Постанова 4873 № 910/19004/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" вересня 2020 р. Справа№ 910/19004/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Шаптали Є.Ю. Станіка С.Р. за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В. за участю представників згідно протоколу судового засідання від 03.09.2020 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-1» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 (повний текст рішення підписано 09.06.2020) у справі №910/19004/19 (суддя Гулевець О.В.) за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-1» про стягнення 234 262,84 грн В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (надалі - КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-1» (надалі - ТОВ «ЖИТЛОБУД-1», відповідач) про стягнення 234262,84 грн, з яких: 206891,30 грн - заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 2768,35 грн - інфляційні втрати, 2554,58 грн - 3 % річних, 22048,61 грн - пеня. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №1410122 на постачання теплової енергії від 01.09.2018. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-1» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість у сумі 206 891,30 грн, пеню у сумі 21 849,14 грн, інфляційні втрати у сумі 2 768,35 грн, 3% річних у сумі 2 470,94 грн та судовий збір в розмірі 3 509, 69 грн. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-1» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі №910/19004/19 і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/19004/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-1» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020, розгляд справи призначено на 20.08.2020. У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду від 26.05.2020 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. У запереченнях на відзив на апеляційну скаргу, відповідач вказав не безпідставне використання позивачем методичних вказівок розрахунку теплових втрат у трубопроводі, які діяли з 01.01.1985 до 01.01.1995. У зв`язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. та Станіка С.Р. у відпустці, розгляд справи №910/19004/19 не відбувся. Після виходу суддів з відпустки ухвалою від 25.08.2020 справу призначено до розгляду на 03.09.2020. У судове засідання 03.09.2020 з`явилися представники позивача та відповідача. Представник ТОВ «ЖИТЛОБУД-1» у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Представник КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції 01.09.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (сторона-1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-1» (сторона-2, відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії №1410122 (надалі - договір). Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є постачання теплової енергії в гарячий воді тепловими мережами, зовнішньобудинковими системами, включаючи обладнання індивідуальних теплових пунктів, вузлів обліку та вузлів приєднання, що знаходяться у власності або на балансі або в експлуатації або на технічному обслуговуванні, чи в будь-якому користуванні сторони-2 (далі - теплове обладнання сторони-2) відповідно до додатку № 5 до цього договору на потреби об`єктів по вул. Ушакова, 1Б опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору. Згідно з п. 2.1 договору при виконанні умов договору, а також вирішенні усіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватись тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правила), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України. Пунктом 2.2.1 договору визначено, що сторона-1 зобов`язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (додаток № 2 до цього договору). При цьому, сторона-2 зобов`язується дотримуватись умов та порядку оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатках № 1 та № 4 до цього договору (п. 2.3.1 договору). У додатку № 3 до договору «Тарифи на теплову енергію» сторонами погоджено, що розрахунки із стороною-2 за теплову енергію стороною-1 проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.07.2018 №1294, за кожну відпущену гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ на рівні: 1097,94 грн./Гкал. У разі зміни тарифів розрахунки із стороною-2 за теплову енергію стороною-1 здійснюються за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору. Сторони погоджуються з можливим зміненням тарифів у період дії цього договору відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Розмір податку на додану вартість визначається чинним законодавством України. У додатку № 4 до договору сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію. Так, відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору сторона-2 до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачує стороні-1 вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Пунктом 3 додатку № 4 визначено, що сторона-2 щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: просп. Повітрофлотський, 58: облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки сторона-2 повертає в Центр обслуговування клієнтів), акт виконаних робіт. Пунктом 5.2.2 договору передбачено, що сторона-2 несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладеного в додатку № 4 до цього договору. Стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) стороною-1 нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України (п. 6 додатку № 4 до договору). Відповідно до п.п 8.1, 8.4 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до дати передання теплових мереж до комунальної власності м. Києва або іншій стороні. Припинення дії договору не звільняє сторону-2 від обов`язку повної сплати нарахувань за договором. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором №1410122 на постачання теплової енергії від 01.09.2018, внаслідок чого, за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді у розмірі 206 891,30 грн. У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання за договором №1410122 на постачання теплової енергії від 01.09.2018 позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 22 048,61 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 768,35 грн та 3% річних у розмірі 2 554,58 грн. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання. У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Як вірно вказав суд першої інстанції, постачання позивачем у період з січня 2019 року по жовтень 2019 року теплової енергії відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи обліковими картками за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року та актами приймання-передавання товарної продукції за спірний період. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що акти приймання-передавання товарної продукції за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року не підписані представником відповідача. Разом з тим, пунктом 3 додатку №4 до договору передбачено обов`язок відповідача щомісячно з 12 по 15 число отримувати в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки сторона-2 повертає в Центр обслуговування клієнтів), акт виконаних робіт. Доказів виконання п. 3 додатку № 4 до договору з отримання відповідачем актів приймання-передавання товарної продукції матеріали справи не місять, як не міститься у справі доказів вмотивованої відмови споживача від підписання таких актів. Таким чином, враховуючи умов договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ст. 629 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами. Пунктом 2 додатку №4 до договору передбачено, що відповідач до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачує позивачу вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не надано документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем у повному обсязі При цьому, заперечуючи проти позовних вимог, скаржник вважає, що позивач безпідставно проводить розрахунки обсягів втрат теплової енергії в трубопроводі з показниками теплових втрат, які іноді перевищують розмір споживання теплової енергії. Відповідач звертався до позивача з листом за вих. №452 від 30.07.2019 про роз`яснення нарахування втрат теплової енергії за договором №1410122. У свою чергу позивач вказав, що розрахунки фактичних величин втрат теплової енергії (Гкал) у зазначених теплових мережах за вищезгадані розрахункові періоди були здійснені у відповідності до умов укладеного договору №1410122 від 01.09.2018, з урахуванням фактичних температур теплоносія у подавальному та зворотному трубопроводах теплових мереж у відповідності до формули п.2.6 МУ 34-70-080-84 (РД 34.09.255) «Методические указания по определению тепловых потерь в водяных и паровых тепловых сетях МУ 34-70-080-84 (РД 34.09.255)». Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, додатком № 1 до договору сторони обумовили орієнтовні обсяги теплової енергії відповідача та визначили, що тепловими витратами на ділянці трубопроводів та в місцевій системі відповідача згідно схеми, яка є додатком №5 до договору. Крім того, у п. 3 додатку №1 визначено, що фактичні обсяги теплової енергії визначаються з урахуванням температури теплоносія та температури зовнішнього повітря. Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71 визначено основні організаційні і технічні вимоги до безпечної, надійної та економічної експлуатації джерел теплопостачання, теплофікаційних і тепловикористовувальних установок, теплових мереж, систем опалення та вентиляції, гарячого водопостачання, збирання і повернення конденсату, водопідготовки, а також засобів вимірювальної техніки, окрім ТЕЦ, магістральних теплових мереж та котелень, підключених до них, які належать до сфери управління Міненерговугілля України та на які поширюється дія нормативного документа ГКД 34.20.507 «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила». Відповідно до п. 2 «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», визначено нормативне посилання на «РД 34.09.255 (ММУ 34-70-080-84) Методические указания по определению тепловых потерь в водяных и паровых тепловых сетях». Крім того, позивачем наданий Тимчасовий порядок щодо детального розрахунку втрат на ділянках теплових енергії або організацій, тепловими мережами яких КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» постачає теплову енергію до об`єктів теплоспоживання, затвердженого директором СП «ЕНЕРГОЗБУТ» ПК «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» № 125 від 15.11.2019, у відповідності до якого позивач здійснює розрахунок обсягів на підставі вимог РД 34.09.255 (ММУ 34-70-080-84) «Методические указания по определению тепловых потерь в водяных и паровых тепловых сетях». Отже, позивачем було здійснено розрахунки фактичних величин втрат теплової енергії відповідно до умов договору та з урахуванням фактичних температур теплоносія за формулою п. 2.6. МУ 34-70-080-84 (РД 34.09.255) «Методические указания по определению тепловых потерь в водяных и паровых тепловых сетях МУ 34-70-080-84 (РД 34.09.255)» та у відповідності до умов, які визначені сторонами у договорі № 1410122 від 01.09.2018. Враховуючи викладене, необґрунтованими є доводи скаржника про невірність розрахунку теплових втрат у трубопроводі. Доводи скаржника не спростовують обов`язку виконувати його умови договору та сплачувати вартість отриманої теплової енергії у відповідності до розрахунку позивача. Посилання скаржника на те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження випробувань з визначенням теплових втрат у теплових мережах, судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки відповідно до п. 6.3.64. 7.7.23 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 №71 такі випробування здійснюються з періодичністю один раз на 5 років. Тоді як договір №1410122 укладений між сторонами 01.09.2018 року, тобто менше 5 років. Таким чином, враховуючи зазначене та наявні у матеріалах справи облікові картки за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем докази підтверджують заборгованість відповідача за договором №1410122 на постачання теплової енергії від 01.09.2018 перед позивачем у період з січня 2019 року по жовтень 2019 року у сумі 206 891,30 грн. Відповідач, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, обставин наведених позивачем у позові не спростував, заборгованість не сплатив, а тому місцевим господарським судом правомірно задоволено позов про стягнення заборгованості у розмірі 206 891,30 грн. У зв`язку із простроченням оплати спожитої теплової енергії позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 22 048,61 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 768,35 грн та 3% річних у розмірі 2 554,58 грн. Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України). За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за спожиту теплову енергію передбачена у пункті п. 5.2.2 договору, відповідно до якого сторона-2 несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладеного в додатку № 4 до цього договору. Стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) стороною-1 нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення - але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України (п. 6 додатку № 4 до договору). Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Здійснивши перевірку розрахунку пені, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача є пеня у загальному розмірі 21 849,14 грн, у зв`язку із чим, місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги у цій частині частково. Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Перевіривши розрахунки інфляційних втрат у сумі 2 768,35 грн, судом апеляційної інстанції встановлено, що розрахунок позивача є правильними та арифметично вірним, у зв`язку із чим, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги у цій частині повністю. Щодо розрахунку 3% річних здійсненого позивачем, колегія суддів вважає його необґрунтованим. Здійснивши власний розрахунок, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованим розміром 3% річних є 2 470,94 грн, а тому місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги у цій частині частково. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову частково та стягнення з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 206 891,30 грн, пеню у сумі 21 849,14 грн, інфляційні втрати у сумі 2 768,35 грн та 3% річних у сумі 2 470,94 грн. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993). Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду. Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993). У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2020, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що відповідає нормам закону. Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-1» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2020 - залишити без змін. Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-1» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі №910/19004/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі №910/19004/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-1».

4. Матеріали справи №910/19004/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст підписано після виходу судді з лікарняного. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді Є.Ю. Шаптала С.Р. Станік