Постанова Одеський апеляційний суд № 523/12727/19

Номер провадження: 22-ц/813/6486/20 Номер справи місцевого суду: 523/12727/19 Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.10.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Сувертак І.В. 05 лютого 2020 року у м. Одеса, - встановила: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 4 000 гривень, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення повноліття дитиною. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що сторони по справі є батьками доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свідоцтві про народження доньки батьком записаний ОСОБА_2 . Донька проживає разом із матір`ю та знаходиться на її утриманні та вихованні. Як зазначила позивачка, знаючи, що дитина потребує постійної батьківської уваги та допомоги, відповідач належної матеріальної допомоги не надає. На підставі викладеного, позивач просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки у розмірі 4000 гривень, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , аліменти на утримання доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500,00 грн. щомісячно з індексацією відповідно до закону, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , до повноліття дитини до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, починаючи з 09 серпня 2019 року. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі 768,40 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким позовні вимоги про стягнення аліментів задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач є здоровою людиною, веде «богемний» спосіб життя, має стабільний дохід, вищий за його офіційний показник, та умисно ухиляється від покладених на нього зобов`язань по вихованню дитини. Крім того, на думку апелянта, судом необґрунтовано було відмовлено у клопотанні про виклик свідків, які б могли підтвердити те, що відповідач працює ведучим у клубах та ресторанах, а батьки відповідача є працюючими пенсіонерами. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4). У свідоцтві про народження доньки батьком записаний ОСОБА_2 . Донька проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні та вихованні. Правилами ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є обов`язком батьків, що випливає зі змісту положення ст. 180 Сімейного кодексу України, яке зобов`язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. (ч. 2 ст. 182 СК України). За правилами ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р., дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 р.) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У статті 19 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов`язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від неналежного піклування з боку батьків чи будь-якої іншої особи. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Одним із способів захисту прав неповнолітньої дитини при ухиленні батьків від обов`язку її утримувати є законодавчо передбачена можливість судового стягнення коштів на їх утримання. Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» (стаття 7) передбачено, що з 1 січня 2020 року для дітей віком до 6 років прожитковий мінімум становить 1 779 грн., а для дітей віком від 6 до 18 років - 2 218 грн. Згідно ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Згідно із штампом суду на позовній заяві, позивач подав її 09 серпня 2019 року. Таким чином, з оглядом на вищевказану норму матеріального закону, суд дійшов вірного висновку, що аліменти потрібно стягувати з відповідача, починаючи з 09 серпня 2019 року. Згідно зі ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. У разі винесення судом рішення про стягнення аліментів, згідно з частиною 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Крім того, частиною 1 ст. 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Як вбачається із вказаних норм закону спосіб стягнення аліментів визначається судом за вибором позивача, на утримання дитини, з якою вказана особа проживає. При визначенні розміру аліментів судом було враховано, що відповідач не надав докази того, що сплачує аліменти на користь інших осіб. У зв`язку із тим, що у матеріалах справи відсутні відомості про доходи відповідача, та про наявність у останнього рухомого майна, ухвалами Одеського апеляційного суду від 09 липня 2020 року постановлено витребувати з: Головного Управління пенсійного Фонду України в Одеській області індивідуальні відомості з реєстру застрахованих осіб про застраховану особу (форма ОК-5) відносно ОСОБА_2 , за 2018-2019 роки; Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області (Одеса, вул. Ак. Корольова, 5) інформацію щодо транспортних засобів, зареєстрованих на ім`я ОСОБА_2 ; Північного управління у м. Одесі ГУ ДПС в Одеській області (65025, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 38 а) інформацію щодо отриманих доходів ОСОБА_2 , за 2018 - 2019 роки; Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) інформацію щодо отриманих доходів ОСОБА_2 , за 2018 - 2019 роки. Згідно відповідей, що надійшли на адресу Одеського апеляційного суду з Головного управління ДФС в Одеській області та Головного Управління пенсійного Фонду України в Одеській області, відповідачем ОСОБА_2 за період 2018 - 2019 роки був отриманий дохід на суму 20 896, 57 гривень. Згідно даних Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області, на ім`я ОСОБА_2 транспортні засоби не зареєстровані. Таким чином, враховуючи матеріальний стан сторін, відсутність даних щодо офіційного працевлаштування відповідача, із врахуванням встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для неповнолітніх дітей, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання доньки аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 гривень щомісячно, з індексацією відповідно до закону, проте не менше 50% від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку, до повноліття доньки. Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_1 про те, що відповідач є здоровою людиною, веде «богемний» спосіб життя, має стабільний дохід, вищий за його офіційний показник, та умисно ухиляється від покладених на нього зобов`язань по вихованню дитини. Колегія суддів зауважує, що позивачем до позовної заяви та апеляційної скарги не додано жодного належного доказу щодо офіційного розміру заробітної плати, яку отримує відповідач. Роздруківки із веб-сайтів не можуть бути доказом стабільного доходу позивача, оскільки не містять інформації щодо офіційного працевлаштування відповідача та його заробітної плати. Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З аналогічних підстав необґрунтованим є довід апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом необґрунтовано було відмовлено у клопотанні про виклик свідків, які б могли підтвердити те, що відповідач працює ведучим у клубах та ресторанах, а батьки відповідача є працюючими пенсіонерами, оскільки показання свідків не можуть бути належними доказами офіційного працевлаштування відповідача та його батьків, а також показаннями свідків не може бути підтверджений офіційний рівень доходу відповідача. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2020 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 09 жовтня 2020 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе