Постанова 4824 № 374/1/20

Справа № 374/1/20 Головуючий 1 інстанція- Козіна С.М. Провадження № 22-ц/824/11593/2020 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 08 жовтня 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В., за участю секретаря Вергелес О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 10 липня 2020 року про призначення експертизи у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особа: приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Демецька Світлана Леонідівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку і земельної ділянки та скасування державної реєстрації прав,- в с т а н о в и в: Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 10 липня 2020 року задоволено клопотання представника позивачки і призначено по справі судово-психіатричну експертизу та визначено питання, на які експерти мають дати відповідь, зокрема щодо психічного стану позивачки на момент укладення нею оспорюваних дооворів та її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Проведення експертизи доручено експертам Комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» (вул.Павлова 46, м.Сміла Черкаської області). На час проведення експертизи провадження у справі зупинено. Не погоджуючись із ухвалою, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду, посилаючись на її незаконність і необгрунтованість. Скарга мотивована тим, що дана ухвала порушує її право власності на нерухоме майно, оскільки ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 26 грудня 2019 року вжито заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, а саме на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовані по АДРЕСА_1 , а призначення нічим не обгрунтованої судово-психіатричної експертизи затягне і відтермінує її можливість здійснити свої права власника. Судом не враховано, що позивачка не надала до суду доказів на підтвердження того, що станом на день підписання оспорюваних нею договорів купівлі-продажу будинку і ділянки вона не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними. Навпаки на запити представника відповідачки отримано відповіді, що позивачка не перебувала на обліку у лікаря-психіатра і - 2 - за психіатричною допомогою не зверталася, а тому усі твердження позивачки з цього приводу є домислом, який не підтверджується жодним доказом. Що в тому числі доводиться підписанням 26 грудня 2019 року договору про надання правової допомоги між позивачкою і адвокатом Рябокляч К.О. Зазначає про необгрунтованість вибору експертної установи, оскільки майно знаходиться у м.Ржищеві, договори укладено у м.Житомирі, а тому незрозумілим є вибір експертної установи у м.Сміла Черкаської області. Позивачка ОСОБА_2 в особі її представника адвоката Рябокляч К.О. подала відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив її клопотання та призначив судово-психіатричну експертизу, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду. Третя особа правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Відповідачка ОСОБА_1 до суду не з`явилася, про час розгляду справи повідомлена належно, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки 18 вересня 2020 року представнику відповідачки адвокату Москалюк Т.В. Напередодні, тобто 07 жовтня 2020 року, інший представник відповідачки адвокат Волощук В.В. через канцелярію апеляційного суду подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) і перебуванням працівників АО «Волощук та партнери» на самоізоляції з огляду на його контактування із особою, у якої виявлено позитивний тест на коронавірусну хворобу. Відповідно до ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи, проте суд може відкласти розгляд справи, якщо повідомлені стороною причини неявки буде визнано поважними. Суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин неявки представника відповідачки з таких міркувань. По-перше, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, встановлені законом процесуальні строки щодо розгляду справи продовжено на строк дії такого карантину. Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року, встановлені попереднім законом строки закінчуються через 20 днів після набарання чинності цим законом, який набрав чинності 17 липня 2020 року. Тобто, 06 серпня 2020 року строк продовження розгляду справи закінчив перебіг. По-друге, встановлений постановою КМ України від 11 березня 2020 року карантин, у зв`язку із поширенням хвороби COVID-19, на даний час є адаптивним і не перешкоджає явці до суду учасника справи. Так постановою КМУ від 04 травня 2020 року № 343 дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів, а постановою КМУ від 20 травня 2020 року № 392 запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених п.3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м.Києві). Зокрема, дозволено із 22 травня 2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні, а з 25 травня 2020 року - перевезення пасажирів метрополітенами. Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19. - 3 - По-третє, посилання представника відповідачки на те, що він перебуває на самоізоляції відповідно до Порядку проведення протиепідемічних заходів, пов`язаних із самоізоляцією (затверджений постановою КМУ № 211 від 11 березня 2020 року) недоречні, оскільки даний Порядок втратив чинність на підставі постанови КМ України № 641 від 22 липня 2020 року. Водночас згідно п.п.20-22 постанови КМ України № 641 від 22 липня 2020 року про осіб, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19 і підлягають самоізоляції, лікуючим лікарем до системи вноситься відповідна інформація (перелік з 11 пунктів), зазначена у п.24 цієї постанови. Посилаючись на неможливість явки до суду у зв`язку із самоізоляцією, представник відповідачки не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів про те, що на даний час він або інші представники відповідачки хворіють на коронавірусну хворобу, чи що в даний час за відповідним приписом лікарів перебувають на самоізоляції і внесені до відповідної системи даних і не працюють, що у свою чергу могло б свідчити про перешкоди у явці до суду. Колегія суддів враховує, що подаючи заяву про відкладення представник відповідачки особисто з`явився 07 жовтня 2020 року в Київський апеляційний суд до приміщення прийому громадян (відповідна відмітка на заяві), де завжди людно, що у свою чергу свідчить про нещирість його доводів про перешкоди у явці до суду, де дотримуються усі притиепідемічні заходи. По-четверте, відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Окрім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. І по-п`яте, відхиляючи клопотання про відкладення справи суд враховує, що відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій грунтовно і змістовно виклала свою позицію щодо незаконності та необгрунтованості судової ухвали. З огляду на викладене та з метою дотримання передбачених законом розумних строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідачки, а вказані у його заяві про відкладення розгляду причини неявки визнати неповажними. Позивачка та третя особа належним чином повідомлені про час розгляду справи, судові повістки вручені їм 16 та 17 вересня 2020 року, до суду не з`явилися, причин неявки не повідомили, заяв про вдікладення не подали, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що - 4 - апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Встановлено, що в провадженні Ржищівського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку і земельної ділянки та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Провадження у даній справі відкрите ухвалою судді від 04 лютого 2020 року. Предметом спору є визнання недійсними, укладених 09 грудня 2019 року між сторонами договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованих по АДРЕСА_1 . Свої вимоги позивачка ОСОБА_2 мотивує вимоги тим, що оспорювані договори купівлі-продажу укладені нею у стані, коли вона не усвідомлювала своїх дій та не могла керувати ними. Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 10 липня 2020 року задоволено клопотання представника позивача і призначено по справі судово-психіатричну експертизу та визначено питання, на які експерти мають дати відповідь, зокрема щодо психічного стану позивачки на момент укладання оспорюваних нею договорів та її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Проведення експертизи доручено експертам Комунального некомерційного підприємства «Черкасьа обласна психіатрична длікарня Черкаської обласної ради» (вул.Павлова 46, м.Сміла Черкаської області). На час проведення експертизи провадження по справі зупинено. Призначаючи по справі судово-психіатричну експертизу, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки наявністю передбачених ст.103 ЦПК України підстав для призначення експертизи. При цьому суд виходив з того, що з`ясування психічного стану позивачки на час укладання оспорюваних нею договорів купівлі-продажу потребує спеціальних знань, що у свою чергу обумовлює необхідність отримання висновку судово-психіатричної експертизи. Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Згідно ч.4 ст.103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. При призначенні судово-психатричної експертизита визначенні кола питань, на які експерти мають дати відповідь, судом обгрунтовано враховано як зміст позовних вимог ОСОБА_2 , так і її доводи про те, що вона не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними на момент укладання правочинів. Також, судом вірно враховано необхідність спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, та відутність відповідних висновків експертів із цих самих питань (ч.1 ст.103 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для призначення судово-психіатричної експертизи, оскільки позивачка не надала доказів, що на час підписання нею оспорюваних правочинів вона не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними, а такі її твердження спростовуються відповідями медичних закладів, що позивачка не - 5 - перебувала на обліку у лікаря-психіатра і за психіатричною допомогою не зверталася та фактом укладення договору з адвокатом, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані. По-перше, як вище вказувалося, питання щодо з`ясування психічного стану особи на момент укладання оспорюваних правочинів безпосередньо стосуються предмету спору по справі і потребують спеціальних знань, оскільки ні суд, ні сторони не компетентні вирішити ці питання, як такі, що не володіють відповідними (спеціальними) знаннями. Більше того, доводи про відсутність підстав для призначення експертизи суперечать імперативному припису процесуального закону, а саме ст.105 ЦПК України, яка прямо вказує на обов`язковість призначення експертизи за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи. Такі ж роз`яснення щодо обов`язковості призначення судово-психіатричної експертизи за клопотанням хоча б однієї із сторін для визначення психічного стану особи у справах про визнання правочину недійсним на підставі ст.225 ЦК України містить п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року. По-друге, експертні висновки з цих питань в матеріалах справи відсутні. По-третє, посилання скаржниці на відсутність в матеріалах справи достатніх доказів, які б свідчили про те, що на момент укладання оспорюваних правочинів позивачка не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними необгрунтовані та суперечать завданню цивільного судочинства, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Фактично відповідачка пропонує суду визначитися із достатністю та належністю наявних у справі доказів до видалення суду до нарадчої кімнати, що є порушенням завдань та принципів цивільного судочинства щодо об`єктивності і повноти судового розгляду. Це ж стосується посилань у скарзі на відсутність доказів і як наслідок неможливість проведення судово-психіатричної експертизи, бо у такому випадку за відсутності медичної документації експерти або дадуть відповідний висновок, або повернуть матеріали справи без виконання, зазначивши причини. Такі висновки апеляційного суду підтверджуються листом КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» від 27 липня 2020 року про повернення до суду матеріалів справи без виконання з огляду на відсутність даних про психічний стан позивачки (а.с.186). По-четверте, довідки щодо відсутності психічних захворювань у позивачки не можуть підмінити собою висновок експерта, оскільки є приниципово різними доказами за своїм змістом та значенням (ст.ст.95, 102 ЦПК України). При цьому, колегія суддів звертає увагу, що правила ст.225 ЦК України поширюються не лише на випадки наявності у особи психічного захворювання, а й на випадки, коли у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо), про що роз`яснено у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року. Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала порушує право власності відповідачки на нерухоме майно, оскільки ухвалою Ржищівського міського суду Київської областівід 26 грудня 2019 року вжито заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на будинок і земельну ділянку по АДРЕСА_1 , а призначення нічим не обгрунтованої судово-психіатричної експертизи затягне і відтермінує можливість - 6 - відповідачки здійснити свої права власника, надумані та безпідставні. Ухвала суду про призначення експертизи ніяким чином не порушує і не стосується прав відповідачки як власника. Намагання пов`язати зупинення провадження на термін проведення експертизи і зняття арешту недоречні. Посилання у скарзі на необгрунтованість вибору експертної установи, оскільки майно знаходиться у м.Ржищеві, договори укладено у м.Житомірі, а тому незрозумілим є вибір експертної установи у м.Сміла Черкаської області необгрунтовані. Згідно ч.3 ст.103 ЦПК України право вибору експертної установи за відсутності згоди сторін належить суду, що судом і зроблено. При цьому колегія суддів звертає увагу, що вибір експертної установи щодо призначення психіатричної експертизи ніяким чином не обумовлюється і не пов`язаний із місцем перебування спірного майна, яке є предметом правочину, чи місцем його укладення, як це намагається аргументувати відповідачка. Не погоджуючись із експертною установою відповідачка не надала об`єктивних доказів, які б доводили неможливість проведення такої експертизи КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради», наприклад, що в лікарні відсутні відповідні фахівці, чи що не заклад не має відповідних ліцензій (дозволів) на здійснення експертної діяльності тощо. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 10 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: