Постанова 4804 № 236/780/16-ц

Єдиний унікальний номер 236/780/16-ц Номер провадження 22-ц/804/2657/20 Головуючий у 1-й інстанції Саржевська І.В. Єдиний унікальний номер 236/780/16-ц Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/2657/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 жовтня 2020 року Донецький апеляційний суд в складі: судді-доповідача Папоян В.В. суддів Корчистої О.І., Мальованого Ю.М., за участю секретаря Рудюк Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 24 червня 2020 року про відмову у перегляді за нововиявленими обставинами рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 вересня 2019 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, (головуючий в 1 інстанції суддя Саржевська І.В.) В С Т А Н О В И В: Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 вересня 2016 року у справі № 236/780/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (після зміни назви - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди було відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01 грудня 2016 року та постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 22 липня 2019 року зазначене судове рішення було залишено без змін та набрало чинності. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 вересня 2016 року у справі № 236/780/16-ц за нововиявленими обставинами, у якій з урахуванням уточнень від 11 листопада 2019 року, просив визнати винним відповідача у виникненні пожежі в домоволодінні та стягнути з відповідача на його користь матеріальні збитки та моральну шкоду в межах суми 159052,90 грн. Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 24 червня 2020 року у задоволенні заяви було відмовлено. Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій (з урахуванням уточнень) посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати зазначену ухвалу суду. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що після отримання постанови суду касаційної інстанції у справі за його позовом, ним з метою встановлення нововиявлених обставин було зроблено ряд запитів до державних установ. Зокрема, 30 серпня 2019 року він звернувся до Лиманського відділення поліції Слов`янського відділу поліції. Та з наданих відповідей на його запит убачається, що згідно акту про пожежу причиною пожежі стало порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електричної проводки (коротке замикання). Також згідно відповіді на його запит від 25 вересня 2019 року до Державного пожежно-рятувального загону 21 ГУ ДСНС у Донецькій області причиною виникнення пожежі стало порушення правил пожежної безпеки при монтажі електричної мережі. З відповіді на його запит від 04 жовтня 2019 року до Донецького науково-дослідного інституту встановлено, що джерелом запалювання на досліджуваній пожежі є фрикційні іскри, які виникли від електричної дуги внаслідок нерегламентованого дотику електричних проводів під час поривів вітру. Крім того, експертом встановлено вартість ремонтно-відновлювальних робіт у його житловому будинку, знищеному пожежею, а саме 63389 грн. Крім того, 01 листопада 2019 року ним було зроблено запит до Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз. Відповідно до наданих даних у ніч пожежі, 21 квітня 2013 року, швидкість вітру могла досягати 15 м/с, при цьому вітер швидкістю 15-24 м/с вважається небезпечним метеорологічним явищем. Зазначені нововиявлені обставини і стали підставою для подання заяви. Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні його заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та зазначив, що не вбачається причин котрі об`єктивно не дозволяли би позивачу на час первісного розгляду справи отримати копії певних процесуальних документів з органу міліції та пожежного нагляду, клопотати перед судом про виклик свідків, призначення судових експертиз у справі тощо та відмовив через це у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами. Але про постанову слідчого від 27.04.2013 року та акт про пожежу 22.04.2013 року позивачу стало відомо лише у серпні 2019 року після його звернення до поліції. Щодо виклику свідків, ним було заявлено усне клопотання під час первісного розгляду справи, однак у його задоволенні було відмовлено. Щодо звернення до Донецького науково-дослідного інституту, то лише у вересні 2019 року позивач дізнався про зміну місцеперебування установи з м. Донецьк до м. Слов`янськ. Висновки суду, що усі наведені ним обставини могли бути відомими позивачу за умов належного користування своїми процесуальними правами, є припущенням. Особи, які приймають участь у справі у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на ім`я позивача та на адресу відповідача. Про причини неявки сторони апеляційний суд не повідомили. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За таких обставин апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи та явка яких обов`язковою не визнавалась. Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення підлягає залишенню без змін з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З матеріалів справи убачається, що у квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» про відшкодування майнової та моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що внаслідок короткого замкнення електромережі на вводі до будинку з вини відповідача (порушення правил експлуатації електромережі енергопостачальником, неізольовану алюмінієву проводку на вводі будинку, неправильно встановлену електроопору збоку від будинку, оголену електропроводку від електроопори до чашечок на вводі будинку) 21 квітня 2013 року сталася пожежа, під час якої було пошкоджено належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 . У зв`язку з чим просив стягнути з відповідача на його користь 35 000 грн на відшкодування майнової шкоди та 15 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 вересня 2016 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01 грудня 2016 року та постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 22.07.2019 року і набрало чинності. Відповідно до ст..423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Звертаючись у жовтні 2019 року із заявою про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, позивач зазначив, що після отримання ним постанови Верховного суду від 22.07.2019 року він звертався із запитами до Лиманського відділення поліції Слов`янського ВП ГУНП Донецької області, до 21-го державного пожежно-рятувального загону 69-ї пожежно-рятувальної частини, до Донецького НДІСЕ МЮУ, до Українського гідрометеорологічного центру. Отримавши відповіді на свої запити, вказаних органів та установ, позивач вбачає існування у справі обставин, котрі на його думку, відносяться до категорії ново виявлених, а саме: З наданих на його звернення документів (постанови слідчого від 27.04.2013 року про закриття кримінального провадження та висновків представників пожежної охорони) убачається, що причиною пожежі у належному йому домоволодінні стало порушення відповідачем правил пожежної безпеки при експлуатації електричної проводки (коротке замикання). Наведені висновки слідчого та співробітників пожежної охорони підтверджують свідки ОСОБА_2 . Згідно з висновками експерта вартість ремонтно-відновлювальних робіт в належному позивачу житловому будинку, пошкодженому внаслідок пожежі, становить 63389,00 грн. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції посилався на ст.423 ЦПК України та виходив з того, що надані відомості не є нововиявленими обставинами у розумінні ст.. 423 ЦПК України. Апеляційний суд погоджується з таким висновком наступних підстав. Відповідно до ч. 1ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Перелік таких обставин визначено ч. 2 ст. 423 ЦПК України та він є вичерпним. Частино четвертою статті 423 ЦПК України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Як роз`яснено у п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Тобто до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Отже, необхідними кваліфікуючими ознаками нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). При цьому необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Аналогічне роз`яснення викладено в пунктах 4 та 5 постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами». Таким чином, процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Наведений правовий висновок відповідає усталеній практиці ЄСПЛ, зокрема рішення ЄСПЛ у справі «PRAVEDNAYA v. RUSSIA № 69529/01, § 27, 28, від 18 листопада 2004 року. Сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. З матеріалів справи убачається, що у заяві позивач зазначає як нововиявлені обставини факти, що викладені у відповідях на його запити, зроблені у 2019 році. При цьому посилається на акт про пожежу від 22.04.2013 року та постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 27.04.2013 року. Тобто, фактично надає нові докази на підтвердження його вимог викладених у позові щодо наявності вини відповідача у заподіянні шкоди. При цьому убачається, що зазначені докази вже існували на час розгляду справи у суді першої інстанції та ці обставини були встановлені певними державними установами на момент ухвалення рішення суду першої інстанції у 2016 році. Проте позивачем не зазначено причин, за яких він не міг звернутися до поліції, пожежно-рятувального загону та експертної установи своєчасно та надати відповідні докази до ухвалення судового рішення по справі. Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України в реакції, що діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 27 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов`язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) установлено, що суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Із матеріалів справи вбачається, що справа слухалась тривалий час, провадження у справі відкрито 25 квітня 2016 року та справу розглянуто 22 вересня 2016 року. Під час розгляду справи судом у встановленому законом порядку було роз`яснено сторонам їх права та обов`язки, у тому числи щодо надання доказів на підтвердження їх вимог та заперечень. Будь-яких клопотань, зокрема щодо витребування доказів у зв`язку з неможливістю їх подання самостійно в порядку ст.. 137 ЦПК України (в редакції яка діяла на час розгляду справи), позивачем заявлено не було. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявником фактично надано нові докази на підтвердження його позовних вимог та ним не доведено наявність перешкод у своєчасному їх наданні до суду. Також апеляційний суд погоджується, що ні є нововиявленими обставинами в розумінні ст.. 423 ЦПК України свідчення сусідів ОСОБА_2 , оскільки питання щодо допиту вказаних свідків вирішувалось у суді першої інстанції під час розгляду справи по суті. Крім того, за ч. 5 ст. 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Убачається, що при первісному зверненні позивачем було заявлено вимогу у відшкодування майнових збитків 35000,00 гривень та в відшкодування моральної шкоди 15000,00 гривень. Однак при зверненні з даною заявою позивач вже визначив ціну позову у 159052,90 грн. Апеляційний суд не приймає до уваги викладені в апеляційній скарзі доводи відносно можливої упередженості судді Ткачова О.М., оскільки це є припущенням. Так, убачається, що судом було роз`яснено право відводу суду відповідно, але позивачем дане право не було реалізоване, відводи складу суду не заявлено. Решта доводів викладених в заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та в апеляційній скарзі на ухвалу суду за змістом зводяться до незгоди з правовими висновками суду щодо відмови у позові та остаточним судовим рішенням. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»). Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного судом першої інстанції. Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Ухвала суду першої інстанції винесена з додержання вимог процесуального права і відсутні підстави для її скасування. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382, 383 ЦПК України апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 24 червня 2020 року залишати без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Судді: В.В. Папоян О.І. Корчиста Ю.М.Мальований