Постанова 4813 № 523/8025/19

Номер провадження: 22-ц/813/593/20 Номер справи місцевого суду: 523/8025/19 Головуючий у першій інстанції Аліна С. С. Доповідач Ващенко Л. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.10.2020 року м. Одеса Колегія Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді Ващенко Л.Г. суддів Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., за участі секретаря Чепрас А.І., з участю: представника позивачки ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року про забезпечення позову (одноособово суддя Аліна С.С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах і в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування Суворовської райадміністрації Одеської міської ради про визнання права користування житловим приміщення та зобов`язання вчинити певні дії, ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА 21.05.2019 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа орган опіки та піклування Суворовської райадміністрації Одеської міської ради (далі-орган опіки та піклування) і просила: - визнати право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 ; - зобов`язати ОСОБА_2 і ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 та її дитині ОСОБА_3 у користуванні житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 ; - зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєструвати ОСОБА_1 та її дитину ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 ; - встановити такий порядок виконання рішення суду, відповідно до якого рішення суду є підставою для реєстрації місця проживання ОСОБА_1 і її дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з адресою: АДРЕСА_2 . 22.05.2019 року ОСОБА_1 в особі представника звернулась із заявою про забезпечення позову, в якій просила: - накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; - заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які будівельні, ремонтні роботи, в тому числі перепланування у квартирі АДРЕСА_1 ; - заборонити ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 . Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.05.2019 року заяву представника ОСОБА_1 задоволено. Суд наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; заборонив вчиняти ОСОБА_2 будь-які будівельні, ремонтні роботи, в тому числі перепланування у квартирі АДРЕСА_1 ; заборонив ОСОБА_2 вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 до прийняття рішення по справі. ОСОБА_2 не погодився із ухвалою суду від 22.05.2019 року і в особі представника подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга представника ОСОБА_2 зазначає: Предметом позовних вимог є: зобов`язання відповідачів не чинити перешкод позивачці та її дитині у користуванні житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 ; зобов`язання відповідача 1 зареєструвати позивачку та її дитину у вказаній квартирі; встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого рішення суду є підставою для реєстрації місця проживання позивачки та її дитини. Поданий до суду позов є абсолютно надуманим та необґрунтованим, ґрунтується на припущеннях. В обґрунтуванні заяви про вжиття заходів забезпечення позову представник позивача вказала що: на даний час є підстави вважати, що відповідач ОСОБА_2 , має намір здійснити зміну замків, переобладнати квартиру, шляхом зміни капітальних та несучих конструкцій квартири АДРЕСА_1 . Зокрема зазначила, що заходи забезпечення позову мають бути застосовані шляхом заборони вселення ОСОБА_2 в квартиру, який є законним власником своєї нерухомості. Проте, на підтвердження обґрунтування вимог вказаних в заяві про вжиття заходів забезпечення позову не додано жодного доказу. Наводячи мотиви позивачка зазначила, що ОСОБА_4 разом із своїм батьком намагаються шляхом погроз та вимогою про виселення з квартири, позбавити позивачку та її дитину єдиного житла. Це доводить наявність ризиків того, що відповідач здійснить всі можливі заходи для недопущення виконання можливого рішення суду про задоволення вимог позивача. Проте відповідачі не чинять вказаних дій, позивачка намагається ввести в оману суд, доказів таких погроз та вимог про виселення позивачка не має, а тому таких не додала. Між тим, відсутні будь які позови відповідачів про виселення позивачки та дитини, зокрема, позивачка та дитина вже мають місце реєстрації свого проживання. Доводи про вжиття заходів забезпечення позову шляхом: накладення арешту, заборони вчиняти будівельні, ремонтні роботи, в тому числі перепланування квартири, заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій мають бути належно обґрунтовані, відповідно до вимог ЦПК. А саме, необхідно навести в заяві про забезпечення конкретні доводи стосовно наявності наступних обов`язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Навіть ті, надумані позивачкою доводи (ремонтні роботи щодо перепланування квартири, необґрунтовані погрози про виселення позивачки, яка навіть не є наймачем та не визнана членом сім`ї власника), не дають підстав вважати, що обраний захід забезпечення у вигляді накладення арешту на квартиру та заборону вчиняти дії, якимось чином може істотно ускладнити чи унеможливити проживання позивачки з дитиною у квартирі. Суд першої інстанції не зазначив жодного мотиву, з яких він дійшов висновків про вжиття заходів забезпечення, тому не зрозуміло, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду. Згідно правової позиції Верховного суду у справі постанова від 24.10.2018 р. у справі № 308/2237/17, «…слід зазначити, що звертаючись до суду з клопотанням про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову..». Згідно правової позиції Верховного суду у постанові від 23.05.2018 р., справа № 766/18228/17 «…Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження можливих труднощів у подальшому виконанні такого рішення…». Проте, у провадженні суду перебуває спір немайнового характеру, до того, відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно змісту вимог, заходи забезпечення не відповідають положенням законодавства про співмірність. Позивачка, відповідач ОСОБА_4 і представник третьої особи не скористались правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів до забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду (а.с. 25-26 виділених матеріалів). Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з таких підстав. Суд, за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст. 150 ЦПК України, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ст. 149 ч.ч.1,2 ЦПК України). Позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ст. 150 ч.ч.1-3,10 ЦПК України). Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. У суді виник спір за позовом ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання права користування житловим приміщення та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: - визнання права користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 ; - зобов`язання ОСОБА_2 і ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 та її дитині ОСОБА_3 у користуванні житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 ; - зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєструвати ОСОБА_1 та її дитину ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 ; - встановлення такого порядок виконання рішення суду, відповідно до якого рішення суду є підставою для реєстрації місця проживання ОСОБА_1 і її дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 5-9 виділених матеріалів). Представник позивачки ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом: - накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 ; - заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які будівельні, ремонтні роботи, в тому числі перепланування у квартирі АДРЕСА_1 ; - заборони ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 (а.с.18-20 виділених матеріалів). Заява представника позивачки про забезпечення позову не містить належних доказів на підтвердження припущення існування реальної загрози невиконання рішення суду у спорі про визнання права користування жилим приміщенням і зобов`язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням. Саме по собі припущення про можливість невиконання рішення суду не є тією достатньою підставою для забезпечення позову, а твердження, що відповідачі погрожують та вимагають виселення з квартири і це свідчить про наявність ризиків, належними й допустимими доказами не підтверджені. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів усіх осіб. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті. Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Посилання суду в ухвалі, що невжиття заходів забезпечення позову на стадії розгляду справи по суті, до прийняття остаточного рішення є порушенням права особи на до доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 43 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Шмалько проти України"), є помилковим. Заява представника позивачки про забезпечення позову (на стадії розгляду справи по суті в суді першої інстанції) не містить належних обґрунтувань необхідності забезпечення позову, до заяви не надані докази того, що невжиття таких заходів, у спосіб про який просить представник позивачки, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заходи забезпечення позову, які просить застосувати представник позивачки не є співмірними із заявленими позовними вимогами, зважаючи на те, що у суді виник спір з приводу визнання права користування жилим приміщенням і зобов`язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ст. 376 ч.1 п.п.1-4, ч.2 ЦПК України). Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення заяви щодо забезпечення позову, суд порушив і неправильно застосував норми ст. ст. 149 ч.2, 150 ч.3 ЦПК України, ухвала суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення. СУДОВІ ВИТРАТИ З огляду на те, що предметом розгляду є ухвала суду про забезпечення позову у справі, судові витрати підлягають відшкодуванню за результатами розгляду справи по суті. ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року про забезпечення позову скасувати. Відмовити представнику ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 21.05.2019 року про забезпечення позову. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови суду складено 09.10.2020 року. Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко Л.М. Вадовська Є.С. Сєвєрова