Постанова 4851 № 440/1205/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2020 р.Справа № 440/1205/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 30.06.20 року по справі № 440/1205/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області (далі по тексту відповідач, Держпраці), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 29.01.2020 №ПЛ5879/159/АВ/П/ТД-ФС. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем безпідставно притягнуто його до відповідальності за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України. Наголошує, що інспекційне відвідування проведено без особистої присутності позивача та будь-яких уповноважених ним осіб, а направлення на проведення інспекційного відвідування не було пред`явлено, що є порушенням пункту 8 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду контролю за додержанням законодавства про працю". Крім того, зазначив, що штрафні санкції, які накладено на ФОП ОСОБА_1 на підставі оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Полтавській області є надмірними та такими, що порушують майнові права позивача, захищені статтею 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 по справі № 440/1205/20 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул.Пушкіна,119, Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 29.01.2020 №ПЛ5879/159/АВ/П/ТД-ФС. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул.Пушкіна,119, Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 39777136) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 3755,70 (три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять гривень сімдесят копійок). Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 по справі № 440/1205/20, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково посилається на необхідність дотримання відповідачем при здійсненні заходу державною контролю за додержанням законодавства про працю, приписів статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі по тексту - Закон № 877-V), якими передбачено погодження на проведення позапланового заходу з центральним органом виконавчої влади, оскільки норми ст. 6 вказаного Закону № 877-V не поширюються на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування, натомість, як вказує апелянт, застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", в якій відсутні такі норми. Крім того, зазначив, що висновок суду першої інстанції про те, що під час інспекційного відвідування відповідачем не досліджувалось питання належного оформлення трудових відносин між позивачем та гр. ОСОБА_2 , заява якої і була підставою для проведення останнього, є безпідставним, оскільки, в ході інспекційного відвідування інспектором праці були досліджені документи надані об`єктом відвідування, в яких гр. ОСОБА_2 не значилася, що унеможливило перевірити і встановити факт виконання нею роботи без оформлення трудових відносин. При цьому, звертає увагу суду на те, що Порядком №823 не визначено обов`язку перевіряти лише ті питання, необхідність, перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, тобто, не визначено обов`язку перевіряти лише ті питання, які зазначені у зверненні ОСОБА_2 . Також вказує, що будь-яких дій стосовно не допуску до перевірки з боку ФОП ОСОБА_1 не вчинялось, а тому твердження про оформлення відповідачем документів з порушеннями після проведення перевірки не є безумовною підставою для скасування рішення органу державного нагляду (контролю), прийнятого за наслідками такої перевірки. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що питання щодо виявленого порушення в частині допуску працівників до роботи без укладення трудового договору позивачем судом першої інстанції не досліджувалось взагалі. Позивач, в надісланому до суду письмовому відзиві, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилаючись на висновки суду першої інстанції, вказав, що при винесенні наказу про проведення заходів державного контролю позивача, відповідач не погодив проведення такого заходу з центральним органом виконавчої влади, чим порушив приписи ч.1 ст. 6 Закону №877-V, а також, після отримання заяви гр. ОСОБА_2 не перевірив вказану заяву на предмет її належності останній та не надав доказів, які б свідчили про подання такої заяви саме громадянкою ОСОБА_2 . Крім того, відповідачем під час проведння спірної перевірки, не досліджувалось питання належного оформлення трудових відносин між вказаною гр. ОСОБА_2 та позивачем, що суперечить вимогам абз.9 ч.1 ст. 6 Закону №877-V. З огляду на викладене, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про недотримання Управлінням Держпраці в Полтавській області вищевказаних положень Закону №877-V, чим порушено порядок проведення інспекційного відвідування, що в свою чергу є підставою для визнання такої перевірки незаконною. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 04.12.2019 до Управління Держпраці у Полтавській області надійшла заява гр. ОСОБА_2 (вх.№№16-К1766/07 від 04.12.2019) стосовно порушення її трудових прав, зокрема зазначено, що вона працювала офіціантом у ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудових відносин. При звільненні заробітну плату виплачено не в повному обсязі. (а.с.37) Наказом начальника управління Держпраці у Полтавській області С.Щербака "Про проведення заходів державного контролю" №264П від 04.12.2019 головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, ОСОБА_3 , Л.Тіхоновій, А.Хоменко доручено провести заходи державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю у діяльності ФОП ОСОБА_1 (а.с.36). На підставі вказаного наказу, 06.12.2019 заступником начальника управління Держпраці у Полтавській області Н.Великою видано головним державним інспекторам Хоменко А.М., Тіхоновій Л.Д. , Кодинець Ю.А. направлення №2279 на проведення заходу державного контролю у ФОП ОСОБА_1 (а.с.38). У період з 06.12.2019 по 13.12.2019 інспектором праці Кодинець Ю.А. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт інспекційного відвідування від 13.12.2019 №5879/159/АВ, у якому зазначено про порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України (а.с.39-46). В подальшому начальником Управління Держпраці у Полтавській області Щербаком С.Л. 29.01.2020 винесено постанову №ПЛ5879/159/АВ/П/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 375 570,00 грн, за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України (а.с.10-11). Не погодившись із вказаною постановою, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом про визнання її протиправною та скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем призначено та здійснено перевірку із суттєвим порушенням встановленої Законом №877 процедури, а саме за відсутності погодження з центральним органом виконавчої влади щодо проведення заходів державного контролю ФОП ОСОБА_1 . Крім того, зазначив, що при винесенні спірного наказу відповідач вийшов за межі питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення інспекційного відвідування, наслідком чого, з врахуванням приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка закріплює матеріально-правові основи діяльності суб`єкта владних повноважень, є неможливість застосування до суб`єкта господарювання штрафу. Колегія суддів, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Відповідно до пункту 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці. Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21.08.2019 року № 823 (далі Порядок №823, який був чинним на час проведення перевірки). Відповідно до пункту 2 Порядку № 823, в редакції чинній на момент проведення інспекційного відвідування позивача, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Положеннями Порядку № 823 не визначено тип заходу - плановий чи позаплановий, а лише форму - інспекційне відвідування чи невиїзне інспектування. Так, інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені п. 5 Порядку № 823, відповідно до приписів якого інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин. Згідно з п. 8, 9 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності). Тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів. Відповідно до п. 10 Порядку № 823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. Згідно з п. 12 Порядку № 823 інспекторам праці забороняється, зокрема, розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об`єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведено у зв`язку з отриманням такої скарги. Пунктами 16, 17 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Колегією суддів встановлено, що підставою для видання наказу №264П від 04.12.2019 "Про проведення заходів державного контролю", яким призначено провести заходи державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю у діяльності ФОП ОСОБА_1 , слугувало заява гр. ОСОБА_2 (вх.№№16-К1766/07 від 04.12.2019), яка надійшла 04.12.2019 до Управління Держпраці у Полтавській області, в якій зокрема було повідомлено працю вказаної особи офіціантом у ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудових відносин та виплату їй заробітної плати не повному обсязі при звільненні. У свою чергу, на підставі вказаного наказу відповідачем видано направлення №2279 від 06.12.2019, на проведення інспекційного відвідування з питань додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин (а.с.38). З приводу доводів позивача про відсутність в Управління Держпраці у Полтавській області підстав для проведення перевірки, порушення процедури її проведення, безпідставне розширення предмету інспекційного відвідування, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі по тексту - Закон № 877) встановлено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю); здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом. Частиною 1 статті 6 Закону № 877 визначені підстави для здійснення позапланових заходів державного контролю. Абзацем 10 частини 1 статті 6 Закону № 877 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Разом з тим, як встановлено частиною п`ятою статті 2 Закону 877, зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону. Отже, Закон № 877 містить вичерпний перелік норм, дотримання яких зобов`язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. Норми частини 1 статті 6 Закону № 877 до цього переліку не входять. Колегією суддів встановлено, що у спірних відносинах захід державного контролю було проведено на підставі Порядку №

823. Наявність фактичних підстав для проведення інспекційного відвідування, передбачених пп.2 п.5 Порядку № 823, підтверджується доданими до матеріалів справи копіями заяви гр. ОСОБА_2 від 04.12.2019. за вх.№№16-К1766/07 та рішення керівника органу Держпраці про проведення інспекційного відвідування - наказу начальника управління Держпраці у Полтавській області "Про проведення заходів державного контролю" №264П від 04.12.2019, винесеного на підставі зазначеного вище звернення. З огляду на викладене, доводи позивача про відсутність у відповідача підстав для проведення заходу державного контролю, є помилковими. Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877 заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Такими міжнародним договором є, зокрема, Конвенція Міжнародної організації праці №81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована Законом України №1985-IV від 08 вересня 2004 року. Враховуючи викладене, є обґрунтованим посилання відповідача на Конвенцію Міжнародної організації праці №81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі в апеляційній скарзі в частині правомірності здійснення перевірки у разі надходження звернення від осіб про порушення стосовно них законодавства про працю та правил оформлення їх на роботу. При цьому, відповідно до вимог ст.15 Конвенції перевірці підлягають питання стосовно всіх працівників, які працюють у об`єкта відвідування. За таких обставин, твердження позивача про те, що перевірці підлягали лише питання відносин позивача із ОСОБА_2 , колегія суддів вважає хибними, оскільки ані наказом від 04.12.2019 № 264п, ані повідомленням ОСОБА_2 про порушення законодавства про працю, ані направленням № 2279 від 06.12.2019 не обмежено перелік питань та коло осіб, щодо відносин з якими проводиться інспекційне відвідування. Також, як зазначалось вище, норма абз. 10 ч.1 ст.6 Закону № 877 щодо обов`язку перевірки контролюючим органом лише тих питань, які слугували підставою для проведення позапланового заходу, не віднесена законодавцем до переліку норм Закону № 877, обов`язкових для дотримання відповідачем, а положення Порядку № 823 таких обмежень під час проведення позапланового заходу (інспекційного відвідування) не містить. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1132 було внесено зміни до Порядку № 823, які набули чинності 31.12.2019, відповідно до яких пункт 1 Порядку № 823 доповнено частиною 2, згідно з якою заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог частин четвертої і п`ятої статті 2 Закону. Отже, з 31.12.2019 під час проведення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю на підставі звернення громадян відповідач повинен керуватися вимогами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Проте, на момент проведення інспекційного відвідування позивача Управління Держпраці у Полтавській області керувалось чинною на той час редакцією Порядку №

