Постанова 4821 № 705/1633/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1482/20Головуючий по 1 інстанції Справа №705/1633/20 Категорія: 304090000 Гудзенко В.Л. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2020 року м. Черкаси Колегія суддів Черкаського апеляційного суду у складі суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. учасники справи: позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; відповідач ОСОБА_1 ; особа, що подала апеляційну скаргу акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 липня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и л а : В травні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги обґрунтовували тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв?язку з чим підписав заяву б/н від 13 липня 2011 року. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 2000 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 9000 грн. У зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором, станом на 24 березня 2020 року відповідач має заборгованість в сумі 82358,13 грн., що складається з 52131,94 грн. заборгованість за тілом кредиту, (в тому числі 00,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту); 52131,94 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 0 грн. -заборгованість за нарахованими відсотками; 0 грн. заборгованість за простроченим відсотками; 13769,67 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 12058, 51 грн. нарахована пеня; 0 грн. нараховано комісії; 500 грн. штрафу (фіксованої частини); 3898,01 грн. штраф (процентна складова). Просив суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 82358,13 грн. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що в наданій анкеті - заяві наявна відмітка про те, що ОСОБА_1 виявив бажання отримати на своє ім?я зарплатну картку. Заява не містить посилань на умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, порядок нарахування та сплати штрафу і пені за невиконання умов договору. До позовної заяви не додані документи, які б підтверджували, що на момент підписання анкети-заяви 13 липня 2011 року відповідач був ознайомлений саме з тими Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» та тими Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, витяги з яких долучено до позовної заяви. Не погоджуючись з рішенням суду представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, просив рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилався на те, що крім анкети заяви, відповідачем в день отримання кредитної картки та отримання можливості користуватися кредитними коштами було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В даній довідці вказано: тип кредитної лінії; пільговий період (55 днів); базова відсоткова ставка за користування кредитом 2,5% в місяць; розмір та строк внесення щомісячних платежів; розмір комісії за зняття готівки; розмір та порядок нарахування пені та штрафів при порушенні строків платежів. На підставі анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 з кредитним лімітом, який неодноразово змінювався і 25 квітня 2014 року його було підвищено до 9000 грн. Позиція Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 не може бути взята до уваги, оскільки висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалене судом першої інстанції рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам. Судом першої інстанції встановлено, що звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором № б/н від 13 липня 2011 року, АТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження своїх вимог надало анкету-заяву ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 13.07.2011, в якій зазначено особисту інформацію відповідача: а саме: ім`я по-батькові, серію та номер паспорта, адресу проживання. При цьому, в заяві не вказано бажаного розміру отримання кредиту, а також у позовній заяві не зазначено, в якому розмірі він отримав кредит, в позовній заяві лише зазначено, що у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 9000 грн. Крім того, в наданій заяві наявна відмітка про те, що ОСОБА_1 виявив бажання отримати на своє ім?я зарплатну картку. При цьому, анкета-заява не містить посилань на умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, порядок нарахування та сплати штрафу і пені за невиконання умов договору. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути прострочене тіло, відсотки, заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, пеню та штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13 липня 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов узгоджені з відповідачем при підписанні анкети-заяви від 13 липня 2011 року року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, щодо сплати процентів, пені та штрафів за користування кредитними коштами, розмір і порядок нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Такі висновки відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що заява від 13 липня 2011 року, крім анкетних даних ОСОБА_1 не містить жодних відомостей, на підставі яких можна встановити волевиявлення позичальника на укладення кредитного договору на умовах, що заявлені позивачем і взагалі на укладення кредитного договору. В заяві відсутні відомості кредитного ліміту та обрання типу кредитної картки, схеми погашення кредиту, нарахування відсотків, пені, штрафів та міра відповідальності за порушення зобов`язань по кредиту. До позовної заяви не додані документи, які підтверджують, що на момент підписання заяви, відповідач був ознайомлений саме з заявленими позивачем умовами кредитування з використанням кредитки. Надані Тарифи з обслуговування кредитних карт «Універсальна» не підтверджують узгодження з позичальником конкретних умов кредитування. Крім того, у зв`язку з тим, що відповідач не підписував надані позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, то такі докази є неналежними і не беруться до уваги судом. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за користування кредитними коштами, надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися, як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. За таких міркувань, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України. Таким чином, враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, пенею та штрафами, оскільки умовами анкети-заяви виконання такого виду зобов`язання відповідачем не передбачено. ОСОБА_1 підписав анкету-заяву б/н про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено про вид картки, яка має бути видана відповідачу - зарплатна картка. При цьому, анкета-заява не містить даних про видачу відповідачу платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду та відповідно умов кредитування, як і не містить відомостей про бажаний кредитний ліміт. Використання платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду є можливим лише за умови, що в анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв`язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником, та, виходячи з чого, має орієнтуватися суд під час розгляду справи. Довідка про умови кредитування надана Банком (а.с. 33) підписана в серпні 2011 року та не збігається з датою підписання самої анкети заяви та містить посилання на номер договору SAMDN55000047971397 тоді як в позовній заяві Банк посилається на анкету - заяву б/н від 13 липня 2011 року. Анкета-заява не містить таких основоположних умов, виходячи з яких суд мав би реальну можливість установити, чи був укладений саме кредитний договір, які його умови, зокрема встановити, коли та який кредитний ліміт був встановлений, яка процента ставка та неустойка мала б відповідати правовідносинам сторін, у якому порядку мають повертатися грошові кошти. Отже, надані позивачем документи не підтверджують наявність між сторонами саме кредитних відносин та наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а тому підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту колегія суддів не вбачає. Щодо наданої в матеріали справи виписки по картковому рахунку про рух коштів на яку вказує Банк в апеляційній скарзі, як на належний та допустимий доказ у справі, то колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки як викладено вище, докази укладення кредитного договору на підставі заяви-анкети б/н від 13.07.2011 року в матеріалах справи відсутні, відповідно до даної анкети - заяви (а.с. 32) позивачу була видана саме зарплатна картка, а не кредитна. А із наданої виписки вбачається що рух коштів відбувався по кредитній картці з лімітом в 2 000 гривень, заява про отримання якої в матеріалах справи відсутня. Виходячи із вищевикладеного доводи АТ КБ "ПриватБанк" про те, що кредитний договір був оформлений відповідною анкетою-заявою відповідача 13 липня 2011 року, яка містить підпис останнього про ознайомлення його з "Умовами та правилами надання банківських послуг" колегія суддів вважає безпідставними та погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Інші доводи наведені в обгрунтування апеляційної скарги суттєвими не являються та не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Судді