Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/1902/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року справа №360/1902/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Ястребової Л.В., Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рубіжанської міської ради Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року (головуючий суддя І інстанції Петросян К.Є.), складене в повному обсязі 02 липня 2020 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області, у справі № 360/1902/20 за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: 14 травня 2020 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточнень) до Рубіжанської міської ради Луганської області про: - визнання противоправною бездіяльність Рубіжанської міської ради Луганської області, виражену у не розгляді на пленарному засіданні Рубіжанської міської ради Луганської області в місячний строк клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність; - зобов`язання Рубіжанську міську раду Луганської області розглянути на найближчому пленарному засіданні Рубіжанської міської ради Луганської області сьомого скликання питання щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою про відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0. 1.га із земель комунальної власності (категорія земель: землі житлової та громадської забудови) розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 1-6, 29-34). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність Рубіжанської міської ради Луганської області щодо нерозгляду в місячний строк клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність. Зобов`язано Рубіжанську міську раду Луганської області розглянути на найближчому пленарному засіданні заяву ОСОБА_1 від 23 березня 2020 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га із земель комунальної власності (категорія земель: землі житлової та громадської забудови), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з урахуванням висновків суду (а.с. 63-67). Не погодившись із судовим рішенням Рубіжанська міська рада Луганської області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила суд скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо наявності бездіяльності ради у вирішенні питання щодо надання спірних доказів, а саме радою вчинялися дії щодо розроблення детального плану території м. Рубіжне. Вважає, що клопотання позивача було розглянуто однак рішення на пленарному засіданні не прийняте у зв`язку з відкладенням до розробки детального плану міста, відтак, бездіяльність ради щодо розгляду питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відсутня (а.с. 72-74). Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.8-10). 23 березня 2020 року позивач звернувся до Рубіжанської міської ради Луганської області із заявою № б/н щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га із земель комунальної власності (категорія земель: землі житлової та громадської забудови), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Разом з вказаною заявою позивачем було надано копії паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків та графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки (а.с.11-13,42-47). Листом № 013-008/2053 від 21 квітня 2020 року на вищевказану заяву позивача Рубіжанська міська рада Луганської області повідомила позивача про те, що бажане позивачем місце розташування земельної ділянки є вільним від будь - яких споруд та є незабудованим, але разом с тим зазначив, що протягом березня 2020 року до Рубіжанської міської ради Луганської області надійшли 8 заяв від громадян про надання їм дозволів на розробку проектів землеустрою з метою будівництва приватних будинків поряд із вказаною позивачем бажаним місцем розташуванням земельної ділянки. Також, зазначено, що беручи до уваги попит на вказану територію з метою забудови, відповідач вважає за необхідне здійснити розробку детального плану забудови території, в тому числі з урахуванням поданої позивачем заяви та бажаного місця розташування земельної ділянки, з метою забезпечення зазначених вище цілей щодо комфортності та безпечності житла. Відділом архітектури та містобудування управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради Луганської області розроблено проект рішення міської ради «Про розроблення детального плану території по АДРЕСА_3 » та опубліковано для громадського обговорення на офіційному веб-сайті міської ради за посиланням https://rmr.gov.ua/upload/docs/253. Серед іншого, відповідачем зазначено про те, що заява позивача буде у стислий термін повторно розглянута постійною комісією з питань житловокомунального господарства, комунальної власності, містобудування та земельних відносин та винесена на розгляд сесії Рубіжанської міської ради Луганської області (а.с.14-16,49,50). Тобто питання щодо розгляду зави позивача фактично не розглядалось та рішення щодо заяви позивача депутатами на пленарному засіданні сесії ради не приймалось. Не погодившись з діями ради щодо не розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Частково задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем всупереч наданих йому повноважень не розглянув заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що є підставою для визнання бездіяльності протиправно та зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти за наслідками її розгляду відповідне рішення. Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав. Частиною 1 ст. 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Згідно зі ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Відповідно до ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. Згідно з частинами першою, другою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення. Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними. Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України. З матеріалів справи встановлено, що позивачем, з урахуванням норм Земельного кодексу України, було подано всі документи для отримання дозволу на розроблення проекту щодо відведення у приватну власність земельної ділянки. Доказів того, що вказане позивачем бажане місце розташування земельної ділянки не є вільним матеріали справи не містять. 01 квітня 2020 року проект рішення Рубіжанської міської ради рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 (садиба)» було винесено на розгляд постійної депутатської комісії з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, містобудування та земельних відносин (питання 28) та відповідно до протоколу від 01 квітня 2020 року № 139, комісія винесла рекомендації до питання 28, а саме вирішено відкласти на доопрацювання проект рішення та розробити проект рішення для розробки детального плану забудови території (а.с.52-58) Листом від 21 квітня 2020 року за № 013-008/2053 відповідачем на заяву позивача повідомлено щодо необхідності здійснення Рубіжанською міською радою розробки детального плану забудови території, після чого вказана заява буде розглянута постійною комісією та винесена на розгляд сесії. Відтак, відповідач не прийняв рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи його відмову, що є порушенням норм діючого законодавства, регулююче спірні правовідносини. Суд апеляційної інстанції вбачає порушення прав позивача лише в частині не вирішення (не розгляду) питання щодо надання дозволу або відмови у такому наданні, посилання апелянта на помилковість висновків суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності ради є необґрунтованими. При цьому, у випадку затягування процедури вирішення питання щодо надання дозволу втрачається сенс у першій стадії земельно-правової процедури щодо звернення особи за отриманням дозволу та безпосередньо його отримання, тобто позбавляє цю дію її юридичного (правового) значення. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Рубіжанської міської ради Луганської області залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду 02 липня 2020 року по справі № 360/1902/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 13 жовтня 2020 року. Судді Л.В. Ястребова А.В. Гайдар І.Д. Компанієць