Ухвала КАС ВС № 160/7512/19

УХВАЛА 12 жовтня 2020 року м. Київ справа № 160/7512/19 адміністративне провадження № К/9901/11218/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі №160/7512/19 за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії, про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії, про стягнення заборгованості. Дніпропетровський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 20 листопада 2019 року позов задовольнив частково: - стягнув з ОСОБА_1 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України, в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з його утриманням у цьому університеті в розмірі: 66809,88 грн. В іншій частині позову відмовив. Це рішення Третій апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 11 лютого 2020 року скасував, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив: - стягнув з ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з його утриманням у цьому університеті в розмірі: 95250,43 грн. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року. Верховний Суд ухвалою від 8 травня 2020 року залишив касаційну скаргу без руху, встановивши скаржнику строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги, приведеної у відповідність переліченим вище вимогам КАС України, зазначивши конкретну норму права щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також надати копії касаційної скарги з додатками відповідно до кількості учасників справи. У встановлений судом строк скаржник надіслав на адресу суду касаційну скаргу у новій редакції. Дослідивши надіслану касаційну скаргу, Суд вважає за потрібне повернути її заявнику з таких підстав. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Суд встановив, що на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 8 травня 2020 року скаржник в уточненій касаційній скарзі зазначив, що підставою для касаційного оскарження є пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Слід зазначити, що підстави касаційного оскарження викладаються у касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути зазначені конкретні норми права стосовно яких відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповідні норми (норму) права, стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Дослідивши надіслану касаційну скаргу в новій редакції на предмет відповідності наведеним вимогам процесуального закону, Суд встановив, що вона містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, що були розгялнуті судами попередніх інстанцій. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. За таких обставин колегія суддів зазначає, що скаржник не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 8 травня 2020 року про залишення її без руху щодо визначення передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, а отже касаційну скаргу належить повернути. Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Відповідно до частини шостої статті 332 КАС України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. За наведених обставин касаційну скаргу потрібно повернути особі, яка її подала. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі №160/7512/19 за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії, про стягнення заборгованості повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. .......................... ........................... .......................... Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду