Постанова 4821 № 703/1291/17

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1491/20Головуючий по 1 інстанції Справа №703/1291/17 Категорія: 305010900 Опалинська О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2020 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Черкаська регіональна дирекція «страхова Група ТАС»; особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_2 ; розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Черкаська регіональна дирекція «Страхова Група ТАС», про стягнення моральної шкоди, в с т а н о в и в: У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 03 листопада 2016 року близько 17 години 20 хвилин по вул. Шевченка в м. Сміла Черкаської області ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Опель», д.н.з. НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, в зв`язку з чим здійснив наїзд на позивача при перетині проїзної частини по пішохідному переходу. В результаті ДТП позивач отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 січня 2017 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Позивач зазначила, що внаслідок ДТП вона знаходилася на лікуванні в травматологічному відділенні Смілянської міської лікарні з 03 листопада 2016 року по 10 листопада 2016 року з діагнозом ЗЧМТ, перелом кісток носу без зміщення. На лікування нею було витрачено кошти в розмірі 1752 гривні 29 копійок, які були відшкодовані ПАТ «Страхова група ТАС» відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/5310311. Також, позивач зазначила, що протиправними діями відповідача їй завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, що призвело до значного погіршення стану її здоров`я та її емоційно-психологічного стану. До отриманих травм позивач працювала приватним підприємцем та мала свій бізнес, який приносив стабільний прибуток, але внаслідок погіршення здоров`я вимушена була його закрити, що призвело до погіршення матеріального стану її сім`ї. ПАТ «Страхова група ТАС» відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/5310311, виплатила позивачу в рахунок погашення моральної шкоди 87 гривень 61 копійку, що становить 5% від розміру матеріальної шкоди. ОСОБА_1 вважає, що така сума коштів є мізерною та не може вважатися як повне відшкодування завданої моральної шкоди, а тому просила суд стягнути зі ОСОБА_2 завдану їй моральну шкоду в розмірі 40000 гривень та судові витрати. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 липня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 39912, 39 грн, витрати за проведення експертизи в сумі 5076 грн, судовий збір в сумі 640 грн, а всього 45628,39 грн. Рішення суду обґрунтоване тим, що враховуючи перенесення позивачем моральних страждань, пов`язаних із порушенням звичайного способу життя через емоційний стрес, дискомфорт, безпорадність та схвильованість, а також те, що нею в цей період закрито підприємницьку діяльність, яка приносила їй дохід, суд приходить до висновку, що позивачу дійсно було заподіяно моральну шкоду, внаслідок ДТП. Суд вказав, що оскільки саме відповідач ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього руху, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, що встановлено судом, саме він повинен відповідати за завдану позивачу моральну шкоду. Розмір морального відшкодування в сумі 39912,39 гривень судом було визначено з урахуванням того, що страховою компанією було сплачено позивачу в рахунок відшкодування моральної шкоди 87,61 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 липня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір моральної шкоди до 5000 грн. В апеляційній скарзі вказує, що суд повинен був критично оцінити достовірність наданих позивачем медичних документів щодо завданих їй тілесних ушкоджень. Зазначає, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні внаслідок ДТП загалом 16 днів та припинила свою підприємницьку діяльність за власним рішенням, а не за станом здоров`я. Вважає, що висновок судової психологічної експертизи, яка була проведена під час розгляду справи з порушенням встановленого законом порядку, не є належним доказом у справі. Зазначає, що на виконання клопотання експерта про надання додаткових доказів, стороною позивача було надано до суду якісь зібрані позивачем характеристики, заяви незрозумілого походження, що не були посвідчені належним чином, та за своїм змістом дублювали одне одного. В подальшому судом вказані документи були направлені експерту без повідомлення сторони відповідача, чим було порушено принцип змагальності сторін. Вказує, що суд безпідставно не прийняв доводи відповідача про те, що він відшкодував позивачу 4200 грн та не зменшив суму відшкодування моральної шкоди. Крім того, ОСОБА_2 вважає, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки його цивільно-правова відповідність застрахована у Черкаській регіональній дирекції «Страхова Група ТАС», яка і повинна відшкодовувати позивачу завдану шкоду внаслідок ДТП. ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 і залишити рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 липня 2020 року без змін. У відзиві вказує, що під час дослідження доказів судом першої інстанції від скаржника та його представника не надходило жодних зауважень стосовно їх недопустимості; судова психологічна експертиза була призначено судом в судовому засіданні за участю відповідача та його представника, які погоджувались у її необхідності. Також зазначає, що належним відповідачем у справі відповідно до чинного законодавства є саме ОСОБА_2 , та судом вірно визначено, що сплачені останнім 4200 грн не можуть вважатись відшкодуванням моральної шкоди. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 січня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 гривень (а.с. 4). ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 03 листопада 2016 року близько 17 години 20 хвилин по вул. Шевченка в м. Сміла Черкаської області він, керуючи автомобілем «Опель» д.н.з. НОМЕР_1 проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, в зв`язку з чим здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка перетинала проїзну частину дороги, в результаті чого останній були спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а транспортний засіб отримав механічні пошкодження. ОСОБА_1 знаходилася на лікуванні в травматологічному відділенні з 03 листопада 2016 року по 10 листопада 2016 року з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом кісток носа, двобічні параорбітальні гематоми, забій, садна обличчя, лівого стегна, лівого коліна (а.с. 5), а також з 16 січня 2017 року по 25 січня 2017 року - на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні (а.с. 6). Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у приватному акціонерному товариства «Страхова Група «ТАС», яке виплати позивачці страхове відшкодування в сумі 1839,90 грн, у тому числі: 1752,29 грн. в якості відшкодування майнової шкоди та 87,61 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Під час розгляду справи в суді першої інстанції було проведено судову психологічну експертизу та у висновку експерта № 11/115 від 27 січня 2020 року вказано, що позивачці ОСОБА_1 спричинені страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що мала місце 03 листопада 2016 року близько 17 год. 20 хв. по вул. Шевченка, в м. Сміла, Черкаської області, орієнтовна грошова компенсація якої може становити 12 мінімальних заробітних плат (а.с. 127-143). Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 2282349 від 25 квітня 2017 року ОСОБА_1 27 грудня 2016 року припинила підприємницьку діяльність (а.с.10-11). Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що внаслідок ДТП, яка сталась 03 листопада 2016 року позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях у зв`язку із спричиненими їй тілесними ушкодженнями і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Суд першої інстанції з урахуванням засад розумності та справедливості дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 40000 грн, яка визначена з урахуванням всіх обставин справи. Доводи апеляційної скарги про те, що розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним на правильність висновку суду апеляційної інстанції не впливають, а стосуються переоцінки доказів. Твердження в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі, є безпідставними, оскільки згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Встановивши, що цивільна відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «Страхова Група «ТАС» та страховиком сплачено позивачці 87,61 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача слід стягнути на користь ОСОБА_1 різницю між розміром моральної шкоди, що підлягає до стягнення та сплаченим страховим відшкодуванням, тобто 39912,39 грн. Посилання скаржника на те, що він сплатив в рахунок відшкодування моральної шкоди позивачці 4200 грн, спростовуються відсутністю у матеріалах справи доказів на підтвердження зазначених обставин. Так, згідно з розпискою від 14 листопада 2016 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 2200 грн в якості матеріальної компенсації за спричинену шкоду внаслідок ДТП, з яких 400 грн на пальне для поїздки в лікарню та 1800 грн за пошкоджений одяг дружини (а.с. 33); згідно з розпискою ОСОБА_3 від 19 листопада 2016 року ОСОБА_2 надав йому кошти в розмірі 2000 грн за втрату працездатності ОСОБА_1 після ДТП (а.с. 34). При цьому, відомості про те, що позивач отримала від ОСОБА_2 кошти у рахунок відшкодування моральної шкоди, у вказаних розписках відсутні. Твердження ОСОБА_2 про те, що висновок судової експертизи не є належним доказом у справі, у зв`язку із процесуальними порушеннями, допущеними судом під час призначення експертизи, є безпідставними, оскільки відповідач та його представник брали участь у розгляді справи, в тому числі і в судових засіданнях, коли призначалась судова експертиза, не заперечували проти її призначення та не вказували на неправильність проведення експертизи під час розгляду справи. Крім того, висновок судової психологічної експертизи носить рекомендаційний характер та оцінений судом першої інстанції за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України. Враховуючи наведене, судом першої інстанції ухвалено рішення при повному з`ясуванні обставин справи, відповідності висновків суду обставинам справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат сторонами не оскаржується, тому колегія суддів відповідно до ст. 367 ЦПК України не переглядає рішення в цій частині. За таких обставин, судом першої інстанції в оскаржуваній частині винесено законне та обґрунтоване рішення, яке не підлягає зміні чи скасуванню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишає без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 липня 2020 року в частині стягнення моральної шкоди без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 липня 2020 року в частині стягнення моральної шкоди залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Судді