Постанова Одеський апеляційний суд № 521/6099/20

Номер провадження: 33/813/912/20 Номер справи місцевого суду: 521/6099/20 Головуючий у першій інстанції Сегеда О.М. Доповідач Мандрик В. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.09.2020 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Мандрик В.О., за участю секретаря судового засідання Узун Н.Д., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Попроцького Д.М., розглянувши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 та ч. 1 ст. 130 КУпАП,- встановив: Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 23.06.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнений до адміністративної відповідальності та підданий стягненню за: ч. 4 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок; ч. 1 ст. 130 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, за те, що 07 квітня 2020 року о 04 годині 30 хвилин у м. Одесі по вул. С. Ріхтера, 2 керував транспортним засобом «Suzukі Vitara», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, та, не виконавши вимогу дорожнього знаку 4.10 «Круговий рух», створив аварійну ситуацію автомобілю «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по колу, змусивши його різко гальмувати, змінювати напрямок руху та подавати звуковий сигнал. Від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотесту та у медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 2.1, 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Попроцький Д.М. зазначив, що постанова винесена внаслідок неповного з`ясування судом всіх обставин справи та просить постанову суду скасувати. В якості доводів апеляційної скарги зазначає, що районним судом було розглянуто справу в період дії обмежень, пов`язаних з епідемією COVID-19, та, на думку захисника, безпідставно залишено без задоволення заяву про відкладення судового засідання. Також, вказує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а лише знаходився в ньому в якості пасажира, від огляду на стан алкогольного сп`яніння не відмовлявся, та був тверезим. Також, суд не викликав їх і не допитав свідків в судовому засіданні. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; допитавши свідків, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та долучені до неї докази; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушеннянорм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Розглядаючи справу, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, оскільки ухвалена з недотриманням вимог діючого КУпАП, за результатами неповного дослідження доказів, та без врахування положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи. Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції. Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 року). ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»). Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб. Виходить, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості. Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 122, ч.1 ст.130 КУпАП, але таке рішення не можна визнати законним та обґрунтованими, з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Вирішуючи питання про обґрунтованість оскаржуваної постанови в частині наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 та ч. 4 ст. 122 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята з недотриманням вимог КУпАП, зокрема в зв`язку з неповнотою дослідження доказів та невірною їх оцінкою. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем марки «Suzukі Vitara», державний номерний знак НОМЕР_1 знаходять своє підтвердження виходячи з наступного. Так, в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 пояснив, що у зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення місце, дату та час він дійсно знаходився в автомобілі, проте не як водій, а як пасажир. Поліцейські, які прибули на місце події, свідками керевання ОСОБА_1 транспортним засобом не були. Так, в судовому засіданні апеляційного суду інспектор патрульної поліції ОСОБА_3 пояснив, що до поліції поступив виклик, на лінію 102, про те, що п`яний водій створив аварійну ситуацію на дорозі. Коли екіпаж поліції прибув на місце події, автомобіль марки «Suzukі Vitara», державний номерний знак НОМЕР_1 вже було припарковано. Зі слів водія і пасажира автомобіля «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , саме ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Suzukі Vitara», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння та створив аварійну ситуацію, у зв`язку з чим відносно нього і було складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 122, ч.1 ст.130 КУпАП. За клопотанням сторони захисту апеляційним судом були допитані свідки події правопорушення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які і були екіпажем автомобіля «Карабінер», та викликали поліцію тої ночі, а також ОСОБА_5 . Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 пояснили суду, що 07.04.2020 року на автомобілі «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_2 після виконання обов`язків у СБ «Карабінер» повертались із завдання і на площі Незалежності в Одесі автомобіль марки «Suzukі Vitara», державний номерний знак НОМЕР_1 , що рухався по вул. Святослава Ріхтера, створив їм аварійну ситуацію та припаркувався; з водійського місця вийшла жінка та пішла в невідомому напрямку, а з пасажирського місця даного автомобіля вийшов ОСОБА_1 , який був у стані сп`яніння, сварився з ними і вони викликали патрульну поліцію. Також, в судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_5 пояснила, що 07.04.2020 року вона з своїм чоловіком ОСОБА_1 були в гостях у друзів, коли поверталися додому, вона їхала за кермом автомобіля марки «Suzukі Vitara», державний номерний знак НОМЕР_1 , та зупинилась біля «Дому меблів». Жодних претензій щодо управління транспортним засобом інші водії відносно неї не пред`являли. Після того, як припаркувалася, в неї почалася сварка з ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вона пішла додому, оскільки вже була 3 година ночі. Із відеозапису події правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 пояснював патрульній поліції про те, що він не керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, за кермом автомобіля не перебував, автомобілем керувала його дружина, однак ці обставини залишились поза увагою співробітників патрульної поліції. Більше того із пояснень очевидців події адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 122, ч.1 ст.130 КУпАП, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.4,5,15) не вбачається, щоб вони під час складання протоколів про адміністративні правопорушення вказували саме на ОСОБА_1 , як на особу, яка їх вчинила, що спростовує відповідні пояснення свідка ОСОБА_3 , патрульного поліції, в судовому засіданні апеляційного суду. Таким чином, досліджені в судовому засіданні апеляційного суду докази не дають підстав для висновку про те, що саме ОСОБА_1 за встановлених обставин перебував за кермом автомобіля та вчинив інкриміновані йому правопорушення. Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)». Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За вище викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 122, ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки доводи останнього про те, що він не керував транспортним засобом, не спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому факт створення аварійної ситуації на дорозі, та перебування ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння під час керування автомобілем та його відмова від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, у передбаченому законом порядку встановлені не були. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність прийнятого суддею районного суду рішення про визнання ОСОБА_1 винним в скоєні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 122, ч.1 ст.130 КУпАП. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За таких умов, апеляційний суд вважає за необхідне оскаржувану постанову судді районного суду скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.62 Конституції України, ст. ст. 247, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Попроцького Д.М. задовольнити. Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 23.06.2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 122, ч.1 ст.130 КУпАП скасувати, а провадження по справі закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 122, ч.1 ст.130 КУпАП. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду В.О. Мандрик