Постанова 4873 № 910/20905/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" листопада 2021 р. Справа № 910/20905/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шапрана В.В. суддів: Буравльова С.І. Андрієнка В.В. представники учасників справи не з`явилися, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 (повне рішення складено 31.05.2021) у справі №910/20905/20 (суддя - Джарти В.В.) за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про визнання недійсним акту звіряння розрахунків. ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" (після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1154038,04 грн, з яких 1036463,01 грн - борг за поставлену теплову енергію в гарячій воді, 79770,82 грн - пеня, 16440,23 грн - інфляційні втрати та 21363,98 грн - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань з оплати поставленої теплової енергії за договором на постачання теплової енергії №1631187 від 08.02.2019. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 відкрито провадження у справі №910/20905/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. 08.02.2021 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про визнання недійсним акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2020. В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" вказувало на те, що позивачем долучено до матеріалів справи копію акту звіряння розрахунків від 30.09.2020, який було складено під впливом помилки. Вказане підтверджується тим, що сторони вели переговори про укладення мирових угод по загальних розрахунках за період з 2019 по 2020 роки, як в межах договорів на постачання теплової енергії, укладених між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаєплон", так і у справах на підтвердження права вимоги по договору про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 від 11.10.2018, де сторони просили оголосити перерви у зв`язку з можливістю укладення мирових угод. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" прийнято до розгляду спільно з первісним позовом та об`єднано в одне провадження. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/20905/20 первісний позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задоволено повністю, а у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" вказує на те, що судом не надано належної оцінки поданим позивачем доказам, окрім констатації наявності облікових карток, які суд вважав документами, що підтверджують обсяг спожитої теплової енергії. Разом з цим, скаржник вважає, що позивачем за первісним позовом не надано жодного належного доказу, що підтверджує обсяг спожитої теплової енергії по договору за приладами обліку. Також до апеляційної скарги додано клопотання про призначення комплексної економічної судової експертизи з залученням спеціаліста теплотехніка. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 апеляційну скаргу у справі №910/20905/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/20905/20, призначено її до розгляду на 03.08.2021 а також встановлено позивачу за первісним позовом строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та заперечень на клопотання про призначення судової експертизи п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3255/21 від 02.08.2021 у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/20905/20. Відповідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 апеляційну скаргу у справі №910/20905/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 справу №910/20905/20 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду. До суду 03.08.2021 від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач за первісним позовом просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. У відзиві також зазначено, що відповідач 29.06.2021 змінив реквізити, а саме назву підприємства з Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" та адресу місцезнаходження, на підтвердження чого надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надійшли заперечення на клопотання скаржника про призначення судової експертизи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 відкладено розгляд справи до 30.09.2021 у зв`язку з відсутністю доказів повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" про дату, час та місце проведення судового розгляду. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4788/21 від 29.09.2021 у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/20905/20. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 апеляційну скаргу у справі №910/20905/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 справу №910/20905/20 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду. У призначене засідання суду 30.09.2021 представники відповідача за первісним позовом не з`явилися. Оскільки у суду були відсутні докази отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" копії ухвали від 03.08.2021, розгляд справи відкладено до 02.11.2021. До суду 02.11.2021 представником Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" подано клопотання про відкладення розгляду справи. У судове засідання 02.11.2021 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується наступними доказами. Так, представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" був присутній у судовому засіданні 30.09.2021 та повідомлений про наступне засідання суду під розписку. Суд зазначає, що копію ухвали про відкладення розгляду справи від 30.09.2021 надіслано судом на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" - 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд.

4. Проте, поштове відправлення з копією ухвали повернулося на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Також судом надіслано копію ухвали і на попередню адресу місцезнаходження скаржника - 02232, м. Київ, просп. В.Маяковського, 68, оф.

