Постанова КАС ВС № 120/4143/18-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2020 року м. Київ справа №120/4143/18-а провадження №К/9901/10036/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі структурного підрозділу Управління Державної виконавчої інспекції в Івано-Франківській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 (головуючий суддя Охрімчук І.Г., судді Купустинський М.М., Смілянець Е. С.) у справі № 120/4143/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування приписів. І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, в якій просило визнати протиправними та скасувати приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 19.10.2018 і від 19.10.2018; визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу від 01.11.2018 №53/1009/т5/2018 і від 01.11.2018 №52/1009/т5/2018.

2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.02.2019 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 19.10.2018 Управління Держархбудінспекції в Івано-Франківській області, щодо порушення п. 4.8. ДБН "Організація будівельного виробництва"; визнано протиправним та скасовано постанову №53/1009/т.5/2018 про накладення штрафу за правопорушення в сфері містобудівної діяльності від 01.11.2018 Управління Держархбудінспекції в Івано- Франківській області; визнати протиправним та скасовано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 19.10.2018 Управління Держархбудінспекції в Івано-Франківській області, щодо порушення ч. 8 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; визнано протиправним та скасовано постанову № 52/1009/т.5/2018 про накладення штрафу за правопорушення в сфері містобудівної діяльності від 01.11.2018 Управління Держархбудінспекції в Івано-Франківській області.

3. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області подало до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі структурного підрозділу Управління Державної виконавчої інспекції в Івано-Франківській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі № 120/4143/18-а.

5. Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі структурного підрозділу Управління Державної виконавчої інспекції в Івано-Франківській області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі № 120/4143/18-а та направити справу для продовження розгляду. 6. 06.08.2020 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від позивача, в якому він просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги. ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

7. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що у встановлений судом апеляційної інстанції строк недоліки апеляційної скарги не були усунуті, зокрема, не наведено обґрунтованих підстав для поновлення процесуального строку на звернення до суду. IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

8. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що скаржник вчиняв всі можливі від нього дії для виконання процесуального закону в частині сплати судового збору за подання апеляційної скарги, тому скаржник вважає, що строк звернення до суду з апеляційною скаргою пропущено з поважних причин.

9. У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на те, що відповідачем пропущено строк на звернення до суду з апеляційною скаргою понад 5 місяців і у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для поновлення відповідного строку, оскільки відсутність коштів на сплату судового збору не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку. ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

11. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами п. 8 ч. 3 ст.129 Конституції України. Проте, таке право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї.

12. Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно з п. 4 ч. 1 с. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

13. Вказаною нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Верховний Суд наголошує, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. Важливість дотримання строків подання процесуальних заяв у справі також зумовлена й тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким кожна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення тільки з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.

14. «Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими». «Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Така позиція була висловлена Європейським судом з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

15. Слід зазначити, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

16. Вперше відповідач у цій справі звернувся до суду з апеляційною скаргою в межах строків, визначених КАС України. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 апеляційну скаргу повернуто на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України у зв`язку з тим, що заявником не усунуто недоліки, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху (ненадання документа про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом). Вказану ухвалу апелянт отримав 27.05.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

17. Вдруге відповідач звернувся з апеляційною скаргою 18.11.2019, при цьому, пропустив, встановлений КАС України строк на апеляційне оскарження судового рішення. В обґрунтування поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження при поданні апеляційної скарги відповідач вказував на те, що вперше звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.02.2019 в межах строку, встановленого ст. 295 КАС України, проте відсутність бюджетних асигнувань необхідних для сплати судового стали підставою, яка з об`єктивних причин унеможливила проведення своєчасної оплати судових витрат у цій справі.

18. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019 визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.02.2019. Відмовлено Державній архітектурно-будівельній інспекції України в особі структурного підрозділу Управління Державної виконавчої інспекції в Івано-Франківській області у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.02.2019. Апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою в якій вказати інші підстави для поновлення строку. Копію вказаної ухвали скаржник отримав 05.12.2019, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

19. На виконання вимог вказаної ухвали, у встановлений судом термін, апелянт надіслав до суду апеляційної інстанції заяву (зазначено як апеляційна скарга), але інших поважних причин пропуску строку наведено не було, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження.

20. Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на таке. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 6, 7 ч. 5 цієї статті).

21. Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію так, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без значних затримок та невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема й щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, розумно використовувати наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

22. Окрім цього, п. 2 ч. 3 ст. 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом встановлена як одна з основних засад адміністративного судочинства, зміст якої розкриває ст. 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

23. Зміст положень наведених норм процесуального права відбитий і в ст. КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

24. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених також і нормами процесуального закону, і не можуть та не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або через допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

25. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, зумовлене, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спрямоване на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків передбачене законом також для того, щоб дисциплінувати учасників адміністративного судочинства та стимулювати своєчасне виконання ними певних процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

26. Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

27. Верховний Суд звертає увагу на те, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, слугувати підставою для поновлення зазначеного строку.

28. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

29. Своєю чергою у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може бути потреба дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "добропорядного публічного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею самою.

30. У цій справі пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення є значним. Водночас колегія суддів бере до уваги те, що згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення ЄСПЛ у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п. 22-23 рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява № 23436/03). Своє чергою заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення ЄСПЛ у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" від 07.07.1989).

31. Колегія суддів зазначає, що постановляючи оскаржену ухвалу, суд апеляційної інстанції безпосередньо дослідив обставини, пов`язані з причинами пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судового рішення, та зробив обґрунтований висновок про те, що зазначені в клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження відповідач не зазначив.

32. Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують.

33. Таким чином, оскільки при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а суду апеляційної інстанції - без змін.

34. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу. На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі структурного підрозділу Управління Державної виконавчої інспекції в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі № 120/4143/18-а - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб