома як Урядовому уповноваженому так і ОСОБА_1 21. 01 серпня 2016 року державним виконавцем Департаменту ДВС на адресу Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України направлено вимогу № 65/23 щодо проведення дій спрямованих на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» щодо перерахування на користь ОСОБА_1 1188937,30 грн. заборгованості, визначеної постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі № 802/82/16-а, про що також було проінформовано Урядового уповноваженого.

22. Платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 2994 від 03 серпня 2016 року ОСОБА_1 сплачена заборгованість на загальну суму 1188937,30 грн., а іншим платіжним дорученням № 3225 від 22 серпня 2016 року - пеня у розмірі 20,37 грн. за несвоєчасне виконання рішення Суду.

23. Наведені обставини слугували підставою для прийняття 29 серпня 2016 року Вінницьким окружним адміністративним судом звіту про повне виконання постанови суду від 18 квітня 2016 року № 802/82/16-а. Як наслідок - державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС 13 вересня 2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» у зв`язку з фактичним повним його виконання, правомірність якої також була підтверджена у судовому порядку.

24. Не погоджуючись із вказаною постановою державного виконавця від 13 вересня 2016 року, ОСОБА_1 оскаржив її до Вінницького окружного адміністративного суду, заявивши одночасно і вимогу щодо зобов`язання Департамент ДВС Мін`юсту України перерахувати кошти в сумі 1441074,23 грн., як складову повного розрахунку, що не виплачена станом на 01 вересня 2016 року, встановлену рішеннями місцевих судів, що набули законної сили (справа № 802/1462/16-а).

25. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі № 802/1462/16-а, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2016 року у відкритті касаційного провадження по даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з її необґрунтованістю.

26. Крім цього, ухвалою Верховного Суду України від 16 березня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у допуску справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 802/1462/16-а.

27. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року, яка набрала законної сили, відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленим обставинами постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі № 802/1462/16-а.

28. ОСОБА_1 , вважаючи, що закінчення виконавчого провадження не перешкоджає продовженню вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, спрямованих на повне виконання рішення Європейського суду з прав людини, звернувся до суду із заявою про судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 802/3745/15-а, відповідно до ч. 9 ст. 267 КАС України. IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

29. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про судовий контроль, виходили з того, що рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року є заходом індивідуального характеру, та виконувалось в межах виконавчого провадження ВП № 44360795 та згідно матеріалів справи виконано в повному обсязі. Оскільки рішення ЄСПЛ № 25663/02 від 17 липня 2014 року виконано в повному обсязі, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеної заяви.

30. Суди дійшли висновку, що відповідачами було вчинено усі необхідні дії, що належать до їх компетенції, з метою забезпечення належної координації та контролю за виконанням рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року, наслідком чого стало закінчення відповідного виконавчого провадження ВП № 44360795 у зв`язку із фактичним повним виконанням рішення Суду. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

31. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

32. Зокрема, скаржник зазначив, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі № 802/3745/15-а за позовом ОСОБА_1 визнано бездіяльність Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Урядового уповноваженого у справах Європейського суду при виконанні рішення Європейського Суду з прав людини від 17 липня 2014 року та зобов`язано відповідачів вчинити певні дії по виконанню рішення ЄСПЛ. Проте, на думку скаржника, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, як складова і невід`ємна частина рішення ЄСПЛ, у повному обсязі не виконане, про що свідчать численні рішення національних судів у справах № 802/82/16-а, № 802/683/16-а, № 802/2468/15-а, № 802/727/16-а. Відтак, тільки судовий контроль дасть можливість фактично виконати рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, як складової і невід`ємної частини рішення ЄСПЛ.

33. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями про відмову у задоволенні заяви про судовий контроль за виконанням судового рішення. V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

35. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

36. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

38. Для повного виконання судового рішення, задля забезпечення прав осіб на ефективний судовий захист, в адміністративному судочинстві було запроваджено інститут судового контролю за виконанням судового рішення, який на час виникнення спірних відносин був врегульований положеннями ст. 267 КАС України (тут і надалі в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року).

39. Так, згідно із ч. 9 ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

40. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.

41. Наведене свідчить про те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

42. Крім цього, Верховний Суд зазначає, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

43. Відтак, у разі невиконання судового рішення чи неналежного його виконання, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

44. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 січня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г. І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 50963031, оскільки постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі № 802/3745/15-а (виконавчий лист № 802/3745/15-а, виданий 12 квітня 2016 року Вінницьким апеляційним адміністративним судом, де боржником є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) фактично виконано в повному обсязі згідно з виконавчим документом під час виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини у виконавчому провадженні ВП № 44360795.

45. Зміст заявлених вимог у заяві ОСОБА_1 зводиться до незгоди позивача із діями Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час виконання рішення суду у справі № 802/3745/15-а, яке виконане у повному обсязі.

46. Заява ОСОБА_1 у цій справі фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду у справі № 802/3745/15-а, що набрало законної сили, і у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов`язати відповідачів вчинити тотожні дії.

47. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви про судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 802/3745/15-а, оскільки на час розгляду такої заяви, зазначене рішення суду виконане у повному обсязі. У випадку незгоди позивача із повнотою такого виконання, він не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом щодо оскарження дій виконавчої служби щодо закінчення виконавчого провадження.

48. Оцінюючи решту доводів касаційної скарги, Суд виходить з того, що вони не впливають на правильність оцінки спірних правовідносин, що склалися в межах розгляду цієї справи та не піддають сумнівам правильних висновків судів попередніх інстанцій.

49. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

50. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Ruiz Torija v.Spain серія A. 303-A; п. 29).

51. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1

52. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

53. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

54. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі № 802/2019/16-а залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін О. О. Шишов