Постанова 4873 № 911/2119/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" жовтня 2020 р. Справа№ 911/2119/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Отрюха Б.В. суддів: Остапенка О.М. Грека Б.М. Секретар судового засідання: Вознюк К.Л. За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 06.10.2020. Розглянувши матеріали апеляційної скарги ліквідатора Приватного акціонерного товариства "РОСАВА" арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у справі № 911/2119/20 (суддя Кошик А.Ю.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміорі" про забезпечення позову до Приватного акціонерного товариства "РОСАВА" про визнання права оренди ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.07.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміорі" від 17.07.2020 року, б/н про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/2119/20 задоволено. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ліквідатор Приватного акціонерного товариства "РОСАВА" арбітражний керуючий Комлик Ілля Сергійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у справі №911/2119/20 скасувати та відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Преміорі" про забезпечення зустрічних позовних вимог у справі №911/2119/20. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, в порушення статтей 136, 137 ГПК України вжив такі заходи забезпечення позову, які не є адекватними спірним правовідносинам, порушують збалансованість інтересів сторін та не забезпечують фактичного виконання рішення. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Мартюк А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 заяву суддів Євсікова О.О., Корсака В.А. та Мартюк А.І. про самовідвід у справі № 911/2119/20 задоволено. Справу № 911/2119/20 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до статті 32 ГПК України. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора Приватного акціонерного товариства "РОСАВА" арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у справі №911/2119/20 у визначеному складі та призначено справу до розгляду на 23.09.2020. Розпорядженням Керівника апарату суду № 09.1-08/3312/20 від 22.09.2020 у зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2119/20. У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Грек Б.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 апеляційну скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Росава" арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у справі № 911/2119/20 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Остапенка О.М., Грека Б.М. 23.09.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміорі" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки з 21.09.2020 представник знаходиться на самоізоляції за адресою свого помешкання, як особа що контактувала з особою, у якої підтверджено тест на корона вірусу COVID-19. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Росава" арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у справі № 911/2119/20 до 06.10.2020. В судовому засіданні, призначеному на 06.10.2020, ліквідатор Приватного акціонерного товариства "Росава" арбітражний керуючий Комлик Ілля Сергійович надав пояснення по суті спору, підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу Господарського суду Київської області від 28.07.2020 ту справі №911/2119/20 скасувати та відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Преміорі» про забезпечення зустрічних позовних вимог у справі №911/2119/20. Колегією суддів на підставі частини сьомої статті 270 ГПК України надано учасникові судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасником справи реалізовано. Уповноважені представники інших учасників судового процесу, в судове засідання 06.10.2020 не з`явилися. Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників провадження у справі, які не з`явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами. Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження. Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону. Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку. Згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі, Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та розглянувши справу, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції, винесена з повним дослідженням матеріалів справи та є такою, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав. Відповідно до частини другої ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Згідно із статтею 236 ГПК України судове рішення, одним з видів є ухвала, має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміорі", звернулося із заявою від 17.07.2020 року, б/н про вжиття заходів забезпечення позову присвоєно Єдиний унікальний номер судової справи 911/2119/20. Так Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміорі" в заяві від 17.07.2020 року, б/н в якості заходів забезпечення позову просило суд: - заборонити ПрАТ "Росава" вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання ТОВ "Преміорі" у доступі та використанні у господарській діяльності орендованого на підставі Договору оренди № 833 від 01.04.2020 року майна, перелік якого затверджений в Додатках №1 та №2 до Договору оренди №833 від 01.04.2020 року. - заборонити ПрАТ "Росава" вчиняти дії, спрямовані на виселення ТОВ "Преміорі" з орендованого на підставі Договору оренди № 833 від 01.04.2020 року майна, перелік якого затверджений в Додатках №1 та №2 до Договору оренди № 833 від 01.04.2020 року. В обґрунтування необхідності вжиття вищенаведених заходів забезпечення позову заявник зазначав про намір подати позов про захист права користування майном за укладеним з відповідачем (ПрАТ "Росава") Договором оренди №833 від 01.04.2020 року шляхом визнання права оренди, яке заперечується відповідачем. Зокрема, заявник (позивач за майбутнім позовом) зазначив, що між ПрАТ "Росава", як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміорі", як Орендарем, укладено Договір оренди № 833 від 01.04.2020 року. Згідно із умовами Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове володіння та користування нежитлові будівлі та основні засоби, відповідно до Переліку орендованого Майна, що затверджений в Додатках № 1, та № 2 до Договору. 10.07.2020 ПрАТ "Росава" звернулося з листом № 10/07-01 до ТОВ "Преміорі", відповідно до якого ПрАТ "Росава" згідно якого, керуючись положеннями ст. 781 ЦК України, ліквідатор ПрАТ "Росава" Комлик І.С., повідомив про відмову від Договору оренди майна № 833 від 01.04.2020 укладеного між ПрАТ "Росава" та ТОВ "Преміорі" та вимагає повернення орендованого майна (нежитлові будівлі та основні засоби ПрАТ "Росава"). Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справи, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Забезпечення позову необхідне у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно із статтею 137 ГПК України, передбачено, що позов забезпечується зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - Розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - Забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - Наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - Імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - Запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. В даному випадку судом не звернуто уваги на відсутність фактичних обставин на підставі яких у суду могло виникнути обґрунтоване припущення наявності в діях ПрАТ «РОСАВА» наміру утруднити чи унеможливити в подальшому виконання рішення суду. Слід зазначити, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається; Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Оцінку такої відповідності здійснює господарський суд, зокрема, враховуючи співвідношення прав інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Частиною 11 статті 137 ГПК України визначено, що суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті. Тобто, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог. і Дана правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 07.08.2018 у справі № 906/824/17 та постанові від 21.01.2019, справа № 902/483/18. Таким чином, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд, в порушення ст.ст. 136,137 ГПК України вжив такі заходи забезпечення позову, які не є адекватними спірним правовідносинам, порушують збалансованість інтересів сторін та не забезпечать фактичного виконання рішення суду. Застосовані судом забезпечувальні заходи є тотожними позовним вимогам ТОВ «Преміорі», оскільки до моменту розгляду справи №911/2119/20 про право користування майном, що є предметом договору оренди від 01.04.2020, буде належати ТОВ «Преміорі», що є змістом позовних вимог - визнання права оренди. Крім того, заявником не зазначено та жодним чином не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, яким чином невжиття заходів забезпечення зустрічного позову у цій справі унеможливить чи істотно ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника у разі задоволення позову про визнання права оренди спірного майна за ТОВ «Преміорі». Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2018 відкрито провадження у справі №911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «РОСАВА». Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 визнано банкрутом ПрАТ «РОСАВА» та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2020 у справі №911/2498/18, серед іншого, відсторонено арбітражного керуючого Дьоміну С. С. виконання повноважень ліквідатора ПрАТ «РОСАВА» та призначено ліквідатором ПрАТ «РОСАВА» арбітражного керуючого Комлика І. С. 01.04.2020 між ПрАТ «РОСАВА» та ТОВ «Преміорі» укладено Договір оренди майна №833. У відповідності до умов Договору оренди майна №833 від 01.04.2020 ПрАТ «РОСАВА» передало ТОВ «Преміорі» прийняло в тимчасове володіння та користування нежитлові будівлі та основні засоби ПрАТ «РОСАВА». У відповідності до п. 4.1. Договору оренди майна №833 від 01.04.2020 ТОВ «Преміорі» зобов`язується сплачувати ПрАТ «РОСАВА» орендну плату за користування орендованим майном в розмірі 932 000,00 грн. за кожен місяць користування майном. Разом з тим, згідно даних бухгалтерського обліку ПрАТ «РОСАВА» вбачається, що ТОВ «Преміорі» не здійснювало сплату орендних платежів на виконання умов Договору оренди майна №833 від 01.04.2020 протягом останніх трьох місяців. Згідно із статтею 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Таким чином, висновки суду першої інстанції, що заходи забезпечення позову вживаються «для забезпечення ефективного захисту прав ТОВ «Преміорі» у разі задоволення позову, доцільно застосувати такий обмежувальний захід. як заборона ПрАТ «РОСАВА» вчиняти будь-які дії, які спрямовані на обмеження прав ТОВ ПРЕМІОРІ» у користуванні орендованим майном що надасть позивачу тимчасову правову охорону його прав та інтересів, за захистом яких він має намір звернутися до суду», зроблені із невідповідністю до дійсних обставин справи, а саме, що ТОВ «Преміорі» жодних прав відносно майна, що йому було передано в користування на підставі договору від 01.04.2020, з 14.07.2020 вже не має, а лише має обов`язок повернути відповідне майно його дійсному власнику - ПрАТ «РОСАВА». Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. З огляду на, що оскаржувана ухвала прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права - ст. 41 Конституції України та статті 782 ЦК України, що є підставою для висновку про незаконність прийнятого судового рішення. Отже, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції допустився неправильного застосування норм матеріального права - ст. 9,12 Закону України «Про іпотеку» та ст. ст. 215, 586 ЦК України оскільки вжив заходів щодо забезпечення вимог у спірних правовідносинах, які виникли на підставі нікчемного Договору оренди майна від 01.04.2020. Крім вищевикладеного, слід зазначити, що господарський суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу грубо порушив вимоги процесуального закону, що встановлюють правила виключної підсудності розгляду господарських справ. Згідно з ч. 9 ст. 30 ГПК України справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів. За позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Так, суд першої інстанції не звернув увагу, що майно, з приводу якого виник спір, належить ПрАТ «РОСАВА», яке перебуває в банкрутстві, на стадії ліквідаційної процедури, а саме, в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №911/2498/18. Отже, враховуючи, що все майно, яке було передано в оренду, та з приводу якого існує спір, належить ПрАТ «РОСАВА», відносно якого господарським судом Київської області розглядається справа про банкрутство - то слід дійти до однозначного висновку, що відповідні вимоги ТОВ «Преміорі» мають бути розглянуті в межах справи №911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «РОСАВА». Проте, вказані обставини залишені поза увагою судом першої інстанції, який приймав оскаржувану ухвалу, що дає підстави для висновку про порушення місцевим господарським судом при розгляді відповідної заяви ТОВ «ПРЕМІОРІ» статтей 20, 30 ГПК України та ст. 7 КУзПБ. Перша частина статті 277 ГПК України встановлює, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно із частиною 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства «РОСАВА» арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у справі № 911/2119/20 слід задовольнити, ухвалу Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у справі №911/2119/20 скасувати, прийняти нове судове рішення яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Преміорі» про забезпечення зустрічних позовних вимог у справі №911/2119/20. Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 277, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, ст.. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства «РОСАВА» арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у справі №911/2119/20 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у справі № 911/2119/20 скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Преміорі» про забезпечення зустрічних позовних вимог у справі №911/2119/20.

3. Матеріали справи № 911/2119/20 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку статті 287 ГПК України та ст.. 9 Кодексу України з процедур банкрутства. Повний текст постанови складений та підписаний 09.10.2020р. Головуючий суддя Б.В. Отрюх Судді О.М. Остапенко Б.М. Грек