Постанова 4820 № 686/943/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/943/20 Провадження № 22-ц/4820/1537/20 Категорія: 19, 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Спірідонової Т.В. секретар судового засідання Гриньова А.М. розглянув в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №686/943/20 за апеляційною скаргою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2020 року (суддя Стефанишин С.Л.) у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі Банк) вказувало, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 25.10.2012 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3661,95 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позичальник підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з Умовами та правилами, Тарифами Банку складає між нею та Банком Кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач зазначав, що ним були виконанні усі взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором, тоді як відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв`язку із чим станом на 10.12.2019 року виникла заборгованість у розмірі 10445,90 грн. з яких: 3346,50 грн. заборгованість за кредитом; 3897,99 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2404,92 грн. заборгованість за пенею; 796,49 грн. штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди. Зважаючи на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 10445,90 грн. заборгованості за кредитним договором №б/н від 25.10.2012 року та судові витрати. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» борг за договором позики у розмірі 3346,50 грн. та судовий збір у розмірі 673,40 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням суду в частині відмови у позові, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення в зазначеній частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог Банку в повному обсязі. Апелянт вказує, що уклавши Генеральну угоду про реструктуризацію боргу, відповідачка зобов`язалася сплатити існуючу заборгованість перед банком на умовах згідно угоди. Встановивши, що банк надав відповідачці кредит, а остання його не повернула, суд першої інстанції не мав підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, враховуючи передбачений договором розмір відсотків, що становить 1,5% на місяць на суму залишку заборгованості. Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції неналежним чином вивчено надані документи, а саме: Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 25.10.2012 року, підписану відповідачкою, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом. Враховуючи наявність між сторонами договірних кредитних правовідносин, передбачений розмір процентів за користування кредитними коштами за передбачену договором відповідальність у вигляді нарахування пені, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за відсотками, пені та штрафу, що не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам законодавства. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. В зв`язку із неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків суду щодо безпідставності позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам та неустойки; неправильним застосуванням норм матеріального права (неправильне тлумачення положень ст. ст. 638, 1054 ЦК України) судове рішення в оскаржуваній частині підлягає до скасування із постановленням нового судового рішення в цій частині. Так, стягуючи з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом в сумі 3346,50 грн., Хмельницький міськрайонний суд виходив з доведеності факту отримання позичальником кредитних коштів та неналежного виконання останньою своїх кредитних зобов`язань. В цій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається, оскільки учасниками справи не оскаржується. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами та неустойки, суд першої інстанції виходив з недоведеності правових підстав для задоволення цих вимог, оскільки надані позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можна вважати частиною укладеного між сторонами кредитного договору Однак, з такими висновками судова колегія не погоджується, виходячи із наступного. Так, судом першої інстанції встановлено, що 25 жовтня 2012 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і Правил надання продукту кредитних карт (надалі Генеральна угода) з метою здійснення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № SAMDN50000047944191 від 22.07.2011 року. За умовами Генеральної угоди (п. 2.1.) ОСОБА_1 отримала строковий кредит в сумі 3661,95 грн. на строк 36 місяців з 25.10.2012 року по 31.10.2015 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 3661,95 грн. в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті процентів в розмірі 1,5% в місяць на суму залишку боргу по кредиту, в указаних в заяві, Умовах та правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 132,86 грн. для погашення заборгованості по кредиту, яка складається із заборгованості по кредиту, відсотків, а також других витрат відповідно з Умовами та Правилами. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.10.2015 року (а.с. 7). Також, відповідно до п. 2.2. вказаної Генеральної угоди при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, зазначених в Генеральній угоді, Умовах і правилах більше ніж на 31 день, по зобов`язанням, строк яких не настав, сторони узгодили, що строк повернення кредиту рахується 32-й день з часу виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, рахується простроченою і позичальник сплачує банку штраф в розмірі 808,46 грн. (а.с. 7). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Встановлено, що у пункті 2.1. Генеральної угоди сторони узгодили розмір кредиту, процентів за користування кредитними коштами (1,5% в місяць на суму залишку заборгованості). Згідно п. 2.5. Генеральної угоди позичальник взяв на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту, процентів, винагороди відповідно до Генеральної угоди і Умовам та правилам. Колегія суддів вважає, що з врахуванням умов підписаної сторонами Генеральної угоди наявні підстави для стягнення з відповідачки на користь Банку заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 25.10.2012 року по 31.10.2015 року (визначений договором строк кредитування). Разом з тим, не підлягає до задоволення вимога про стягнення з відповідачки відсотків за період з 01.11.2015 року по 10.12.2019 року, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені домовленістю сторін проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування. Зазначений висновок узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12. Виходячи із вищенаведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване судове рішення в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам підлягає до скасування із постановленням нового судового рішення в цій частині про часткове задоволення цієї вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами в сумі 1740,18 грн. Також, оскільки пунктом 2.2 Генеральної угоди сторони узгодили розмір штрафу за порушення строків погашення заборгованості, тому судова колегія приходить до висновку, що підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 808.46 грн. Разом з тим, відповідно до п. 2.8. Генеральної угоди при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах і правилах за кожний день прострочки. Оскільки відсутні докази узгодження між сторонами положень саме про розмір пені, зобов`язання по сплаті якої взяла на себе позичальник ОСОБА_1 та враховуючи, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, тому відсутні законні підстави для стягнення із ОСОБА_1 пені в розмірі 2404,92грн. Зазначений висновок узгоджується із правовим висновком, висловленим Верховним Судом України в постанові від 21.10.2015 року по справі №6-2003цс15, яка в силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин. З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права (неврахування вимог ст. ст. 546, 549, 1048, 1054 ЦК України) є такими, що заслуговують на увагу. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягає до стягнення із ОСОБА_1 на користь Банку судові витрати, понесені апелянтом при подачі позовної заяви та апеляційної скарги (платіжні доручення № BOJ67B2017 від 17.12.2019 року, а.с.39 та №PROM2BR894 від 12.08.2020 року, а.с. 69) пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 1185,53 грн. (2102 грн. (судовий збір за подання позовної заяви)*56,4 (% задоволених позовних вимог)/100) та 1131,93 грн. (3153 грн. (судовий збір за подання апеляційної скарги)*35,9 (% задоволених вимог апеляційної скарги)/100) відповідно. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2020 року в частині відмови у позові скасувати та в цій частині постановити нове судове рішення про часткове задоволення вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Стягнути із ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) 1740 (одну тисячу сімсот сорок) грн. 18 коп. відсотків за користування кредитними коштами та 808 (вісімсот вісім) грн. 46 коп. штрафу. В решті позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення відсотків за період з 01.11.2015 року по 10.12.2019 року та пені відмовити. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2020 року в частині судового збору змінити, визначивши суму судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) в розмірі 1185 (одна тисяча вісімдесят п`ять) грн. 53 коп. В решті заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2020 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 1131 (одна тисяча сто тридцять одна) грн. 93 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 13 жовтня 2020 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта Т.В. Спірідонова