Постанова 4874 № 924/1263/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року Справа № 924/1263/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л. розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Антонюка Сергія Олеговича на рішення Господарського суду Хмельницької області, від 20 липня 2020 року в справі № 924/1236/19 (суддя - Заярнюк І.В.) за позовом Хмельницької міської ради до Фізичної особи-підприємця Антонюка Сергія Олеговича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 142 086 грн 28 коп. Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України. ВСТАНОВИВ: Хмельницька міська рада (надалі - Позивач) звернулась в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Антонюка Сергія Олеговича (надалі -Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача 38508 грн 44 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по вул. Кам`янецькій, 79/3 у м. Хмельницькому. В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідач користувався даною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів в період з 1 червня 2014 (з моменту припинення договору оренди землі №681010004000338 від 16 лютого 2012 року) до 1 грудня 2018 року (до моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки) та беручи до уваги ті обставини, що Відповідач фактично використовував земельну ділянку по вул. Кам`янецькій, 79/3 у розмірі 800 кв.м. ще з 2012 року, що підтверджується договором оренди землі №681010004000338 від 16 лютого 2012 року, витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17 жовтня 2019 року, актом обстеження земельної ділянки від 5 січня 2018 року, рішенням Позивача №65 від 14 грудня 2018 року, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31 жовтня 2019 року. З огляду на вказане Позивач вважає за необхідне стягнути з Відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою. У поясненнях щодо розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку по вул. Кам`янецькій, 79/3, яка використовувалася Відповідачем без правовстановлюючих документів зазначено, що розрахунок неодержаного доходу у вигляді орендної плати здійснювався у розмірі мінімальної ставки орендної плати, визначеної згідно Податкового кодексу України - 3% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Позивачем також була подана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просив стягнути з Відповідача 191 827 грн 66 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 1 червня 2014 року до 1 грудня 2018 року (том 1, а.с. 55-56). Також, Позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог, з підстав, зазначених у даній заяві, відповідно до якої Позивач просив стягнути з Відповідача 142086 грн 28 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 1 червня 2014 року до 1 грудня 2018 року (том 1, а.с. 159-161). Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20 липня 2020 року позов задоволено. Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31 жовтня 2019 року №НВ - 0003999302019 земельна ділянка площею 800 кв.м кадастровий номер 6810100000:08:001:0175 є сформованою та зареєстрована як об`єкт цивільних прав з 16 лютого 2012 року. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 93986634 від 8 серпня 2017 року також вбачається, що вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 800 кв.м кадастровий номер 6810100000:08:001:0175. Суд першої інстанції в своєму рішення зазначив, що дане свідчить про те, що як у період з 16 лютого 2012 року по 14 грудня 2018 року, так і на сьогодні два основні критерії, які ідентифікують земельну ділянку: площа і кадастровий номер не змінювалися. Дане на переконання місцевого господарського суду свідчить про використання земельної ділянки протягом спірного періоду без правовстановлюючих документів (з 1 червня 2014 року до 1 грудня 2018 року), що є підставою для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Що ж стосується позовної давності, то місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що правила переривання позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. Таким чином, дослідивши та надавши правову оцінки вказаним Позивачем обставинам, суд прийшов до висновку, що Позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права у межах строку позовної давності, а тому заява Відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності задоволенню не підлягає. Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 17-22), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги. Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач, зокрема виходив з того, що судом не взято до уваги, що вірний розмір земельної ділянки, яка на переконання Позивача становить не 800 кв.м., а 650 кв.м.. Окрім того, апелянт зазначає, що земельна ділянка площею 800 кв.м. по вулиці Кам`янецькій, 79/3 у м. Хмельницькому, кадастровий номер 6810100000:08:001:0175 вже була раніше сформована, а тому вона не підлягала повторному формуванню. Також, Відповідач звертає увагу на невідповідність конфігурації даної земельної ділянки її фактичному використанню Відповідачем. Окрім того, Відповідач звертає увагу на те, що в даному випадку не відбулося переривання позовної давності, оскільки в даному випадку має місце різні предмети позовних вимог, а саме: у справі №686/18698/17 мова йде про стягнення збитків; у справі №924/1263/19 мова йде про стягнення збережених коштів у розмірі орендної плати. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 серпня 2020 року справу №924/1263/19 було прийнято до провадження суду в складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б.. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Позивачу. На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в котрому, Позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказавши при цьому, що на сьогоднішній день єдиною сформованою та зареєстрованою у державному земельному кадастрі земельною ділянкою на якій розташовано об`єкт нерухомості, який належить Відповідачу є лише земельна ділянка площею 800 кв.м. по вулиці Кам`янецькій, 79/3 кадастровий номер 6810100000:08:001:0175. Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України. Суд констатує, що дана справа № 924/1263/19 не підпадає під дані винятки. Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2102 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 210200 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі). З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно, ухвалою суду від 28 серпня 2020 року було повідомлено сторін про те, що розгляд справи №924/1263/19 буде проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 30 жовтня 2020 року включно. Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд прийшов до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Відповідача слід відмовити, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. При цьому, суд виходив з наступного. Рішенням другої сесії Позивача №28 від 16 травня 2002 року Відповідачу було попередньо погоджене місце розташування об`єкта містобудування - автосервісу по вул. Кам`янецькій, 79/3 площею 0,08 га. На підставі листа-замовлення (клопотання) №А\58-16 від 4 червня 2002 року та договору на виконання робіт №130 від 26 червня 2002 року комунальним підприємством проектно-розвідувальних робіт по землевпорядкуванню було виготовлено проект відведення земельної ділянки Відповідачу на земельну ділянку по вул. Кам`янецькій, 79/3 площею 0,08 га. Рішенням шостої сесії Позивача №15 від 25 вересня 2002 року Відповідачу було надано в оренду земельну ділянку по вул. Кам`янецькій, 79/3 площею 0,08 га. під будівництво автосервісу. На виконання даного рішення між Позивачем та Відповідачем 14 листопада 2002 року було укладено договір оренди землі №771 строк дії якого закінчувався 25 вересня 2007 року. 2 квітня 2007 року Відповідач звернувся до Позивача із заявою про продовження договору оренди землі №771 від 14 листопада 2002 року. Комунальним підприємством проектно-розвідувальних робіт по землевпорядкуванню на підставі заяви-замовлення Відповідача від 2 квітня 2007 року виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право оренди землі Відповідача під будівництво автосервісу по вул. Кам`янецькій, 79/3 площею 0,08 га. Рішенням Позивача №25 від 27 грудня 2007 року Відповідачу було надано в короткострокову оренду земельну ділянку по вул. Кам`янецькій, 79/3 площею 0,08 га. строком на 3 роки. 16 липня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 800 м. кв. по вул. Кам`янецька, 79/3 під будівництво автосервісу. Рішенням дев`ятої сесії Позивача №35 від 10 серпня 2011 року Відповідачу було поновлено договір оренди земельної ділянки строком на 3 роки (том 1, а.с. 19). 16 лютого 2012 року між Позивачем та Відповідачем на підставі рішення Хмельницької міської ради №35 від 10 серпня 2011 року було укладено договір на оренду земельної ділянки площею 800 кв.м. під будівництво автосервісу (том 1, а.с. 15-16). Рішенням Позивача №45 від 24 квітня 2013 року «Про припинення права користування земельною ділянкою, договору оренди землі шляхом його розірвання за згодою сторін, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» припинено право користування Відповідачу земельною ділянкою площею 800 кв.м. і надано йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 650 кв.м. (том 1, а.с. 21). На виконання даного рішення 15 травня 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду про розірвання договору оренди землі №681010004000338 від 16 лютого 2012 року (том 1, а.с. 22). Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №93986634 від 8 серпня 2017 року Відповідач з 2011 року є власником автосервісу загальною площею 1036,2 кв.м. по вул. Кам`янецькій 79/3 в м. Хмельницькому на підставі свідоцтва про право власності САС №895464 від 3 серпня 2011 року. Цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови Хмельницька область, м. Хмельницький по вул. Кам`янецькій 79/3 (том 1, а.