Постанова 4823 № 750/290/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 28 вересня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/290/20 Головуючий у першій інстанції Требух Н. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/552/20 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого судді Губар В.С., суддів Бечка Є.М., Шарапової О.Л. із секретарем судового засідання Шапко В.М. Скаржник ОСОБА_1 Суб`єкт оскарження старший державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Качура Володимир Володимирович Стягувач Руденок Ірина Йосипівна Заінтересована особа ОСОБА_2 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Качури Володимира Володимировича щодо визначення вартості арештованого майна при підготовці заявки на проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна відповідно до висновку про вартість майна проведену фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 від 27.04.2017 року допущені при примусовому виконанні виконавчого листа №2/750/1942/16 від 24.10.2016 року ВП №52837556, заінтересовані особи ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , місце ухвалення судового рішення м. Чернігів дата складання повного тексту судового рішення 13 лютого 2020 року ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати незаконними дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Качури В.В. щодо визначення вартості арештованого майна при підготовці заявки на проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна відповідно до висновку про вартість майна проведену ФОП ОСОБА_3 від 27.04.2017 року допущені при примусовому виконанні виконавчого листа №2/750/1942/16 від 24.10.2016 року ВП №52837556. В обґрунтування скарги зазначав, що в ході проведення виконавчих дій старшим державним виконавцем Качурою В.В. порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5, а також Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 зі змінами, що призвело до необ`єктивної оцінки та примусової реалізації арештованого нерухомого майна за заниженою ціною, у зв`язку з чим йому було завдано майнової шкоди. Також посилається на те, що строк подання скарги на дії державного виконавця, передбачений ч. 1 ст. 449 ЦПК України, ним не пропущений, враховуючи те, що звіт про незалежну оцінку квартири не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має недоліки, які вплинули на достовірність оцінки, він дізнався 02.01.2019 року після ознайомлення з висновком експерта № 9 від 06.12.2019 року у справі № 750/8408/18. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2020 року скарга ОСОБА_1 на неправомірні дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Качури Володимира Володимировича щодо визначення вартості арештованого майна при підготовці заявки на проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна відповідно до висновку про вартість майна проведену ФОП ОСОБА_3 від 27.04.2017 року допущені при примусовому виконанні виконавчого листа №2/750/1942/16 від 24.10.2016 року ВП №52837556 залишена без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що звіт про незалежну оцінку квартири АДРЕСА_1 , складений ФОП ОСОБА_3 , який був визначений старшим державним виконавцем Качурою В.В. в ході проведення виконавчих дій з виконання виконавчого листа № 2/750/1942/16 від 24.10.2016 року, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має недоліки, що вплинули на достовірність оцінки майна. На переконання апелянта, строк подання скарги на дії державного виконавця, передбачений ч. 1 ст. 449 ЦПК України, ним не пропущений, оскільки про наявність звіту про незалежну оцінку квартири, складеного ФОП ОСОБА_3 , він дізнався лише 02.01.2020 року після ознайомлення з висновком експерта № 9 від 06.12.2019 року у справі № 750/8408/18 про визнання недійсними електронних торгів, про що є відповідна відмітка у справі. Також апелянт наголошує, що не має спеціальних знань з будівництва та оцінки нерухомого майна, які б дозволили раніше встановити незаконність дій оцінювача ФОП ОСОБА_3 при проведенні оцінки його квартири, тому вважає висновок суду першої інстанції про пропуск строку звернення суду зі скаргою на дії державного виконавця необґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу старший державний виконавець Качура В.В. просить залишити без змін ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2020 рок. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що на виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби міста Чернігів перебувало зведене виконавче провадження № 53992295 (постанова про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 22.05.2017), до складу якого входило виконавче провадження № 52837556 з примусового виконання виконавчого листа № 2/750/1942/16 від 24.10.2016 року, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 57329 грн. 75 коп. Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та адвокатом Скуміним М.Г. був укладений Договір про надання правової допомоги у рамках зведеного виконавчого провадження. 12.06.2017 року адвокат Скумін М.Г. звернувся із заявою про надання для ознайомлення та зі зняттям необхідних копій документів за допомогою фотоапарату, матеріалів об`єднаного виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 про стягнення суми боргу. Тому за висновком суду першої інстанції, ОСОБА_1 станом на 07.06.2017 року був обізнаний про наявність зведеного виконавчого провадження щодо нього. Окрім того, як встановлено судом першої інстанції, 19.06.2017 року ОСОБА_1 особисто подавав заяви на ознайомлення та фото фіксацію матеріалів виконавчого провадження. Зазначені обставини учасниками справи в апеляційному суді не спростовувались і не заперечувались. Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Качури В.В., суд першої інстанції виходив з того, що заяником пропущено визначений ст. 449 ЦПК України строк для подачі скарги та не наведено жодних доказів на підтвердження поважності причини пропуску такого строку. Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, враховуючи наступне. Звертаючись до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця, ОСОБА_1 зазначав, що передбачений ч. 1 ст. 449 ЦПК України строк звернення зі скаргою ним не пропущений, враховуючи те, що про наявність звіту про незалежну оцінку квартири АДРЕСА_1 який є предметом оскарження у цій справі, він дізнався лише 02 січня 2019 року після ознайомлення з ним в рамках розгляду цивільної справи № 750/8408/18. Апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі документальні докази, які б безсумнівно підтверджували отримання саме ОСОБА_1 , а не його представником, постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про опис та накладення арешту на його майно, призначення суб`єкта оціночної діяльності, висновку про вартість майна та постанови про реалізацію майна боржника. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції не перевірив доводів ОСОБА_1 про необізнаність його з виконавчим провадженням та неотриманням ним будь-яких повідомлень від державного виконавця про вчинення будь-яких виконавчих дій, та дійшов передчасного висновку про залишення його скарги без розгляду. Враховуючи викладене, апеляційний суд знаходить, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо пропуску скаржником ОСОБА_1 строку про оскарження дій державного виконавця та безпідставно залишив його скаргу без розгляду. Відмова в судовому захисті суперечить положенням ст.ст. 55, 124 Конституції України. В силу ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, з метою виконання процесуального обов`язку дотримання процесуального строку особа, яка має намір подати заяву, зокрема про уточнення позовних вимог, повинна, проявляючи розумну обачність щодо наслідків не вчинення цієї процесуальної дії протягом визначеного строку, вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього. Верховенство права є одним з основних засад (принципів) цивільного судочинства (п. 1 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. У відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ст.13 розділу І "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Стаття 6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2020 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: