Постанова 4803 № 202/365/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6507/20 Справа № 202/365/20 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Городничої В.С. при секретарі - Кравченко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2020 року по справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - ВСТАНОВИЛА: В травні 2020 року до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 травня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя-задоволено частково. Накладено арешт на транспортний засіб: тип - легковий універсал-В, марка VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 ; на транспортний засіб - марка ЗИЛ, модель 5301Е2 КФ-01, 2005 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 ; на транспортний засіб: марка ГАЗ, модель 31105-801, 2008 року випуску; на річковий транспортний засіб: тип судна - самохідне моторне, модель - Euro Crown 196 CCR, сучасна назва - ua 4820KV; на об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди, об`єкти нежитлової нерухомості, розташовані у АДРЕСА_1 , що складається з: адміністративної будівлі А-1, площею 29,6 кв. м., охоронна будівля Б-1, площею 10,0 кв. м., туалет та господарча будівля В-1, площа 15,7 кв. м., вольєр (типч.) Г, площа 6,0 кв. м., ворота №1, площею 11,7 кв. м., ворота №2, площею 9,8 кв. м., огорожа №3, площею 528,6 кв. м., мостіння І, тротуарна плитка 1 163, кв. м.; на земельну ділянку, площею 0,0891 га (кадастровий номер 1210100000:04:237:0013), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; на земельну ділянку, площею 0,0831 га (кадастровий номер 1210100000:04:237:0019), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; на земельну ділянку, площею 0,0744 га (кадастровий номер 1210100000:04:237:0020), розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; на земельну ділянку, площею 0,0932 га (кадастровий номер 1210100000:04:237:0018), розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , до набрання законної сили рішення у цивільній справі № 202/7355/19. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 травня 2020 року по справі №202/365/20, якою було застосовано заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно. У відзиві ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 травня 2020 року просить у задоволенні апеляційної скарги по справі №202/365/20 відмовити повністю, ухвалу від 14.05.2020 року залишити без змін. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 12 травня 2020 року до суду першої інстанції позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту, а також заборони вчиняти будь-які інші дії щодо спірного майна: здавати в оренду, передавати в іпотеку, здійснювати інші дії спрямовані на відчуження чи обтяження спірного майна, а саме: транспортного засобу: тип - легковий універсал-В, марка VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 ; транспортного засобу - марка ЗИЛ, модель 5301Е2 КФ-01, 2005 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 ; транспортний засіб: марка ГАЗ, модель 31105-801, 2008 року випуску; річковий транспортний засіб: тип судна - самохідне моторне, модель - Euro Crown 196 CCR, сучасна назва - ua 4820KV; об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди, об`єкти нежитлової нерухомості, розташовані у АДРЕСА_1 , що складається з: адміністративної будівлі А-1, площею 29,6 кв. м., охоронна будівля Б-1, площею 10,0 кв. м., туалет та господарча будівля В-1, площа 15,7 кв. м., вольєр (типч.) Г, площа 6,0 кв. м., ворота №1, площею 11,7 кв. м., ворота №2, площею 9,8 кв. м., огорожа №3, площею 528,6 кв. м., мостіння І, тротуарна плитка 1 163, кв. м.; об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка, площею 0,0891 га (кадастровий номер 1210100000:04:237:0013), розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, площею 0,0831 га (кадастровий номер 1210100000:04:237:0019), розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка, площею 0,0744 га (кадастровий номер 1210100000:04:237:0020), розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка, площею 0,0932 га (кадастровий номер 1210100000:04:237:0018), розташована за адресою: АДРЕСА_4 . В обґрунтування своєї заяви зазначає, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя та предметом позову. Відповідач може здійснити відчуження вказаного майна третім особам, що в свою чергу унеможливить належний захист прав та інтересів позивача, та фактичне виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог. Наголошує, що відповідачем вже був відчужений без згоди позивача транспортний засіб TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 . Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з п.п. 2,3 ч. 1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову або після відкриття провадження у справі. Предметом спору у цій справі є поділ спільного майна подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії. Згідно з ч. 2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Отже, як вбачається з матеріалів справи, предметом позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є -поділ майна подружжя. А тому, задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що невжиття такого заходу забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, за захистом якого позивач і звернулася до суду. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта, що оскаржуваною ухвалою суду порушено його права, колегія суддів ставиться критично, оскільки апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів у відповідності до ст.81 ЦПК України. Окрім того, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки фактично вид забезпечення позову не перешкоджає йому передавати спірне майно в оренду та не завдасть фінансових збитків, а обмежується лише можливість його відчуження. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в оскарженій частині не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 травня 2020 року залишити без змін. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 149, 150, 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді О.П.Варенко В.С.Городнича