233. Знову ж таки, поштове відправлення повернуто на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, апеляційний суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" належним чином повідомлялося про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Також судом ухвалено відмовити у задоволенні клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про відкладення розгляду справи з огляду на наступне. Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Частиною 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. У клопотанні про відкладення зазначено, що представники позивача за первісним позовом не можуть з`явитися у призначене судове засідання, оскільки частина з них перебуває на лікарняному, а інша частина братиме участь у судових засіданнях в інших справах. Разом з цим, суд вказує на те, що до клопотання про відкладення розгляду справи не додано жодних доказів на підтвердження доводів щодо неможливості участі представників у призначеному засіданні суду. З огляду на викладене апеляційний суд не може визнати поважними причини неявки у судове засідання представників позивача за первісним позовом, викладені у клопотанні. При цьому, колегія суддів вказує на те, що ст. 197 ГПК України надано можливість учасникам справи під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Однак, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" не подавало до суду клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції. Також позивачем викладено свої доводи та міркування шляхом подання відзиву на апеляційну скаргу. При цьому, судом не визнавалася обов`язковою явка представників учасників справи у судове засідання. Щодо поданого разом з апеляційною скаргою клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" про призначення комплексної економічної судової експертизи з залученням спеціаліста теплотехніка суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Обґрунтовуючи своє клопотання скаржник вказує на те, що надані позивачем докази на підтвердження спірної заборгованості не підтверджують обставини її виникнення, а тому для встановлення дійсних обставин справи необхідним є призначення комплексної економічної судової експертизи з залученням спеціаліста теплотехніка для визначення розміру та об`єму спожитої заявником теплової енергії у спірний період. На вирішення експертів заявник просить поставити наступні питання: - який об`єм та розмір спожитої за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання в будинку по вул. Закревського, 13 у м. Києві підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку, з урахуванням того, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" повинно було обрахувати теплову енергію на потреби гарячого водопостачання та опалення у відповідності до договору №1631187 від 08.02.2019 та п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ №1198 від 03.10.2007; - якими доказами підтверджується господарська операція, на підставі якої Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" визначило обсяг теплової енергії на потреби гарячого водопостачання та опалення за договором №1631187 від 08.02.2019 у період з листопада 2019 року по квітень 2020 року в будинку по вул. Закревського, 13 у м. Києві? Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: - для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; - жодною стороною не надано висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. З системного аналізу та взаємозв`язку ч. 1 ст. 101 ГПК України і ч. 1 ст. 99 ГПК України вбачається, що у випадку якщо жодною стороною не надано висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи та потребує спеціальних знань, суд призначає експертизу за власної ініціативи. Разом з цим, п. 2 ч. 1 ст. 99 ГПК України встановлює також окрему підставу для призначення експертизи саме за клопотанням учасників справи у випадку, якщо таке клопотання обґрунтоване неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними. Тобто, процесуальним законом на учасників справи покладається обов`язок спочатку самостійно вжити заходи для надання експертного висновку і лише у разі відсутності такої можливості, що також має бути підтверджено відповідними доказами, звертатися з клопотанням про призначення експертизи до суду. При цьому, за змістом ст. 99 ГПК України питання про задоволення клопотання про призначення експертизи не залежить від обґрунтованості підстав для проведення експертизи, якщо сторона не обґрунтовує та не доводить обставини, які перешкоджали самостійно надати висновки експерта. Проте, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" про призначення експертизи не містить жодних обґрунтувань стосовно неможливості подати висновок експерта, виконаний на їх замовлення. Також, як убачається з матеріалів справи, Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до первісної позовної заяви на підтвердження заявлених позовних вимог, факту постачання теплової енергії за договором відповідачеві та її обсягу надано належним чином засвідчені копії наступних доказів: - корінці нарядів на включення та відключення опалення на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 13; - акти про готовність вузла комерційного обліку теплової енергії до роботи за вищевказаними адресами; - акти приймання-передавання товарної продукції (теплової енергії) за спірний період; - рахунок-фактура від 30.09.2020 на оплату теплової енергії; - відомості по фактичному споживанню теплової енергії; - облікові картки на підтвердження фактичного споживання теплової енергії за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року. З урахуванням викладеного, апеляційний суд зазначає, що матеріали справи містять докази (первинні документи), з яких можливо встановити обсяг та вартість спожитої теплової енергії. Наявність вищевказаних доказів дає можливість суду вирішити спір по суті без призначення судової економічної експертизи, задовольнивши позов повністю чи частково, або ж відмовивши у задоволенні позову повністю чи частково. Тому, з огляду на предмет та підстави позову у справі, апеляційний суд не вбачає необхідності у призначенні судової експертизи, а отже приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача за зустрічним позовом. Відповідно до ч. ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, оскільки дана постанова приймається за відсутності учасників справи та без її проголошення, датою її ухвалення є дата складення повного тексту. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне. Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго"", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго". Відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №591 від 10.04.2018 позивачу за первісним позовом видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. 08.02.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" (після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон") (споживач) укладено договір №1631187 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію у гарячій воді споживачу для потреб опалення, а споживач зобов`язується отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов, викладених у цьому договорі. Також сторонами підписано додатки до договору. Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.05.2019, а в частині зобов`язання споживача розрахуватися за спожиту теплову енергію, до повного виконання цього зобов`язання (п. 4.1 договору). Керуючись приписами ст. 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), сторони домовились про те, що дія договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією зі сторін про його припинення (п. п. 4.2 та 4.4 договору). Письмових заяв відповідно до п. 4.4 договору про його припинення сторонами договору не заявлялося, а тому він вважається пролонгованим до 01.05.2021. Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник зобов`язується безперебійно (крім випадків, визначених цим договором та чинним законодавством) постачати споживачу теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності відповідно до додатків до цього договору для потреб опалення - у період опалювального сезону, до будинку за адресою: м. Київ, вул. Закревського Миколи,

13. У разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності. Споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в центр обслуговування клієнтів не пізніше 1 числа наступного за звітним місяцем (п. п. 2 та 5 додатку №2 до договору). Відповідно до п. 7 додатку №2 у разі відсутності у споживача будинкових приладів обліку або ненадання споживачем показників приладів обліку у встановлені цим додатком терміни, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається на опалення, як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць та величину годинного теплового навантаження з урахуванням середньомісячної температури теплоносія. Нарахування за поставлену теплову енергію проводилось відповідно до умов договору. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, факт постачання теплової енергії за договором підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення об`єктів теплопостачання та наданими відомостями обліку споживання теплової енергії. Відповідно до п. 8 додатку №2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в центрі обслуговування клієнтів оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює (підписує необхідні документи) і повертає один примірник акта приймання-передавання товарної продукції та акта звіряння постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Пунктом 9 додатку №2 до договору передбачено, що споживач на відкритий розрахунковий рахунок постачальника щомісячно забезпечує не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію. Згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов`язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії у терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №2 до договору. За період постачання теплової енергії у гарячій воді при оформленні щомісячно рахунку-фактури постачальником застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до договору. Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (далі - правила), споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил. Разом з цим, як правомірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" своєчасно не вносило плату за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого за період з 01.11.2019 по 01.10.2020 включно утворилася заборгованість у розмірі 1036463,01 грн. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" вживало заходи досудового порядку врегулювання спору шляхом направлення вимоги про сплату заборгованості. Оскільки вказана вимога залишена відповідачем за первісним позовом без виконання, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося з даним позовом до суду та, окрім суми основного боргу, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" 79770,82 грн пені, 16440,23 грн інфляційних втрат та 21363,98 грн 3% річних. Звертаючись до суду з зустрічним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" зазначало, що відповідно до вимог п. 5 додатку №2 до договору споживач, який має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в центрі обслуговування клієнтів не пізніше 1 числа наступного за звітним місяцем. Натомість, Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надано суду не передбачені договором документи, а саме "ведомость регистрации среднесуточных параметров теплопотребления", лист без підпису та печатки з різними виправленими цифрами, що не відповідає вказаним умовам договору ні за назвою, ні по строкам зняття показів, ні за формою до таких документів. Жодний з вказаних документів не відповідає вимогам ст. ст. 73, 75-76 ГПК України та вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" зазначає, що позивачем долучено до матеріалів справи копію акту звіряння розрахунків від 30.09.2020, який було складено під впливом помилки. Між сторонами велися переговори про укладення мирових угод по загальних розрахунках за період з 2019 по 2020 роки, як в межах договорів на постачання теплової енергії, укладених між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаєплон", так і у справах на підтвердження права вимоги по договору про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 від 11.10.2018, де сторони просили оголосити перерви у зв`язку з можливістю укладення мирових угод. Однією з умов таких домовленостей було підписання актів звіряння розрахунків. За твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон", після підписання актів звіряння розрахунків позиція позивача змінилася, що зумовило звернення з зустрічним позовом про визнання акту звіряння розрахунків від 30.09.2020 недійсним, як такого, що підписаний внаслідок помилки. Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, суд першої інстанції встановив факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" взятих на себе договірних зобов`язань, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем заборгованості за отриману теплову енергію у період з 01.11.2019 по 01.10.2020 за договором №1631187. Відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог суд мотивував тим, що оспорюваний акт звіряння розрахунків є внутрішнім документом сторін, у якому лише відображена точка зору двох керівників стосовно фінансових відносин сторін, і складання такого акта не тягне за собою наслідків встановлення, виникнення і припинення певних господарських зобов`язань. Тому судом зазначено, що акт не є правочином у розумінні вимог ст. 202 ЦК України, а отже не може бути визнаний недійсним у спосіб захисту цивільних прав, обумовлений приписами ст. 16 ЦК України, оскільки жодних прав та охоронюваних законом інтересів позивача наведений акт не зачіпає. З наведеними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно з ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 ГК України). Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами. Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" у порушення умов договору №1631187 на постачання теплової енергії не виконало взяті на себе зобов`язання з оплати вартості спожитої теплової енергії за період з 01.11.2019 по 01.10.2020, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 1036463,01 грн. Також у матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2020, підписаний представниками обох сторін. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств і має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, 05.03.2019 у справі №910/1389/18 та 04.12.2019 у справі №916/1727/17. З наданого акту звіряння розрахунків за теплову енергію убачається, що відповідач засвідчує факт наявності у нього зобов`язання з виплати вартості спожитої теплової енергії за договором у розмірі 1036463,01 грн станом на 30.09.2020. Частинами 1 та 2 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Виходячи зі змісту приписів п. 2 ч. 2 ст. 20 ГК України господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов`язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту. При цьому, як було зазначено вище, акт звіряння розрахунків є лише документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов`язань сторін підтверджується первинними документами: договором, накладними, рахунками тощо. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку стосовно того, що оспорюваний у межах зустрічного позову акт звіряння є внутрішнім документом сторін, в якому лише відображена точка зору двох керівників на фінансові відносини сторін і складання такого акта не тягне за собою наслідків встановлення, виникнення і припинення певних господарських зобов`язань для сторін. Тому наведений акт не є правочином у розумінні вимог ст. 202 ЦК України, у зв`язку з чим не може бути визнаний недійсним у спосіб захисту цивільних прав, обумовлений приписами ст. 16 ЦК України, оскільки жодних прав та охоронюваних законом інтересів позивача наведений акт не зачіпає. Отже, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог. У той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за отриману у період з 01.11.2019 по 01.10.2020 за договором №1631187 теплову енергію у розмірі 1036463,01 грн матеріали справи не містять. При цьому, позивачем за первісним позовом підтверджено належними доказами факт виконання умов договору та надано до матеріалів справи корінці нарядів на включення та відключення опалення на об`єкті, акти про готовність вузла комерційного обліку теплової енергії до роботи за вищевказаними адресами, акти приймання-передавання товарної продукції (теплової енергії) за спірний період, рахунок-фактура від 30.09.2020 на оплату теплової енергії, відомості по фактичному споживанню теплової енергії та облікові картки на підтвердження фактичного споживання теплової енергії за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року. Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за договором №1631187 на постачання теплової енергії від 08.02.2019 не спростований відповідачем, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 1036463,01 грн. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У зв`язку із простроченням оплати спожитої теплової енергії позивачем за первісним позовом також заявлено до стягнення з відповідача 79770,82 грн пені, 21363,98 грн 3% річних у сумі та 16440,23 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2019 року по вересень 2020 року включно. Відповідно до ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 3.3 укладеного договору сторони погодили, що споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі, обумовленому чинним законодавством. Відповідно до ст. 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відтак, оскільки сторонами у договорі не визначено розмір пені, для її нарахування підлягають застосуванню норми вказаного закону. Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України). Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року включно, суд дійшов висновку про правомірність його здійснення, відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим, позовні вимоги у цій частині задоволено в заявленому розмірі 79770,82 грн. Апеляційний суд не вбачає правових підстав для зміни чи скасування рішення суду у зазначеній частині. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних. Перевіривши розрахунки 3% річних у сумі 21363,98 грн та інфляційних втрат у сумі 16440,23 грн, судом встановлено, що вказані розрахунки є правильними, відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволено повністю. Апеляційний суд також не вбачає правових підстав для зміни чи скасування рішення у наведеній частині. Поряд з цим, у поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" зазначає, що судом не надано належної оцінки поданим позивачем доказам, окрім констатації наявності облікових карток, які суд вважав документами, що підтверджують обсяг спожитої теплової енергії. Однак, скаржник вважає, що позивачем за первісним позовом не надано жодного належного доказу, що підтверджує обсяг спожитої теплової енергії по договору за приладами обліку. Колегією суддів враховано, що відповідно до п. п. 24 та 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж, встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005. Згідно з п. 40 Правил користування тепловою енергією споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил. На підтвердження факту підключення до системи теплоспоживання та постачання теплової енергії позивачем, зокрема, надано копії корінців нарядів на підключення та відключення будинку за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 13, за опалювальний сезон 2019-2020 р.р. Водночас, відповідачем за первісним позовом не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання вказаного житлового будинку, зазначеного в додатках до договору, а тому у відповідача існує обов`язок щодо відшкодування вартості спожитої теплової енергії. Також судом апеляційної інстанції досліджено довідку про стан розрахунків за спожиту теплоенергію відповідачем, з якої вбачається, що останнім здійснювались часткові оплати за теплову енергію, поставлену на підставі договору. При цьому, ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час апеляційного провадження у справі Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами відомостей щодо обсягів отриманої теплової енергії, нарахування боргу, а також здійснення оплат. Окрім того, як вказує позивач за первісним позовом, ним, як постачальником теплової енергії, з метою здійснення обліку взаємовідносин зі споживачами теплової енергії використовується програмний комплекс Електронна база даних "Уніван-Термал". Електронна база даних "Уніван-Термал" містить вичерпну інформацію про порядок нарахування за теплову енергію (по показникам теплового лічильника чи розрахунковим способом по навантаженню), кількість днів/годин постачання теплової енергії, обсяг поставленої (спожитої) теплової енергії, тариф на теплову енергію, а також стан розрахунків за спожиту теплову енергію споживачем по його особовому рахунку. Електронна база даних формується на підставі даних фактичного споживання теплової енергії, зокрема, за даними приладу обліку споживача. Відповідно до п. 2 додатку №2 договору у разі встановлення у споживача будинкових приладів обліку теплової енергії кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначаються відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сформовано та надано суду інформацію з електронної бази даних у паперовому вигляді, що містять облікові картки по особовому рахунку відповідача, довідку про стан розрахунків за спожиту теплову енергію з відповідачем. З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що позивачем за первісним позовом надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених обставин справи. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/20905/20 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" не підлягає задоволенню. У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/20905/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту. Головуючий суддя В.В. Шапран Судді С.І. Буравльов В.В.Андрієнко