Постанова 4820 № 686/3944/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/3944/21 Провадження № 22-ц/4820/500/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В., секретар судового засідання Кошельник В.М., з участю представника відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2021 року, суддя Мазурок О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Хмельницької міської ради» про скасування дисциплінарного стягнення та стягнення заробітної плати, встановив: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовами до КП «Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Хмельницької міської ради», (далі - КП ХМЦПМД №2), про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнення заробітної плати у вигляді премії за підсумками 2020 року. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 01.04.2021 року вказані справи були об`єднані в одне провадження. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що вона працює лікарем загальної практики - сімейним лікарем у КП «Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Хмельницької міської ради» з 2017 року по теперішній час. В грудні 2020 року адміністрація підприємства не виплатила їй заробітну плату у вигляді премії за підсумками 2020 року, хоча всім іншим працівникам така премія була нарахована і виплачена своєчасно. 28.12.2020 року нею було подано скаргу до Управління Держпраці у Хмельницькій області щодо незаконного позбавлення премії. 12.02.2021 вона отримала відповідь Управління Держпраці у Хмельницькій області, згідно з якою КП ХМЦПМД №2 для перевірки був наданий наказ № 222 від 14.12.2020 року про застосування заходу дисциплінарного стягнення, а також копія акту про відмову ОСОБА_1 від засвідчення факту про ознайомлення з наказом №01-12 від 21.12.2020 року. В той же час позивач зазначила, що відповідачем до її відома не доведено суті порушення трудового законодавства, вона не отримувала пропозиції щодо надання пояснень по факту можливого вчинення дисциплінарного проступку в порядку, передбаченому ст. 149 КЗпП України, наказ про накладення на неї стягнення у вигляді догани не був доведений до її відома в порядку, передбаченому нормами трудового законодавства. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.11.2021 року в задоволенні позову відмовлено. Обґрунтовуючи відмову у позові суд вказав на те, що накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 відбулося у відповідності з вимогами КЗпП України. Право на депреміювання позивача надано керівнику відповідача, який прийняв відповідне рішення за наслідками дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування скарги вказала, що судове рішення ґрунтується на обставинах, які не підтверджені доказами. Адміністрація КП ХМЦПМД №2 не пропонувала їй надати письмові пояснення з приводу порушень трудової дисципліни. Комісією роботодавця не проводилося службове розслідування щодо порушення нею трудових обов`язків. Судом безпідставно не було досліджено здійснений нею звукозапис засідання комісії про проведення розслідування, яким доведено факт не проведення розслідування порушення нею трудових обов`язків. У порушеннях, які ставляться їй у вину відсутній склад дисциплінарного проступку. Судом безпідставно взято до уваги акт фіксації відмови від надання письмових пояснень, а також протокол засідання комісії з проведення службового розслідування. Також вказала, що її не було ознайомлено з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказом про внесення змін до наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У відзиві на апеляційну скаргу КП «Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Хмельницької міської ради» зазначив, що ОСОБА_1 було обґрунтовано притягнуто до відповідальності за невиконання покладених на неї обов`язків та вимог внутрішніх нормативних документів роботодавця. Прийом хворої на коронавірусну інфекцію ОСОБА_2 , відбувся лікарем ОСОБА_1 поза робочим часом та поза межами робочого медичного кабінету. Не було також повідомлено про осіб, з якими хвора контактувала до виявлення у неї ознак захворювання на COVID-19. Вчинення позивачем порушень встановлено матеріалами перевірки комісії з розслідування гострого професійного захворювання від 14.12.2020 року та комісії з проведення службового розслідування від 04.12.2020 року на підставі чого було винесено накази від 14.12.2020 року, №222 та від 08.06.2021 року, №01/06-21, про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з позбавленням премії за 2020 рік. В судове засідання апелянт та її представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, підтримав рішення суду першої інстанції. Заслухавши пояснення учасника справи, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює лікарем загальної практики - сімейним лікарем у КП «Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Хмельницької міської ради». Рішенням комісії зі службових розслідувань від 04.12.2020 року встановлено, що лікарем загальної практики-сімейним лікарем в АЗП-СМ №6 ОСОБА_1 в період з 25.08.2020 року по 27.08.2020 року допущено порушення трудової дисципліни, а саме невиконання працівником з його вини обов`язків, покладених на нього законодавством, колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією, що призвело до можливого одночасного зараження 31.08.2020 року на COVID-19 лікаря ЗП-СЛ ОСОБА_1 та сестри медичної ЗП-СМ ОСОБА_3 . Відповідно до акту від 04.12.2020 року №11 «Про невиконання посадових інструкцій та галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я та/або порушення законодавства про охорону праці», 25.08.2020 року лікар загальної практики-сімейний лікар АЗП-СМ №6 ОСОБА_1 за наслідками прийому та огляду пацієнтки ОСОБА_2 встановила діагноз «Підозра на COVID-19», згенерувала направлення на ПЛР тест, а також записала вказану пацієнтку на прийом на 27.08.2020 року. 27.08.2020 року о 12 год. 55 хв. через електронне повідомлення лікар ЗП-СЛ ОСОБА_1 отримала результати ПЛР тесту ОСОБА_2 , який був «позитивним». 27.08.2020 року, о 10:58 год. та о 13:30 год. лікар ЗП-СЛ ОСОБА_1 провела амбулаторний прийом пацієнтки ОСОБА_2 , про що зробила відповідний запис в електронній системі Medics. Відповідно до акту розслідування (спеціального розслідування) гострого професійного захворювання лікаря загальної практики сімейної медицини ОСОБА_1 , що настало 31.08.2020 року, комісія прийшла до висновку, що гострий нещасний випадок (захворювання), який стався з лікарем загальної практики сімейним лікарем АЗП-СМ №6 ОСОБА_1 , підлягає регулюванню п.п. 2 п. 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року та вважається пов`язаним з виробництвом. Згідно з актом лікар загальної практики сімейний лікар АЗП-СМ №6 ОСОБА_1 порушила наказ МОЗ України від 28.03.2020 року №722 «Організація надання медичної допомоги хворим на короно вірусну хворобу (COVID-19)», наказ МОЗ України від 13.03.2020 року №663 «Про оптимізацію заходів щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків(COVID-19)». Наказом №222 від 14.12.2020 року до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а також депреміювання у розмірі 100% у зв`язку з оголошенням догани строком на 12 місяців, з грудня 2021 року. Підстава: рішення Комісії з службових розслідувань від 04.12.2020 року; акт фіксації відмови від надання письмових пояснень від 14.12.2020 року. Відповідно до акту фіксації відмови від 14.12.2020 року, лікар загальної практики-сімейний лікар ОСОБА_1 відмовилася від надання письмових пояснень своїх дій в період з 25.08.2020 року по 28.08.2020 року, які призвели до можливого її гострого професійного захворювання та сестри медичної загальної практики-сімейної медицини ОСОБА_3 , акт складено в присутності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Частиною першою статті 147 КЗпП України встановлено, що догана це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника саме за порушення трудової дисципліни. Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, попередня робота працівника, тощо. У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Отже, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни. При цьому, закон вимагає, аби факт такого порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень. Крім цього, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків. Таким чином, керівник установи або уповноважений ним орган має право вимагати від працівника виконання лише тих трудових обов`язків, які обумовлені між ними і застосовувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку, тобто не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності встановленої особи працівника, яка порушила трудові обов`язки, її вини, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками. Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Тому правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника (постанова Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №442/1691/17). При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Відповідачем при обранні виду стягнення не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставин, за яких були виявлено порушення, та попередню роботу позивача, який сумлінно та якісно виконував покладені на нього обов`язки. Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, коло яких визначається трудовим договором, посадовою інструкцією тощо. Не вважається порушенням трудової дисципліни невиконання працівником вимог роботодавця про виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України). Складовими дисциплінарного проступку є дії або бездіяльність працівника, факт порушення або неналежного виконання працівником своїх трудових обов`язків, вина працівника та наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю працівника та порушенням або неналежним виконанням працівником трудових обов`язків). Чинними нормами КЗпП України не визначено вичерпний перелік, за яких має застосовуватися до працівника дисциплінарне стягнення у виді саме догани, а в яких звільнення. Натомість законодавцем передбачено ряд умов, які роботодавець повинен враховувати при застосуванні до працівника дисциплінарного стягнення. Так, роботодавець повинен враховувати попередню роботу працівника, його ставлення до виконання покладених на нього трудових обов`язків. Обов`язковою умовою до застосування дисциплінарного стягнення до працівника є відібрання у останнього письмових пояснень роботодавцем. У разі відмови працівником від надання пояснень з приводу порушення трудової дисципліни роботодавець зобов`язаний зафіксувати таку відмову шляхом складання відповідного акта і провести службове розслідування порушення трудової дисципліни. Таким чином єдиною підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни, у зв`язку з чим на суд покладено обов`язок не тільки встановити дотриманням роботодавцем вимог чинного законодавства в частині строків та обґрунтованості наказу щодо його форми та змісту, але й встановити або спростувати факт порушення працівником трудової дисципліни, що потягло за собою оголошення догани. Статтею 150 КЗпП України передбачено право працівника оскаржити дисциплінарне стягнення у передбаченому законом порядку. Відповідно до посадової інструкції лікаря загальної практики - сімейного лікаря, (розділ IV), лікар може бути притягнутий до відповідальності за невиконання або неналежне виконання покладених на нього обов`язків або неналежне виконання вимог внутрішніх нормативних документів Центру та законних розпоряджень адміністрації. Порядком проведення протиепідемічних заходів, пов`язаних із самоізоляцією осіб, що затверджений постановою КМ України від 11.03.2020 р., №211 визначено, що особами, які потребують самоізоляції, є особи, щодо яких є підозра на інфікування, або особи, які хворіють на COVID-19 в легкій формі та не потребують госпіталізації. Такі особи зобов`язані постійно перебувати у визначеному ними місці самоізоляції, утримуватися від контакту з іншими особами (п. 11 Порядку). Особа, яка перебуває на самоізоляції, має право звертатися за отриманням медичної допомоги. У невідкладних випадках особа, яка перебуває на самоізоляції, звертається за екстреною медичною допомогою (п. 19). Згідно з Порядком ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.02.2020 року, № 587, внесення відповідних медичних записів до Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів осіб з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом захворювання на коронавірусну хворобу (СОУГО-19) відповідно до цього Порядку є обов`язковим для всіх закладів охорони здоров`я. Порядком надання первинної медичної допомоги, затвердженим наказом директора Хмельницького МЦПМСД №2 від 22.01.19 року, №10/1 передбачено, що первинна медична допомога надається під час особистого прийому пацієнта за місцем надання ПМД - Амбулаторії загальної практики - сімейної медицини. Також, наказом №65 від 10.04.2020 року директора КП ХМЦПМД №2 встановлено обов`язок керуватися Рекомендаціями щодо дій медичних працівників у разі появи симптомів ковід-19 та порядку дій посадових осіб закладів охорони здоров`я. Відповідно до розділу 1 відповідних Рекомендацій медичний працівник, у якого під час роботи з`явилися симптоми вірусного захворювання мають негайно повідомити про це свого безпосереднього керівника. Відповідач, стверджуючи про наявність у діях ОСОБА_1 відповідного дисциплінарного проступку зазначив, що остання, достовірно знаючи про захворювання ОСОБА_2 на вірусну інфекцію, провела її прийом особисто, не надавши при цьому доказів того, що мало місце звернення до неї пацієнтки ОСОБА_2 за екстреною медичною допомогою, що стало причиною одночасного інфікування 31.08.2020 року від цієї пацієнтки як лікаря ОСОБА_1 так і медсестри ОСОБА_3 . Крім того, як зазначив відповідач, ОСОБА_1 , незважаючи на те, що в період з 17.08.2020 року по 28.08.2020 рік нею було прийнято велику кількість пацієнтів, не повідомила сімейному лікарю ОСОБА_7 про осіб, з якими вона контактувала за 14 днів до виявлення ознак свого захворювання, що також собою становить склад дисциплінарного проступку. На підтвердження допущення ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення роботодавцем надано акт службового розслідування від 04.12.2020 року. Разом з тим, незважаючи на не, що згідно з цим актом ОСОБА_1 надала пояснення у яких визнала інфікування внаслідок прийому ОСОБА_2 , однак безпосередньо такого пояснення матеріали справи не містять, надання