Постанова Львівський апеляційний суд № 466/2722/20

Справа № 466/2722/20 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б. Провадження № 22-ц/811/1632/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія:84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М. суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.О., при секретарі: Івановій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові, адвоката Дмитренка Володимира Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 21 квітня 2020 року у справі за скаргою адвоката Дмитренка Володимира Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рослюка Тараса Сергійовича, з участю заінтересованої особи: Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк»,- в с т а н о в и в: 10 квітня 2020 адвокат Дмитренко Володимир Павлович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою, в якій просив суд визнати бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рослюка Тараса Сергійовича, яка полягає у невиконанні обов`язку, передбаченого ч. 5 ст. 13 Закону України від 02.06.2016 «Про виконавче провадження», щодо винесення постанови про зняття арешту з коштів, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 у Західному ГРУ АТ КБ «Приватбанк», МФО 325321, призначеному для виплати боржниці ОСОБА_1 заробітної плати Львівським національним академічним театром опери та балету імені Соломії Крушельницької та надсилання цієї постанови у день її винесення Західному ГРУ АТ КБ «Приватбанк», просить таку бездіяльність визнати неправомірною; зобов`язати старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рослюка Тараса Сергійовича усунути порушення конституційних прав ОСОБА_1 шляхом винесення постанови про зняття арешту з коштів, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 у Західному ГРУ АТ КБ «Приватбанк», МФО 325321, призначеному для виплати боржниці ОСОБА_1 заробітної плати Львівським національним академічним театром опери та балету імені Соломії Крушельницької та надсилання цієї постанови у день її винесення на адресу Західного ГРУ АТ КБ «Приватбанк», а також просить стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом скарги. Вимоги скарги обгрунтовує тим, що 18 листопада 2019 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Головного управління юстиції у Львівській області Рослюком Т.С., у виконавчому провадженні ВП №50561410 з примусового виконання виконавчого листа від 03.02.2016 №466/5368/14-ц було прийняте рішення про арешт коштів боржника, оформлене відповідною постановою від 18 листопада 2019 року, згідно якого вирішено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику. Рахунок № НОМЕР_3 у Західному ГРУ АТ КБ «Приватбанк», МФО 325321 призначений для виплати боржниці ОСОБА_1 заробітної плати Львівським національним академічним театром опери та балету імені Соломії Крушельницької. Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 15 червня 2016 року на виконання виконавчого листа №466/5368/14-ц звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 та проводиться відрахування у розмірі 20% заробітної плати. Звернення стягнення на кошти, що є заробітною платою ОСОБА_1 і надходять на її рахунок у Західному ГРУ AT КБ «Приватбанк» від Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької після утримання останнім 20% в порядку абзацу третього ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі постанови від 15.06.2016, згідно п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у поєднанні з ст. 43, ст. 48 Конституції України, ч. 5 ст. 97, ч. 1 ст. 115 КЗпПУ, ст. 22, ч.ч. 1, 6 ст. 24, ч. 3 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», не допускається, позаяк в іншому випадку, при спрямуванні всієї заробітної плати на погашення заборгованості у виконавчому провадженні ВП №50561410, ОСОБА_1 залишиться без засобів для існування. Виконавець ОСОБА_2 свого обов`язку, передбаченого ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», не виконав. Таким чином зі сторони виконавця Рослюка Т.С. при наявності підстав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», щодо виконання обов`язку, передбаченого ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», має місце з 07 квітня 2020 року бездіяльність, яка не відповідає (протирічить) вказаній матеріальній нормі, то в порядку ч. 2 ст. 451 ЦПК таку бездіяльність слід визнати неправомірною (протиправною) та зобов`язати виконавця Рослюка Т.С. усунути порушення конституційних прав ОСОБА_1 на своєчасне одержання винагороди за працю та достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї шляхом вчинення єдиної дії згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: винести постанову про зняття арешту з коштів, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_4 у Західному ГРУ АТ КБ «Приватбанк», МФО 325321, призначеному для виплати боржниці ОСОБА_1 заробітної плати Львівським національним академічним театром опери та балету імені Соломії Крушельницької та надіслати цю постанову у день її винесення Західному ГРУ АТ КБ «Приватбанк». Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 21 квітня 2020 року скаргу адвоката Дмитренка Володимира Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рослюка Тараса Сергійовича, з участю заінтересованої особи: Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» задоволено частково. Визнано бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рослюка Тараса Сергійовича щодо не зняття арешту з рахунку НОМЕР_3 у Західному ГРУ АТ КБ «Приватбанк», МФО 325321 призначеному для виплати боржниці ОСОБА_1 заробітної плати неправомірною. Зобов`язано старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рослюка Тараса Сергійовича зняти арешт з коштів, які знаходяться на рахунку НОМЕР_3 у Західному ГРУ АТ КБ «Приватбанк», МФО 325321, призначеному для виплати боржниці ОСОБА_1 заробітної плати. Стягнуто з Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 - 1200 (однієї тисячі двісті) гривень, 00 копійок судового збору. Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 21 квітня 2020 року оскаржив Шевченківський ВДВС у м.Львові ЗМУМЮ(м.Львів), подавши апеляційну скаргу. Вважає ухвалу суду необґрунтованою, незаконною та такою, що винесена з порушенням процесуального законодавства. Зазначає, що наданий рахунок з якого боржник просить зняти арешт не має спеціального режиму використання та не надано боржником виписки з рахунку, які саме операції здійснюються по вказаному рахунку, а відтак у державного виконавця відсутні законні підстави для зняття арешту. Окрім цього, через вказаний рахунок як «зарплатний» боржником можуть здійснюватись будь-які інші операції, в тому числі отримання коштів крім зарплати. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги. Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 21 квітня 2020 року оскаржив адвокат Дмитренко Володимир Павлович, який діє в інтересах ОСОБА_1 . Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою в частині відшкодування судових витрат. Так зазначає, що суд першої інстанції при зменшенні до 1200 грн. витрат, фактично понесених ОСОБА_1 на оплату правничої допомоги за відсутності клопотань про таке зменшення було порушено норми процесуального права. Судом не було враховано, що саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Окрім цього, суд першої інстанції не конкретизував обставини, що мають значення для справи, які визнав встановленими і з огляду на які саме він прийшов до висновку про незначну складність справи, конкретну кількість годин, необхідних з точки зору суду, для виконання фахівцем галузі права роботи, яка зазначена в договорі. Враховуючи наведене просить ухвалу суду в частині присудженого розміру витрат на правничу допомогу, змінити з 1200 грн. на 4200 грн., в решті ухвалу залишити без змін та стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені нею у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Начальник Шевченківського ВДВС у м.Львові ЗМУМЮ(м.Львів) Савойник Р.П. подав до суду клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням державного виконавця на лікарняному, проте ніяких підтверджуючих документів до клопотання не було додано, тому колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає до задоволення. Дана справа перебуває в провадженні суду апеляційної інстанції з травня 2020 року і у всіх учасників справи було достатньо часу для наведення своїх доводів у поданому до суду позові, запереченні на позов, письмових поясненнях, апеляційній скарзі та відзиві на скаргу тощо. За вищенаведених обставин колегія суддів вважає можливим здійснити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі даних та доказів. Згідно з ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України суд, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 06.10.2020 року, є дата складення повного судового рішення 12.10.2020 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу адвоката Дмитренка Володимира Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Встановлено, що у провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження ВП №50561140 з примусового виконання виконавчого листа №466/5368/14-ц від 03.02.2016, виданого Шевченківським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованості за кредитним договором №KF52442 від 23.09.2008 у розмірі 681301 грн. 54 коп. Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області Шведа Р.З. від 15 червня 2016 року звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , а саме 20% щомісячної заробітної плати, отриманої боржником у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької. Відповідно до довідки №72 від 20.03.2019, виданої Львівським національним академічним театром опери та балету імені Соломії Крушельницької із заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.07.2016 по 28.02.2019 було відраховано 109066 грн., 72 коп. Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області Рослюка Т.С. від 18.11.2019 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту або звернення стягнення на які заборонено законом, які належать боржнику ОСОБА_1 . Із довідки № 47 від 31 березня 2020 року, виданої Львівським національним академічним театром опери та балету імені Соломії Крушельницької вбачається, що ОСОБА_1 має відкритий рахунок НОМЕР_3 в Західному ГРУ АТ КБ «Приватбанк», для виплати заробітної плати. 03 квітня 2020 року державним виконавцем Рослюком Т.С. від боржниці ОСОБА_1 у поштовому конверті реєстрованого поштового відправлення №7900061256659 від 01 квітня 2020 року отримано клопотання від 01.04.2020 про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_3 у Західному ГРУ AT КБ «Приватбанк», МФО 325321, призначеного для виплати боржниці ОСОБА_1 заробітної плати Львівським національним академічним театром опери та балету імені Соломії Крушельницької, що підтверджується: фіскальним чеком №0189278 0164040 від 01.04.2020 ВПЗ Львів-поштамп АТ «Укрпошта», інформацією від 06.04.2020 з веб-сторінки АТ «Укрпошта» з найменуванням «Трекінг відправлень|Укрпошта», розташованої в мережі Інтернет за електронною адресою: https:// track.ukrposhta.ua/tracking UA.html, про відстеження пересилання реєстрованого поштового відправлення №7900061256659 від 01 квітня 2020 року, однак станом на 10 квітня 2020 року (дата зверненням з даною скаргою) відповіді щодо прийнятого рішення скаржником не отримано. Задовольняючи частково скаргу адвоката Дмитренка Володимира Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 суд першої інстанції прийшов до висновку, що при наявності законодавчих обмежень та заборон на стягнення таких коштів, накладення арешту на рахунок боржника ОСОБА_1 , який призначений для виплати їй заробітної плати унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати, що призводить до порушення конституційних прав останньої та фактично позбавило її засобів існування. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 7 частини 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Частиною 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Частиною третьою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Частинами першоютретьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Відповідно до частин першої, другої статей 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Частиною 1 статті 115, ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України, ст. 22, ч. 1,6 ст.24, ч. 3 ст. 15 ЗУ «Про оплату праці» визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Відповідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до державного виконавця Рослюка Т.С. із клопотанням від 01.04.2020, в якому повідомляла його про те, що кошти, які знаходяться на арештованому рахунку у Західному ГРУ АТ КБ «Приватбанк», використовуються для отримання нею заробітної плати, а також про те, що постановою від 15.06.2016 з неї вже звернено стягнення на її заробітну плату, у розмірі 20 %, просила виконавця зняти арешт з коштів, що знаходяться на її рахунку. За змістом статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Накладенням арешту на рахунок, з якого ОСОБА_1 отримує заробітну плату, яка є її єдиним джерелом доходу, поставило її у скрутне матеріальне становище. Даних про наявність у ОСОБА_1 інших доходів, матеріали справи не містять. Арешт вказаного рахунку порушує право боржника на отримання коштів, необхідних для існування. Щодо доводів апеляційної скарги адвоката Дмитренка В.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , то колегія суддів погоджується з такими, виходячи з наступного. Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до п.48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. 07 квітня 2020 року ОСОБА_1 уклала договір про надання правової допомоги з адвокатським об`єднанням «Дмитренко та Партнери».. Згідно акту від 07.04.2020 про надання правової допомоги загальна вартість наданих послуг за ознайомлення з матеріалами справи та судовою практикою у правовідносинах, підготовка, підписання та скерування адвокатом в інтересах замовника до суду скарги, представництво у суді першої інстанції, становить 4200 гривень. З долученого до матеріалів дублікату квитанції №0.0.1670184796.1 від 07.04.2020 ОСОБА_1 оплачено 4200 гривень за послуги згідно договору №20.04-07.01 від 07.04.2020. У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215 /15-ц, постанові від 22 січня 2020 року Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №311/2813/17, постанові від 08 квітня 2020 року Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №306/1198/17 та постанові від 31 березня 2020 року Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №727/7401/18 викладено висновки, щодо застосування норм процесуального права, ч. 1 ст. 81, ч.ч. 5, 6 ст. 137, ч.ч. 3, 8 ст. 141, ч. 1 ст. 182 ЦПК України, згідно яких саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони, позаяк це порушуватиме засади змагальності та рівності учасників процесу, як невід`ємні компоненти справедливого судового розгляду. Шевченківським ВДВС міста Львів не заявлялись вимоги в суді першої інстанції про неспівмірність понесених ОСОБА_1 в суді першої інстанції витрат на правничу допомогу згідно квитанції від 07.04.2020 №0.0.1670184796.1 у розмірі 4200,00 грн., а відтак у суду не було законних підстав для зменшенні таких витрат при вирішенні питання про їх стягнення з Шевченківського ВДВС міста Львів на користь ОСОБА_1 . Таким чином оскаржувана ухвала суду першої інстанції, в частині присудженого розміру витрат на правничу допомогу, підлягає зміні з 1200,00 грн. (однієї тисячі двохсот гривень 00 коп.) на 4200,00 грн. (чотири тисячі двісті гривень 00 коп.), із зазначенням у резолютивній частині судового рішення замість судового збору, що це понесені витрати на правничу допомогу. Окрім цього, за підготовку, підписання та подання адвокатом в інтересах ОСОБА_1 апеляційної скарги на ухвалу суду від 21.04.2020 та відзиву на апеляційну скаргу Шевченківського ВДВС міста Львів ОСОБА_1 понесено витрати на загальну суму в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.), що підтверджено Актом від 20.06.2020 передачі-приймання наданих послуг за Договором №20.04-07.01, Дублікатом квитанції №0.0.143668209.1 від 20.06.2020, Актом від 02.10.2020 передачі-приймання наданих послуг за Договором №20.04-07.01 та квитанцією від 23.09.2020 №63051024 АТ «Райффайзен Банк Аваль». Відповідно до вимог ч.1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу адвоката Дмитренка Володимира Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити, а ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 21 квітня 2020 року в частині присудженого розміру витрат на правничу допомогу, змінити, стягнувши з Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 - 4200 (чотири тисячі двісті) гривень, 00 копійок судових витрат. Окрім цього слід стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 4000 грн. витрат за правову допомогу в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові залишити без задоволення. Апеляційну скаргу адвоката Дмитренка Володимира Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задоволити. Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 21 квітня 2020 року в частині присудженого розміру витрат на правничу допомогу, змінити, стягнувши з Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 - 4200 (чотири тисячі двісті) гривень, 00 копійок судових витрат. Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 4000 грн. витрат за правову допомогу в суді апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 12.10.2020 року. Головуючий : О.М.Ванівський Судді: Н.П.Крайник О.Я.Мельничук