Постанова 4803 № 202/1597/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7521/20 Справа № 202/1597/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г.О. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Городничої В.С. при секретарі - Кравченко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 липня 2020 року по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни про скасування запису про державну реєстрацію прав та визнання права власності на нерухоме майно, - ВСТАНОВИЛА: В серпні 2019 року до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни про скасування запису про державну реєстрацію прав та визнання права власності на нерухоме майно. Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 липня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни про скасування запису про державну реєстрацію прав та визнання права власності на нерухоме майно - задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2016 року у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 липня 2020 року і винести нову, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект скасування заходів забезпечення позову відмовити. Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 липня 2020 року від інших учасників справи не надходило. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 13 серпня 2019 року до суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект звернулося із заявою про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі № 202/1597/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект, приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни про скасування запису про державну реєстрацію прав та визнання права власності на нерухоме майно, згідно якої просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2016 року. В обґрунтування своєї заяви зазначає, що 19 грудня 2016 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська було ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект, приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни про скасування запису про державну реєстрацію прав та визнання права власності на нерухоме майно задоволено частково, однак у відповідному судовому рішенні не зазначено щодо скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 7-8 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Таким чином, станом на теперішній час відпали обставини, що були підставою для накладення заборони на вищезазначене майно, оскільки вже минуло більше ніж дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, а доказів щодо відкриття виконавчого провадження суду не представлено. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колектпро скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №202/1597/16-ц застосовані ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 березня 2016 року, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що підстави, які були обставинами для забезпечення позову, на теперішній час відпали. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта, що оскаржуваною ухвалою суду порушено її права, колегія суддів ставиться критично, оскільки апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів у відповідності до ст.81 ЦПК України. Окрім того, на теперішній час відсутні будь-які підстави для залишення ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2016 року про забезпечення позову по цивільній справі №202/1597/16-ц, оскільки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни про скасування запису про державну реєстрацію прав та визнання права власності на нерухоме майно розглянуто з ухваленням рішення по справі. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в оскарженій частині не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 липня 2020 року залишити без змін. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 149, 150, 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді О.П.Варенко В.С.Городнича