с. 14). Управлінням земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин на адресу Головного управління ДФС у Хмельницькій області стосовно Відповідача було направлено запит з метою здійснення контролю за використанням земельних ділянок з порушенням земельного законодавства щодо інформації по сплаті орендної плати/земельного податку за земельну ділянку по вул. Кам`янецькій, 79/3 у м. Хмельницькому в період 2014 - 2016 роки. На вищевказаний запит Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області листом від 23 грудня 2016 року було повідомлено, що Відповідач у 2014 році сплатив 1 296 грн 82 коп., у 2015 - 1 619 грн 73 коп., у 2016 - 17 530 грн 50 коп. (том 1, а.с. 25 на звороті). Управлінням земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради було зроблено запит до управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницькій області, у відповідь на який було отримано витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та нараховано розмір орендної плати в період з 1 червня 2014 по 1 грудня 2016 року, який мав би сплатити Відповідач у випадку дотримання вимог чинного законодавства України щодо укладення договору оренди землі (том 1, а.с. 26-27). Управлінням земельних ресурсів та земельної реформи на земельну ділянку площею 800 кв.м. нараховано безпідставно збережені кошти, який відповідає орендній платі за користування земельною ділянкою. При цьому, Позивач у позові зазначив, що розрахунок зазначеної у позові суми здійснено шляхом множення вартості 1-го кв. м. земельної ділянки, зазначеного у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен рік використання з подальшим застосуванням найнижчої орендної ставки 3% та визначенням орендної плати в рік та в місяць з визначенням кількості місяців використання земельної ділянки. Згідно рішення дев`ятнадцятої сесії Позивача №64 від 29 серпня 2012 року "Про впорядкування орендної плати за землю та втрату чинності рішень сесії міської ради" затверджено орендні ставки, а саме відсотки від нормативної грошової оцінки, що враховується для розрахунку річної плати за землю. Даним рішенням затверджено 3 % - найнижчу орендну ставку, яка відповідає ПК України та яка і використовувалась при обрахуванні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по вул. Кам`янецькій, 79/3 у м. Хмельницькому. Окрім того, до позовної заяви Позивачем було додано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17 жовтня 2019 року №18-22-0.33- 2097/116-19, відповідно до якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 800 кв.м. по вул. Кам`янецькій, 79/3 з цільовим призначенням 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої, пов`язаної з отриманням прибутку) за 2018 рік становить 1 625 536 грн (том 1, а.с. 59). Також, Позивачем було долучено до матеріалів справи витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30 січня 2018 року №32-22-0.33- 457/116-18, відповідно до якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 800 кв.м. по вул. Кам`янецькій, 79/3 з цільовим призначенням 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за 2018 рік становить 455 150 грн. Відповідно до листа відділу у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 лютого 2020 року №18-22-0.33-288/116-20 цільове призначення земельної ділянки площею 800 кв.м. по вул. Кам`янецькій, 79/3 з кадастровим номер 6810100000:08:001:0175 було змінено з 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови на 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої, пов`язаної з отриманням прибутку) в Національній кадастровій системі з 5 травня 2018 року на підставі заяви міської ради та рішення міської ради від 11 квітня 2018 року №90 (том 1, а.с. 165). Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів, Позивач у вересні 2017 року звернувсь до Хмельницького міськрайонного суду з позовом до Відповідача про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки по вулиці Кам`янецькій,79/3 у м. Хмельницькому без правовстановлюючих документів (за період з 1 січня 2014 року по 1 грудня 2016 року; том 1, а.с. 39-41). Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року апеляційну скаргу Позивача задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким стягнуто з Відповідача на користь Позивача 38 508 грн 45 коп. майнової шкоди. Вирішено питання щодо судових витрат (том 1, а.с. 44-50). Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року по справі № 686/18698/17-ц, провадження № 61-10480св19, касаційну скаргу задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 січня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року скасовано. Провадження у справі за позовом Позивача до Відповідача про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, закрито. Повідомлено Позивача, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду (том 1, а.с. 51-53). Позивач посилаючись на те, що Відповідач використовує земельну ділянку по вул. Кам`янецькій, 79/3 без правовстановлюючих документів, звернувся з позовом до суду з метою захисту порушеного, на його думку права, з позовом про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 142086 грн 28 коп.. Суд констатує, що конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Так, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. В силу дії статті 1214 Цивільного кодексу України: особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Зважаючи на заперечення Позивача наведені в апеляційній скарзі з приводу того, що Відповідач використовує земельну ділянку площею 650 кв.м., а не 800 кв.м., а також щодо невідповідності конфігурації такої земельної ділянки до фактичного використання, то колегія суддів зауважує наступне. Позивачем розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку по вул. Кам`янецькій, 79/3 з врахуванням всіх змін категорій цільового призначення земельної ділянки в період з 1 червня 2014 року до 31 грудня 2016 року на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №18-28-99.10-8866/0/15-16 від 15 вересня 2016 року, за період з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №18-22-0.33-368/116-20 від 24 лютого 2020 року, в період з 1 січня 2018 року до 1 червня 2018 року на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №32-22-0.33-457/116-18 від 30 січня 2018 року, в період з 6 червня 2018 року до 1 грудня 2018 року на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №18-22-0.33-2097/116-19 від 17 жовтня 2019 року. Відповідач у період з 1 червня 2014 року до 1 грудня 2018 року (період заявлений Позивачем) користувався земельною ділянкою загальною площею 800 кв.м (як зазначено Позивачем у розрахунку ) по вул. Кам`янецькій, 79/3 в м. Хмельницькому, на якій знаходиться автосервіс загальною площею 1036,2 кв.м., що належить Відповідачу, однак, не сплачував за користування вказаною земельною ділянкою орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі. Відтак, Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а Позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року в справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року в справі № 922/1008/15, від 7 грудня 2016 року в справі № 922/1009/15, від 12 квітня 2017 року в справах № 922/207/15, № 922/5468/14. З доказів, долучених до матеріалів справи вбачається наявність усіх трьох ознак кондикційного зобов`язання. По-перше, Відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельної ділянки по вул. Кам`янецькій, 79/3 в м. Хмельницькому (Відповідачем не заперечується факт такого користування лише ставиться під сумнім площа та конфігурація такої земельної ділянки). Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття Відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) Відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Відповідно до поданого Позивачем розрахунку її розмір за період з 1 червня 2014 року до 1 грудня 2018 року складає 142 086 грн 28 коп.. По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою, згідно статті 206 Земельного кодексу України, підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь Позивача, на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання Відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю. По-третє, Відповідач зберіг майно саме за рахунок Позивача, оскільки власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Хмельницького в особі Позивача. Таким чином, збереження (заощадження) Відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у Відповідача за рахунок їх неодержання Позивачем. Окрім того, Відповідач в апеляційній скарзі вказує про факт не завершення Позивачем формування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав саме на час виникнення та існування спірних правовідносин. Колегія суддів констатує, що частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Як встановлено приписами частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди. При цьому, рішенням шостої сесії Позивача №15 від 25 вересня 2002 року Відповідачу було надано в оренду земельну ділянку по вул. Кам`янецькій, 79/3 площею 0,08 га. під будівництво автосервісу. На виконання даного рішення між Позивачем та Відповідачем 14 листопада 2002 року було укладено договір оренди землі №771. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав і передбачає визначення її площі, меж та знесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31 жовтня 2019 року №НВ-0003999302019 земельна ділянка площею 800 кв.м кадастровий номер 6810100000:08:001:0175 є сформованою та зареєстрована як об`єкт цивільних прав з 16 лютого 2012 року, площа земельної ділянки 0,0800 Га (том 1, а.с. 62). Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 93986634 від 8 серпня 2017 року також зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 800 кв.м кадастровий номер 6810100000:08:001:0175. Згідно пункту 2.1 рішення Позивача від 14 грудня 2018 року № 65 Відповідачу було продано земельну ділянку площею 800 кв.м кадастровий номер 6810100000:08:001:0175 (том 1, а.с. 61). Дані офіційні записи на переконання колегія суддів свідчать про те, що як у період з 16 лютого 2012року по 14 грудня 2018 року, так і на сьогодні два основні критерії, які ідентифікують земельну ділянку: площа (800 кв.