Постанова Черкаський апеляційний суд № 705/2605/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/2025/20Головуючий по 1 інстанції Справа №705/2605/20 Категорія: 304090000 Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2020 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів : Храпка В.Д., Бондаренка С.І., Новікова О.М. за участю секретаря Любченко Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Годік Л.С., по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У липні 2020 року позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог вказував, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 25 травня 2006 року. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він повністю поінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8 000,00 грн. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав кредит. Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконує належним чином, у зв`язку з чим станом на 30 березня 2020 року утворилась заборгованість 309 618,02 грн., з яких: 7 624,47 грн. заборгованість за тілом кредита; 299 111,98 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 2 881,57 грн. нарахована пеня. Посилаючись на те, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, заборгованість до стягнення становить: 131 168,14 грн., яка складається з: 7 624,47 грн. заборгованість за кредитом; 123 543,67 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 25 травня 2006 року по 31 січня 2019 року. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк». На підставі наведеного АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 25 травня 2006 року у розмірі 131 168,14 грн. станом на 31 березня 2020 року та судові витрати у розмірі 2 102 грн. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 7 624,47 грн. за кредитним договором б/н від 25 травня 2006 року та судові витрати у вигляді судового збору 122,13 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не були повернуті, банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржником обов`язку повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Стосовно стягнення заборгованості за відсотками суд першої інстанції зазначає, що надані позивачем документи не підтверджують погодження сторонами умов кредитування ні Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт ні Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку не містять підпису відповідача. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» вважаючи рішення суду першої інстанції ухваленим в частині відмови у задоволенні позовних вимог без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального та матеріального права просить його скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу тими ж доводами, що і позовну заяву позивач вказує, що з моменту підписання відповідачем заяви, між ним та банком був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору. У вказаній заяві зазначено: валюта карти гривня; сума кредитного ліміту (початкова) 1670, 00 грн.; базова процентна ставка 36% річних з розрахунку 360 днів у році; порядок погашення заборгованості. Активізація картки відпоповідачем та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Відповідач звертався до банку з метою перевипуску карти, отримав перевипущені картки з новими номерами та продовженим строком дії, якими продовжив користуватися. Вищевказані обставини пітверджуються наявними у матеріалах справи заявою відповідача, розрахунком заборгованості, випискою по рахункам, довідками банку про видані кредитні картки, про зміну умов кредитування. Стосовно приєднання до умов договору банк зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги, що в матеріалах справи наявні витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в редакції, що діяла на момент підписання заяви; копія наказу банку щодо затвердження «Умов та правил надання банківських послуг». А також відповідач не спростував факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг та те, що вони викледені не в тій редакції, яка діяла на момент підписання ним заяви, а також, що він не знав про умови кредитування. Відповідач не спростував розмір наявної заборгованості. Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що базова процентна ставка за користування кредитом зазначена безпосередньо в підписаній відповідачем заяві. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги по наступних підставах. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним вимогам закону. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до заяви від 25 вересня 2006 року ОСОБА_1 просив відкрити рахунок та надати кредитну картку із сумою кредитного ліміту 1 670 грн. з базовою процентною ставкою 36 процентів з розрахунку 360 днів у році. Строк дії кедитного ліміту відповідає строку дії карти. Порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. Погашення заборгованості по кредитному ліміту може здійснюватися як шляхом внесення коштів на карту клієнтом так і списанням банком коштів з дебетної карти. Вказана заява підписана ОСОБА_1 . Даною заявою засвідчено, що вся надана ним інформація дійсна; він зобов`язується про всі зміни повідомляти в банк не пізніше 15 днів з моменту їх виникнення; він ознайомився у відповідності до Умов надання банківських послуг Правилами користування платіжною картою і Тарифами банку; він погоджується що вказана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою и Тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг. До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк». Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за договором б/н від 25 травня 2006 року станом на 31 березня 2020 року становить 309 618,02 грн., з яких: 7 624,47 грн. заборгованість за тілом кредита; 299 111,98 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 2 881,57 грн. нарахована пеня. До стягнення: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 7 624,47 грн.; загальний залишок заборгованості за відсоткамиза період з 25 травня 2006 року по 31 січня 2019 року - 123 543,67 грн., разом: 131 168,14 грн. Крім того, до позовної заяви банк додав: виписку за договором №б/н станом на 09 квітня 2020 року; довідку про зміну умов кредитування; довідку про видані кредитні картки, згідно якої дія всіх карток закінчилася, останньої у 2019 році. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві від 25 вересня 2006 року, підписаній ОСОБА_1 , дійсно визначений порядок сплати процентів. Проте у розділі «Відмітки банку» даної заяви зазначено номер картки НОМЕР_1 та дату відкриття рахунку 25 травня 2006 року. Цей розділ підписаний лише працівником банку. Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) старт карткового рахунку НОМЕР_1 та дата проведення 25 вересня 2006 року. А згідно з наданою довідкою банку про кредитні картки, відповідно до підписаного кредитного договору датою відкриття картки № НОМЕР_1 з терміном дії до квітня 2015 року є 17 квітня 2006 року. У самій позовній заяві банк вказує дату підписання ОСОБА_1 заяви б/н 25 травня 2006 року, що не відповідає даним, викладеним у наданій позивачем довідці. Таким чином у наданих банком доказах, на які позивач посилається у позовній заяві, існують суттєві розбіжності. Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша ст. 80 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Посилання позивача у позовній заяві та апеляційній скарзі на Умови та Правила надання банківських послуг, як доказ укладення відповідачем у відповідності до ст. 634 ЦК України шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банком не беруться до уваги апеляційним судом виходячи з наступного. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Апеляційний суд вважає, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, що міститься у матеріалах цієї справи, не містить підпису відповідача, а тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс

19. З наданого банком розрахунку заборгованості (а.с.5-9), виписки по рахункам за договором б/н (а.с.10-16), довідки про зміну умов користування (а.с.17) вбачається, що відповідач користувався коштами банку. У зв`язку з чим апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Зазначене підтверджується: заявою; розрахунком заборгованості станом на 31 березня 2020 року; випискою по картковому рахунку станом на 09 квітня 2020 року; довідкою про встановлення та зміну кредитного ліміту; довідкою про наявність у банку кредитних карток. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову. Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають та спростовуються встановленими вище обставинами справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді