Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/18191/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18191/18 Суддя першої інстанції: Костенко Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Беспалова О.О. та Глущенко Я.Б., при секретарі - Кузик О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив: - зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату на його користь компенсації згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячної пенсії, яка виплачувалася позивачу не у повному обсязі та нарахована за рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10.06.2011 року №2а-3806/2010 з 10.11.2010 року (за рішенням) по 04.10.2017 року (дата виплати). Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що виплата ОСОБА_1 пенсії на підставі постанови Деснянського районного суду м. Києва від 10.06.2011 року у справі №2а-3806/2011 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснена лише 04.10.2017 року згідно з платіжним дорученням №529, при цьому датою, з якої повинні бути проведеними перерахунок і виплата пенсії позивачу, Деснянським районним судом м. Києва визначено 10.11.2010 року. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, постановою Деснянського районного суду м. Києва від 10.06.2011 року №2а-3806/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про зобов`язання вчинити дії: - визнано неправомірними дії УПФУ в Деснянському районі м. Києва щодо призначення та виплати ОСОБА_1 , як особі, постраждалій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірах нижче від визначених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та в нарахуванні надбавки до пенсії в розмірі 30% у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; - зобов`язано УПФУ в Деснянському районі м. Києва здійснити з 10.11.2010 року перерахунок основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розмірів, визначених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: державної пенсії - у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю - у розмірі 75% мінімальної пенси за віком та виплатити недоплачені суми з урахуванням проведених виплат та положень ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язано УПФУ в Деснянському районі м. Києва здійснити нарахування надбавки ОСОБА_1 до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 10.11.2010 року з урахуванням проведених виплат. Згідно з наявною у справі копією витягу від 31.08.2012 року №13 Комісії по розгляду питань встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при КМДА позивачу перераховано з 01.08.2012 року розмір встановленої надбавки за особливі заслуги перед Україною, встановивши її у розмірі 23% від прожиткового мінімуму, визначеного для кола осіб, які втратили працездатність (а.с. 17). Постановою державного виконавця управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києва від 11.10.2012 року відкрито виконавче провадження ВП №34650734 про примусове виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва від 27.09.2012 р. у справі №2а-3806/2011, боржником в якому визначено УПФУ в Деснянському районі м. Києва, стягувачем - ОСОБА_1 (а.с. 15). Постановою державного виконавця управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києва від 17.05.2013 року закінчено виконавче провадження ВП №34650734. У постанові зазначено, що на виконання рішення суду УПФУ в Деснянському районі м. Києва в межах компетенції проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , що підтверджується повідомленням УПФУ в Деснянському районі м. Києва від 16.05.2013 року №5326/06-1, сума перерахунку становить 44062,29 грн. У відповідь на звернення позивача листом Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 11.07.2017 року №575/09/К-1655 повідомлено про те, що після проведеного на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10.06.2011 р. у справі №2а-3806/11 перерахунку пенсії позивачу нараховані кошти в сумі 44062,29 грн. Зазначено, що для прийняття до обліку цього судового рішення, його виконання відповідно до п. 7 Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання якого гарантуються державою, позивачу необхідно звернутись до Управління державної виконавчої служби ГУЮ у м. Києві. Копія листа наявна у справі (а.с. 6). Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 27.08.2018 року №66354/02/2-5887 у відповідь на звернення позивача повідомлено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам, порушення термінів виплати у даному випадку не вбачається, роз`яснено право на оскарження відмову виплати компенсації у судовому порядку (а.с. 7-8). У відповідь на звернення позивача листом Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 28.07.2018 року №14.08.10/1960-10201 повідомлено, що на виконання постанови Деснянського районного суду м. Києва від 10.06.2011 року у справі №2а-3806/2011 (виконавчий документ) 24.10.2017 року Головним управлінням Казначейства на підставі платіжного доручення ДКС України від 04.10.2017 р. №529 перераховані грошові кошти в сумі 44062,29 грн. Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві не наділено повноваженнями щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Додано копію платіжного доручення від 04.10.2017 р. №529. Копії листа та платіжного доручення наявні у справі (а.с. 9-11). Втрата частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати коштів на виконання рішення суду стала підставою для звернення до суду з відповідним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 р. № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159 (далі - Порядок № 159). Статтею 1 Закону № 2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159 компенсації, як вірно встановлено судом першої інстанції, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом Пенсійного фонду) добровільно чи на виконання судового рішення. Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). За змістом статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги. Варто наголосити, що у постанові від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14 Верховний Суд України зазначив, що за наявності визначених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. Як вірно встановлено судом першої інстанції, постанова Деснянського районного суду м. Києва від 10.06.2011 року у справі №2а-3806/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 року, виконана пенсійним органом в жовтні 2017 року, отже в даному випадку нарахування та виплата належних позивачу сум, на підставі постанови суду, була проведена з порушенням строку виплати пенсії, а тому вимоги позивача є обґрунтованими. Аналогічні правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 року (№523/1124/17) та від 03.07.2018 року (справа №521/940/17), від 14.05.2019 року у справі № 804/2994/18. Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2020 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2020 року - без змін Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: О.О.Беспалов Я.Б.Глущенко Повний текст рішення складений 13 жовтня 2020 року.