м. (0,0800 га) і кадастровий номер (6810100000:08:001:0175) не змінювалися. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що на зазначеній земельній ділянці площею 1036,2 кв.м знаходиться об`єкт нерухомого майна, який належить Відповідачу і існування якого неможливо окремо від земельної ділянки (том 1, а.с. 88-89). Що ж стосується заперечення Відповідача, наведене в апеляційній скарзі про те, що у матеріалах справи відсутній витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 800 кв.м. кадастровий номер 6810100000:08:001:0175, як то передбачено статтею 20 Закону України «Про оцінку земель», а й відповідно що є наслідком неправильного розрахунку орендної плати і застосування неправильного коефіцієнту для здійснення такого розрахунку, то колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі", об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди. Згідно статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: 288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, 288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. В силу дії статті 271.1 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Колегія судді звертає увагу, що до позовної заяви Позивачем було додано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17 жовтня 2019 року №18-22-0.33- 2097/116-19, відповідно до якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 800 кв.м. по вул. Кам`янецькій, 79/3 з цільовим призначенням 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої, пов`язаної з отриманням прибутку) за 2018 рік становить 1 625 536 грн (том 1, а.с. 59). В той же час, Відповідачем при подачі відзиву на позов було подано до суду витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30 січня 2018 року №32-22-0.33- 457/116-18, відповідно до якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 800 кв.м. по вул. Кам`янецькій, 79/3 з цільовим призначенням 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за 2018 рік становить 455 150 грн (том 1, а.с. 134). З метою з`ясування причин видачі витягів з різними нормативними грошовими оцінками однієї земельної ділянки та обставин щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 800 кв.м. по вул. Кам`янецькій, 79/3 управлінням правового забезпечення та представництва Хмельницької міської ради було здійснено запит на адресу відділу у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Відповідно до листа відділу у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 лютого 2020 року №18-22-0.33-288/116-20 (том 1, а.с. 165) цільове призначення земельної ділянки площею 800 кв.м. по вул. Кам`янецькій, 79/3 з кадастровим номер 6810100000:08:001:0175 було змінено з 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови на 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої, пов`язаної з отриманням прибутку) в Національній кадастровій системі з 5 травня 2018 року на підставі заяви міської ради та рішення міської ради від 11 квітня 2018 року №90. Беручи до уваги дані обставини, управлінням земельних ресурсів було підготовлено розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку по вул. Кам`янецькій, 79/3 з врахуванням всіх змін категорій цільового призначення земельної ділянки, а саме: в період з 1 червня 2014 року до 31 грудня 2016 року на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №18-28-99.10-8866/0/15-16 від 15 вересня 2016 року; за період з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №18-22-0.33-368/116-20 від 24.02.2020; в період з 1 січня 2018 року до 1 червня 2018року на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №32-22-0.33-457/116-18 від 30 січня 2018 року; в період з 1 червня 2018 року до 1 грудня 2018 року на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №18-22-0.33-2097/116-19 від 17 жовтня 2019 року 9том 1, а.с. 162-163). Відповідно колегія суддів констатує, що поданий Позивачем витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідає вимогам статті 23 Закону України "Про оцінку земель", а відповідно проведені на їх підставі розрахунки безпідставно збережених коштів є обґрунтованими і відповідають вимогам чинного законодавства. Що ж стосується заперечень Відповідача про те, що неотримання Позивачем відповідних коштів відбулося з вини Позивача, а тому зі сторони Відповідача здійснювалися всі необхідні дії для укладення договору оренди земельної ділянки, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки положення глави 83 Цивільного кодексу України, якою регулюються спірні правовідносини і обґрунтовується позов, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. Частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Таким чином, при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини (та вина), чому Відповідач не оформив право користування даною земельною ділянкою, в тому числі, і якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Враховуючи усе вищевстановлене в даній судовій постанові, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 142 086 грн 28 коп., протягом періоду використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів (з 1 червня 2014 року до 1 грудня 2018 року) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати є обгрунтвоаними та підставними. Відповідно суд приймає рішення про задоволення позовних вимог. Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом. Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін. Щодо письмової позиції Відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, судом враховується, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, наведеної в апеляційній скарзі та заяви про застосування строків позовної давності (том 1, а.с. 69-70), то колегія суддів зауважує таке. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Колегія суддів зауважує, що в розумінні статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права. Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушено права. Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки. За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статті 252 - 255 Цивільного кодексу України. За змістом вказаних норм початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи. Відповідно до положень статей 256, 267 Цивільного кодексу України можливість захисту в судовому порядку цивільного права обмежена позовною давністю, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі та саме з урахуванням причин пропущення позовної давності. При цьому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України, позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Слід зазначити, що оскільки позовна давність законом визначена як строк, для правильного застосування правил про позовну давність принципове значення має встановлення початку перебігу такого строку. За змістом вказаної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. При цьому, початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов`язується як з об`єктивним моментом - наявністю порушення прав особи, так і з суб`єктивним, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, виникнення права на позов пов`язане не з моментом порушення цивільного права суб`єкта, що його реалізує, а з моментом, коли він довідався або міг довідатись про таке порушення, зважаючи при цьому на суб`єктивні та об`єктивні чинники, такі як усвідомлення порушення його права, наявність достатнього обсягу інформації, яка б давала можливість усвідомити те, що право порушено, наявність права на захист інтересів (обсяг повноважень, у тому числі процесуальних, для захисту права). Як вбачається із матеріалів справи, Позивач звернувсь до суду з позовом, в якому просить стягнути з Відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 142 086 грн 28 коп. за користування земельною ділянкою по вул. Кам`янецькій, 79/3 в період з 1 червня 2014 року до 1 грудня 2018 року. В той же час, колегія суддів звертає увагу, що у вересні 2017 року Позивач звернулась до суду з позовом до Відповідача про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів (том 1, а.с. 39-41). Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 січня 2019 року у задоволенні позову Позивача відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року апеляційну скаргу Позивача задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 38 508 грн 45 коп. майнової шкоди. Вирішено питання щодо судових витрат. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року по справі № 686/18698/17-ц, провадження № 61-10480св19, касаційну скаргу задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 січня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року скасовано. Провадження у справі за позовом Позивача до Відповідача про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, закрито. Повідомлено Позивача, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Статтею 264 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Таким чином, зазначеною статтею унормовані підстави, за наявності яких починається новий перебіг строку позовної давності, незалежно від строку, який сплив до часу виникнення цих обставин, за умови, якщо до виникнення цих підстав не сплив строк позовної давності. Перебіг позовної давності переривається вчиненням боржником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов`язку. При цьому, у матеріали справи Позивачем надано листи Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо надання інформації про сплачені суми орендної плати/земельного податку в т.ч. за земельну ділянку по вул. Кам`янецькій, 79/3 у м. Хмельницькому від 23 грудня 2016 року та 28 жовтня 2019 року Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області було надано інформації щодо сплачених коштів орендної плати/земельного податку та вказано, що Відповідач за земельну ділянку по вул. Кам`янецькій, 79/3 сплатив у 2014 році - 1296 грн 82 коп., 2015 році- 1619 грн 73 коп., 2016 році- 17530 грн 50 коп., 2017 році - 10635 грн 48 коп., 2018 році- 2116 грн 46 коп. (том 1, а.с. 25, 60). В цьому сенсі сплата коштів розцінюється колегією суддів як дії Відповідача безпосередньо по відношенню до кредитора - Позивача, по визнанню боргу (безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати). Таким чином, перебіг позовної давності перервався вчиненням Відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7 червня 2018 року у справі № 668/8830/15-ц, постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року по справі № 161/20278/14-ц Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що статтею 264 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Норма частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України визначає, що: підставою для переривання перебігу позовної давності пред`явлення позову до одного із кількох боржників. Перебіг позовної давності переривається пред`явленням позову до однієї особи, якщо предметом позову є лише частина вимоги. З викладеного випливає можливість подовження строку позовної давності шляхом пред`явлення лише частини вимоги, якщо за характером відповідного зобов`язання припускається можливість виокремлення такої частини. Таким чином, зважаючи на звернення Позивача з позовом до Відповідача про стягнення збитків завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів в Хмельницький міськрайонний суд, колегія суддів приходить до висновку, що позовна давність перервалась шляхом звернення Позивача у вересні 2017 року до суду з даним позовом. В той же час, колегія суддів критично відноситься до доводів Відповідача, зазначених в апеляційній скарзі з-приводу того, що в даному випадку має місце різні предмети позовних вимог, а саме: у справі №686/18698/17 мова йде про стягнення збитків; у справі №924/1263/19 мова йде про стягнення збережених коштів у розмірі орендної плати, з огляду на таке. Дослідивши як зміст позовної заяви так і зміст судових рішень по справі №686/18698/17 вбачається, що Позивач допустив помилку (зважаючи на практику суддів в час подання позову) і звернувся з позовом про стягнення збитків, а не орендної плати, в той же час дані збитки стягувалися саме за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, про що мова й де і у справі №924/1263/19 (та за період, що входить в період вимог у даній господарській справі). Окрім того, Відповідач залишив поза увагою, те що дана орендна плата стягується за туж саму земельну ділянку, розмір та кадастровий номер, конфігурація та її розміщення повністю співпадає із земельною ділянкою про яку мова йде у справі №924/1263/19. Відповідно така помилка Позивача була допущення (а саме невірна кваліфікація позовних вимог) з огляду на практику розгляду в таких справах, яка потім була скорегованою у відповідних справах та постановах Верховного суду (розмежування поняття стягнення збитків та орендної плати за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів). Відповідно до частини 3 статті 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. При цьому, згідно зі статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тобто новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після пред`явлення позову. Відповідно колегія суддів констатує, що зважаючи на подання Позивачем позовної заяви до Хмельницького міськрайонного суду 27 вересня 2017 року (згідно відмітки на першому аркуші позовної заяви канцелярії Хмельницького міськрайонного суду) за вхідним №02-14-1261 (том 1, а.с. 39) новий перебіг строку позовної давності розпочинається 28 вересня 2017 року та закінчується 28 вересня 2020 року (Позивачем було позов до господарського суду Хмельницької області 4 грудня 2019 року (згідно відмітки вхідного штемпеля на першому аркуші позовної заяви; том 1, а.с. 2)). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 663/2070/15-ц, постанові Верховного Суду 29 травня 2018 року в справі № 903/509/17. Оскільки Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року по справі № 686/18698/17-ц, провадження № 61-10480св19 закрито, то колегія суддів суд зазначає, що закриття провадження у справі не є процесуальною дією суду, тотожною поверненню позовної заяви та відмові у прийнятті позовної заяви, питання про які вирішуються на стадії прийняття позовної заяви, а не під час розгляду справи по суті (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року в справі №908/828/17). Зважаючи усе вищеописане в даній судовій постанові, твердження Відповідача щодо відсутності переривання перебігу позовної давності в даній справі є необґрунтованим, а в цілому про застосування до даних правовідносин позовної давності. Дане є підставою для відмови колегією суддів у задоволенні заяви відповідача про застосування до даних позовних вимог позовної давності. Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Антонюка Сергія Олеговича на рішення Господарського суду Хмельницької області, від 20 липня 2020 року в справі № 924/1236/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області, від 20 липня 2020 року в справі № 924/1236/19 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України. 5.Справу №924/1263/19 повернути Господарському суду Хмельницької області. Головуючий суддя Василишин А.Р. Суддя Бучинська Г.Б. Суддя Філіпова Т.Л.