вказаних пояснень також заперечувала в суді позивач. Колегія суддів погоджується в цій частині з доводами ОСОБА_1 про те, що наявність причинно-наслідкового зв`язку між її захворюванням, захворюваннями ОСОБА_2 та медсестри ОСОБА_3 не встановлений. Крім того, перед застосуванням до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення роботодавець зобов`язаний був отримати від неї письмові пояснення за порушення трудової дисципліни, урахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку та попередню роботу працівника, однак відповідачем не було дотримано зазначених вимог трудового законодавства, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За таких обставин, враховуючи, що роботодавцем при виданні наказу №222 від 14.12.2020 року порушено трудові права ОСОБА_1 , що виразилось у незазначенні конкретних порушень трудової дисципліни лікаря ОСОБА_1 із вказівкою на обставини допущених нею фактів невиконання або неналежного виконання покладених на неї трудових обов`язків, а також ненаданні ОСОБА_1 можливості надати пояснення щодо відповідних фактів, що свідчить про неповноту та поверхневість при розгляді питання щодо застосування відносно ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення та є підставою для скасування оскаржуваного наказу. Наказ №104 від 07.06.2021 року про внесення змін до наказу №222 від 14.12.2020 року з викладенням відповідних фактів та обставин вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного порушення оскаржуваний наказ не заміняє, оскільки саме на підставі оскаржуваного наказу на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення та застосовано депреміювання, тобто, саме оспорюваний наказ призвів до порушення трудових прав позивача. Слід також зауважити, що факт невиконання позивачем своїх посадових обов`язків, в результаті чого вона та медсестра лікувального закладу захворіли на коронавірусну хворобу, не знайшов свого підтвердження в суді. При цьому висновки комісії роботодавця щодо вини лікаря ОСОБА_1 у захворюванні внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов`язків ґрунтуються на припущенні щодо можливого зараження позивача від хворої пацієнтки ОСОБА_2 під час проведення особистого прийому лікарем 27.08.2020 року. В той же час ця обставина не ґрунтується на доказах і є припущенням, оскільки лікар ОСОБА_1 проводила особистий прийом пацієнтки ОСОБА_2 напередодні, 25.08.2020 року, при цьому, як вбачається з матеріалів справи, остання мала симптоми, характерні для коронарвірусної хвороби, і саме у зв`язку з цим була направлена лікарем для проведення тестування на предмет можливого інфікування. Таким чином, справа не містить об`єктивних даних щодо інфікування ОСОБА_1 на коронавірусну хворобу саме 27.08.2020 року, а не 25.08.2020 року, коли проводився первинний медичний огляд ОСОБА_2 . Відповідно до п. 1.3. додатку №3 до колективного договору «Положення про преміювання», керівнику підприємства надається право позбавляти працівників премії частково або повністю у разі порушення трудової, виробничої дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку. Оскільки роботодавцем не наведено підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, тому застосування депреміювання останньої, яке прийняте на підставі рішення комісії з преміювання КП «Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Хмельницької міської ради є незаконним, у зв`язку з чим роботодавець зобов`язаний виплатити належну ОСОБА_1 премію за 2020 рік із відрахуванням при її виплаті відповідних податків та зборів на користь держави. Судом першої інстанції були неповно встановлені обставини справи, та не застосовано норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягнення понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору в сумі 908 грн. у суді першої інстанції та 1362 грн. у суді апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити. Скасувати наказ директора КП «Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Хмельницької міської ради Головко Л.Л. №222 від 14.12.2020 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та депреміювання у розмірі 100% строком на 12 місяців, починаючи з грудня 2020 року. Зобов`язати КП «Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Хмельницької міської ради нарахувати та виплатити належні ОСОБА_1 заходи заохочення у вигляді премії за підсумками її роботи за 2020 рік із відрахуванням належних до сплати податків та митних платежів. Стягнути з КП «Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Хмельницької міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 908 грн. у суді першої інстанції та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1362 грн. у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 червня 2022 року. Судді: Р.С. Гринчук А.М. Костенко Т.В. Спірідонова