823. Таким чином, відповідачем не було порушено вимог Порядку № 823 щодо проведення інспекційного відвідування позивача на підставі звернення громадянина. Щодо наявності підстав для прийняття постанови від 29.01.2020 №ПЛ5879/159/АВ/П/ТД-ФС, якою на позивача накладено штраф у зв`язку з допущеним порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з частиною 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За визначенням ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно з частиною 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Відповідно до частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Отже, діяльність працівника в рамках трудового договору характеризується наступними правовими ознаками: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); не на свій страх і ризик, а шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій. Вказані ознаки трудового договору витікають як зі статей КЗпП Укпраїни, так і з спеціальних законів, що регулюють трудові відносини (зокрема +4 посилання). Як зазначено в акті інспекційного відвідування, з метою проведення інспекційного відвідування здійснено вихід 06.12.2019 об 11.00 годині за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: Гадяцький район, с. Вельбівка, комплекс «Берег святої Татьяни». Під час відвідування в приміщенні комплексу на робочому місці бармена знаходилася особа, яка представилася як ОСОБА_4 . Із усних та письмових пояснень ОСОБА_4 стало відомо, що він проходить стажування терміном 21 день на посаду офіціанта із 02.12.2019 в закладі «Берег святої Тетяни» ФОП ОСОБА_1 , після стажування буде офіційно працевлаштований. На кухні закладу готувала їжу особа, яка представилася як ОСОБА_5 . В своїх усних та письмових поясненнях ОСОБА_5 повідомила, що проходить стажування на кухара в ФОП ОСОБА_1 з 01.12.2019 з випробним терміном 21 день, трудові відносини на час стажування не оформляли. Також в комплексі перебувала ОСОБА_6 , яка в усних поясненнях повідомила, що стажується на бухгалтера 3й день, від надання письмових пояснень відмовилася. Наведені факти підтвердили і інші працівники комплексу. Трудові договори між працівниками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_1 і накази про прийняття на роботу на момент проведення інспекційного відвідування не надано. Крім того, як свідчать дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості щодо зазначених найманих працівників відсутні. Вищевикладене свідчить про допущення до роботи ФОП ОСОБА_1 найманих працівників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 без належного оформлення трудових відносин, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України щодо допуску до роботи працівників без укладення трудового договору. (а.с. 45) Щодо стажування на робочому місці до оформлення трудових відносин, колегія суддів зазначає, що для набуття особою практичного досвіду виконання завдань і обов`язків на робочому місці підприємства, установи, організації, перевірки відповідності працівника виконуваній роботі, чинним законодавством передбачено випробувальний термін, про умову якого зазначається в наказі про прийняття на роботу (ч. 1 ст. 26 КЗпП України). Натомість, стажування при прийнятті на роботу встановлено для окремих категорій працівників: державні службовці (ст. 48 Закону України «Про державну службу»), студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів (ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення») тощо. Проте, в всіх інших випадках роботодавець зобов`язаний оформити працівника на роботу за трудовим договором в установленому порядку з першого дня виконання ним трудової функції. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 09.01.2020, ФОП ОСОБА_1 було надіслано відповідачу лист, в якому позивач, на виконання припису про усунення виявлених порушень при проведенні інспекційного відвідування, повідомив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовилися від офіційного працевлаштування, а ОСОБА_8 згідно договору від 09.01.2020 направлено з Державної служби зайнятості на навчання до ФОП ОСОБА_1 , що підтверджує, що вказані особи на момент виходу інспекторів праці працювали без офіційного працевлаштування. За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт допущення позивачем ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а отже, порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 КЗпП України. Згідно із частинами першою, другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України). В ході розгляду справи про накладення штрафу відповідачем було підтверджено допущення позивачем порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України - допущення працівників до роботи без оформлення наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, якими довежено факт порушення позивачем ч.3 ст. 24 КЗпП України, колегія суддів приходить до висновку, що Управлінням Держпраці у Полтавській області при винесенні постанови від 29.01.2020 №ПЛ5879/159/АВ/П/ТД-ФС, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені КЗпП України, з дотриманням вимог ч.2 ст. 2 КАС України, підстави для її скасування відсутні. Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Зазначеним ознакам рішення суду першої інстанції не відповідає. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення. Враховуючи викладене, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 по справі № 440/1205/20 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст. ст. ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року по справі № 440/1205/20 скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 13.10.2020 року