Постанова Вінницький апеляційний суд № 149/1365/20

Справа № 149/1365/20 Провадження № 33/801/777/2020 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гопкін П. В. Доповідач: Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КпАП України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 встановив: Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 420,40 грн. Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження у справі закрити, звільнивши його від адміністративної відповідальності на підставі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог закону, а справа розглянута судом з порушенням його права на захист. Зазначає, що йому не пропонувалось пройти медичне освідування на визначення стану сп`яніння, а тому він і не відмовлявся від проходження такого огляду, хоча ч. 1 ст. 130 КпАП України визначено окремі самостійні склади правопорушення як за керування транспортним засобом у стані сп`яніння так і за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Вказує на те, що матеріали справи не містять доказів зупинки транспортного засобу, яким би він керував і доказів відсторонення його від керування транспортним засобом. В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити. Пояснив, що в той день за кермом автомобіля перебувала його дружина, в якої відсутнє посвідчення водія. В одному з поворотів вона не впоралася з керуванням і пошкодила колесо об бордюр. Працівники поліції під`їхали в той момент, коли він дійсно перебуваючи в стані сп`яніння, намагався замінити пошкоджене колесо. Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 294 КпАП України, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувалися судом першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з таких підстав. Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Частиною 1 статті 8 КпАП України встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні апеляційних вимог ОСОБА_1 апеляційний суд виходить з того, що згідно пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції. Тобто, якщо у поліцейського виникла підозра про перебування особи, яка керує транспортним засобом, в стані сп`яніння, він має право направити цю особу для проведення відповідного огляду. В той же час, як зазначено у п. 6 Розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови суду першої інстанції на відповідність зазначеним вимогам закону, в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами. З метою перевірки вищевказаних доводів ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції також було переглянуто відеозапис з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, а також зібрані працівниками поліції записи з вуличних камер відеоспостереження, із яких видно, що автомобіль марки Nissan Maxima д.н.з НОМЕР_1 на значній швидкості рухався містом, а коли до пошкодженого авто під`їхали працівники поліції, ОСОБА_1 займався заміною пошкодженого колеса. При цьому його посилання на керування автомобілем в цей день дружиною спростовуються її ж письмовими поясненнями в матеріалах справи (а. с. 5), про те, що про подію вона дізналася від працівників міліції і за кермом автомобіля перебував її чоловік. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 204149 від 30 червня 2020 року водій ОСОБА_1 о 17 год 43 хв цього ж дня 30 червня 2020 року в м. Хмільнику по вул. Площа Перемоги керував автомобілем Nissan Maxima д.н.з НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, що виражались у хиткій ході, запаху алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду для встановлення факту сп`яніння у встановленому порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані інспектором поліції за частиною 1 статті 130 КпАП України. Пунктом 2.5 ПДР передбачено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вказаний протокол складений уповноваженою на те особою поліцейським СРПП №4 Хмільницького ВП Нестеренко О.Ю., із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КпАП України, підписаний цією особою. Зокрема, відповідно до вимог статті 256 КпАП України, якою врегульовано зміст протоколу про адміністративне правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Так, ОСОБА_1 було роз`яснені його права та обов`язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КпАП України та повідомлено про розгляд справи у суді, проте відпису особа щодо якого складено протокол - ОСОБА_1 відмовився. Зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був ознайомлений, жодних зауважень чи незгоди із його змістом останнім не зазначено, як і не вказано щодо протиправності дій працівників поліції при його складанні. До протоколу про адміністративне правопорушення також додано пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп`яніння та висновок щодо результатів медичного огляду КНП «Хмільницька ЦРЛ» за змістом яких водій ОСОБА_1 відмовився від медичного обстеження, а тому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного освідування, оскільки йому не пропонувалось пройти такий огляд. В матеріалах справи міститься рапорт інспектора-чергового СРПП №1 Хмільницького ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області про те, що 30.06.2020 о 17 год 45 хв зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що автомобіль марки Nissan Maxima д.н.з НОМЕР_1 срібного кольору рухаючись на великій швидкості в м. Хмільник по вул. Площа Перемоги, здійснив наїзд на інше авто. Заявником цього повідомлення, згідно рапорту є ОСОБА_2 . Рапортом поліцейського СРПП №1 Хмільниьцкого ВП Бондар Д. підтверджено викладені вище відомості, а також зазначено, що ОСОБА_1 намагався замінити пошкоджене колесо, у нього були ключі від автомобіля Nissan Maxima д.н.з НОМЕР_1 та реєстраційний талон. Зазначені докази є належними, допустимими та достатніми, такими, що розкривають об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, з огляду на що, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність в діях останнього правопорушення, за яке він притягнутий судом першої інстанції. Надавши об`єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким, у суду апеляційної інстанції підстав немає. Статтею 130 КпАП України передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду. Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння складено протокол про адміністративне правопорушення з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Що стосується доводів апелянта про те, що його не відсторонили від керування транспортним засобом і в матеріалах справи немає будь-яких даних про його відсторонення, то слід зазначити, що стаття 266 КпАП України в частині відсторонення водія від керування транспортним засобом не містить вимоги щодо долучення до матеріалів справи будь-яких даних, які б підтверджували цей факт, а такі доводи не знайшли свого підтвердження ні в судовому засіданні апеляційного суду, ні в матеріалах справи. Натомість в протоколі докладно викладена суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, та інші необхідні відомості. Будь-які виправлення в протоколі відсутні. При перевірці зазначених доводів апелянта було встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортного засобу з передачею його (автомобіля) власнику ОСОБА_3 . Крім того, слід зазначити, що не відсторонення від керування транспортним засобом не звільняє водія від адміністративної відповідальності за статтею 130 КпАП України. Отже, посилання ОСОБА_1 свідчать лише про його намір уникнути відповідальності за вчинене правопорушення. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Відтак порушення вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, відсутні. За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, а відтак постанову Літинського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2020 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись статтями 251, 268, 289, 294 КпАП України, Суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Літинського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І.М. Стадник