Постанова 4824 № 760/13955/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа №760/13955/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10462/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. при секретарі Коліснику В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 19 червня 2020 року (суддя Козленко Г.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», третя особа: первинна профспілкова організація Державної установи «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, встановила: у травні 2019р. позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив поновити його на посаді провідного інженера водопровідно-каналізаційного господарства; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 квітня 2019р., який становить 5 100грн та моральну шкоду в розмірі в сумі 50 000грн. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що з 11 листопада 2013р. працював в ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» на посаді робітника по обслуговуванню та ремонту будівель та споруд, 1 квітня 2015р. був переведений на посаду провідного інженера водопровідно-каналізаційного господарства. 9 лютого 2018р. був звільнений з посади за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2018р. був поновлений на посаді. Позивач стверджував, що після поновлення його на роботі згідно наказу № 86-О від 8 жовтня 2018р. відношення роботодавця до нього змінилося в негативний бік, продовжилося порушення його конституційних прав, права на працю, недопущення на робоче місце, надання завдань, які не входили до його посадових обов`язків, про що він неодноразово звертав увагу директора за допомогою доповідних, службових записок та заяв, однак директор ігнорувала всі його звернення та наведенні факти, що призвело до його звільнення за п. 3 ст.40 КЗпП України. Позивач зазначав, що причиною конфлікту з завгоспом ОСОБА_2 було звернення уваги адміністрації на незаконне працевлаштування осіб, а також вказівка на фінансові махінації заступника директора, головного бухгалтера та завгоспа з приводу преміювання за 2018р. Після звернень до Департаменту економічних злочинів Національної поліції України, профспілкового комітету та комісії по трудових спорах ставлення керівництва стало ще більш упереджене. 1 квітня 2019 він отримав персональне попередження про скорочення посади провідного інженера ВКГ та пропозицію зайняти посаду прибиральника території, також скорочувалася і посада провідного інженера з вентиляційних систем. Він є студентом 3 курсу заочної форми навчання факультету «Теплогазопостачання та вентиляція», тому друга посада скорочувалась з розрахунком неможливості заняття ним цієї посади. Позивач вважав, що адміністрація не очікувала його згоди на переведення прибиральником території, тому була продумана схема звільнити його за не проходження інструктажу з охорони праці. Зазначав, що неодноразово погоджувався пройти інструктаж згідно порядку проведення інструктажів на робочому місці. За кваліфікацією об`єктів очисні споруди клініки відносяться до об`єктів з підвищеною небезпекою, тому на пропозицію провідного інженера охорони праці ОСОБА_3 пройти інструктаж в кабінеті завгоспа ОСОБА_2 , він вказав на неприпустимість проведення інструктажу не на робочому місці, однак ОСОБА_3 написала записку та зробила припис в журналі проходження інструктажів про відмову від проходження інструктажу, після чого йому було оголошено догану. Позивач стверджував, що провідний інженер з охорони праці ОСОБА_3 та завгосп ОСОБА_2 не виконують своїх посадових обов`язків, з цього приводу він звертався до профспілкового комітету та комісії по трудових спорах, однак, на засіданні комісії зазначав, що вона є незаконною, оскільки половина від складу комісії повинні бути представники робітничих спеціальностей, але це не було прийнято до уваги. Також позивач зазначав, що підставою для оголошення йому догани та звільнення стало не проведення інструктажу за другий квартал 2019 року, при цьому, в журналі інструктажів також відсутній запис про проведення йому інструктажу за четвертий квартал 2018 року та перший квартал 2019 року. Крім того, завгосп ОСОБА_2 в період написання доповідних перебував у відпустці, а в.о. завгоспа був Пантелеєв, що свідчить про підробку службових документів та незаконне звільнення його з займаної посади. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 19 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Позивача посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки він надавав пояснення своїх дій, за які складалися доповідні та догани, під час розгляду справи звертав увагу суду, що більшість поданих відповідачем документів є підробленими та надавав у підтвердження цього докази, які були проігноровані судом. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача - адвоката Бубенка В.Г. та представника третьої особи Мурашко О.В., які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що наказомДержавної установи «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» № 157-О від 11 листопада 2013 року позивача зарахована на посаду робітника по ремонту будівель та споруд по розділу «наука»з 11 листопада 2013 року з випробувальним терміном два місяці, а наказом № 36-О від 1 квітня 2015 року переведено на посаду провідного інженера з експлуатації споруд та устаткування водопровідно- каналізаційного господарства з 1 квітня 2015 року по розділу «Клініка». Наказом № 02-З від 3 січня 2019 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни - прогул 24 грудня 2018 року. З наказом позивач ознайомлений 4 січня 2019 року. Наказом № 40-З від 3 квітня 2019 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 1 квітня 2019 року та запропоновано у строк до 5 квітня 2019 року пройти інструктаж і перевірку знань з охорони праці. Наказом № 41-З від 8 квітня 2019 року ОСОБА_1 оголошено догану за не проходження інструктажу та перевірки знань з охорони праці у встановлений строк. Також ОСОБА_1 зобов`язано пройти інструктаж до 10 квітня 2019 року. З наказом позивач був ознайомлений 8 квітня 2019 року. Наказом № 42-З від 11 квітня 2010 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 8 по 10 квітня 2019 року. Протоколом № 6 від 11 квітня 2019 року засідання профкому ДУ ««Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» надано згоду на звільнення провідного інженера з ВКГ ОСОБА_1 за систематичне виконання своїх посадових обов`язків. Наказом № 41-О від 11 квітня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 11 квітня 2019 року відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача відповідачем не допущено порушень норм трудового законодавства. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наданим доказам та ґрунтується на нормах матеріального права. Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Згідно ч. 1 ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. Статтею 46 КЗпП України визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідно до ч. 7 ст. 153 КЗпП України на власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони. Згідно ст. 161 КЗпП України власник або уповноважений ним орган розробляє за участю професійних спілок і реалізує комплексні заходи щодо охорони праці відповідно до Закону України "Про охорону праці". План заходів щодо охорони праці включається до колективного договору. Статтею 159 КЗпП України передбачено, що працівник зобов`язаний: знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; додержувати зобов`язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди; співробітничати з власником або уповноваженим ним органом у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров`ю або людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або посадову особу. У пункті 2.15 посадової інструкції провідного інженера з експлуатації споруд та устаткування водопровідно-каналізаційного господарства, на якій працював позивач, передбачений обов`язок останнього знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримуватися норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт. Пунктом 4 посадової інструкції визначена відповідальність за недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці, техніки безпеки, невиконання або неналежне виконання вимог внутрішніх нормативних документів організації та законних розпоряджень керівництва. З наданих суду першої інстанції документів вбачається, що позивач 1 квітня 2019 року відмовився проходити інструктаж з техніки безпеки, тому відповідач правомірно відсторонив його від роботи. Доводи позивача, що інструктаж не був проведений з ним на робочому місці, не спростовують неправомірності поведінки позивача. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про охорону праці» працівник зобов`язаний знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту. За змістом ст. 18 Закону України «Про охорону праці» працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці. На виконання вимог ч.7 ст. 153 КЗпП України відповідач зобов`язав ОСОБА_1 пройти інструктаж і перевірку знань з охорони праці до 5 квітня 2019 року, про що позивач був ознайомлений. Згідно акту від 4 квітня 2019 року ОСОБА_1 відмовився надати письмові пояснення з приводу відмови пройти інструктаж з техніки безпеки праці. Відповідно до доповідної записки завгоспа клініки ОСОБА_2 від 5 квітня 2019 року ОСОБА_1 відмовився від проходження інструктажу. Вказані обставини не заперечував позивач під час апеляційного розгляду. Згідно з частиною першою статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (стаття 147 КЗпП України). Догана є найменш суворим стягнення за порушення трудової дисципліни та заходом особистого немайнового характеру. Відповідно до частин першої та третьої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Відсутність пояснень від порушника трудової дисципліни не перешкоджає застосуванню стягнення, якщо власник зможе довести те, що пояснення від працівника він зажадав, але працівник їх не надав. Враховуючи відмову ОСОБА_1 від проходження інструктажу, відповідач оголосив йому догану наказом № 41-З від 8 квітня 2019 року. Вказаний наказ позивачем оскаржений не був, відтак відсутні підстави вважати його неправомірним. З протоколу № 5 засідання розширеного профкому ДУ ««Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» від 9 квітня 2019 року вбачається, що невиконання позивачем своїх посадових обов`язків в частині проходження чергового інструктажу з питань охорони праці, було предметом розгляду профкому. Згідно вказаного протоколу ОСОБА_1 категорично відмовився проходити інструктаж, посилаючись на те, що його повинен проводити саме роботодавець, а не зав. господарством. Разом з цим, відповідно до посадової інструкції завідуючого господарством саме на нього покладено обов`язок проведення інструктажів з техніки безпеки та охорони праці (пункт 10). Згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Під час судового розгляду встановлено, що позивач не виконував правила внутрішнього трудового розпорядку, у зв`язку із чим наказом від 3 січня 2019 року йому оголошено догану, також позивач відмовився проходити інструктаж з техніки безпеки та охорони праці, у зв`язку із чим йому оголошено догану наказом від 8 квітня 2019 року. Також з наданих доказів вбачається, що позивач до 10 квітня 2019 року інструктаж не пройшов, у своїй заяві від 10 квітня 2019 року повідомив роботодавця про відмову від проходження інструктажу, що також підтвердив під час засідання розширеного профкому 11 квітня 2019 року, тобто продовжував недовиконувати свої трудові обов`язки, що стало підставою для надання згоди на його звільнення. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що з огляду на чинні накази відповідача від 3 січня 2019 року № 02-З та від 8 квітня 2019 року № 41-З про оголошення позивачу доган, продовження вчинення ним порушень, вірно винесено наказ про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Доводи апеляційної скарги, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосоване тільки одне стягнення, а тому йому не могли оголосити догану та звільнити за не проходження інструктажу, колегія суддів вважає безпідставними, так як після оголошення догани ОСОБА_1 продовжував не виконувати свої обов`язки та без поважних причини продовжував відмовлятися від проходження інструктажу, що і стало підставою для його звільнення. Посилання у апеляційній скарзі на те, що більшість з наданих відповідачем документів не відповідають дійсності, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі, які задоволенню не підлягають, правові підстави для задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, оцінив надані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, колегія суддів постановила: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 19 червня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12 жовтня 2020 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк